Ухвала суду № 26443641, 15.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"15" жовтня 2012 р.Справа № 24/17-4985-2011

за позовом : Товариство з обмеженою відповідальністю „ОКТАГОН -АУТДОР"

до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

про стягнення 42543,77 грн.

суддя Оборотова О.Ю.

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.02.2012 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ОКТАГОН -АУТДОР" до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 42543,77 грн. -задоволено. Стягнено з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ОКТАГОН -АУТДОР" (03680, м. Київ, вул Червоноармійська, 72, 2-й підїзд, 10 поверх, код ЄДРПОУ 34729203, р/р 26008101014215 в ЗАТ "ТЕРРА БАНК", МФО380601) заборгованість у сумі 42 543,77грн., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 42 272,03грн., 3% річних 76,44грн. та суми пені 195,30грн.; витрат на судовий збір у сумі 1411,50грн.

14.02.2012р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2012р. видано відповідні накази.

17.09.2012 року (вх. 28363/2012) фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії державного виконавця в порядку ст. 121-2 ГПК України, відповідно до якої просить суд скасувати Постанову відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 26.03.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 3168,03грн.

12.10.2012 року від відповідача (заявника) фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 надійшла заява про уточнення скарги на дії органу державної виконавчої служби, відповідно до якої просить суд скасувати Постанову відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 26.03.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 4395,53грн.

01.10.2012р. до господарського суду Одеської області від відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області надійшло клопотання про закриття виконавчого провадження, відповідно до якого зазначено, що скарга ОСОБА_2 на дії державного виконавця не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, так як спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області від 16.03.2012р. ВП№31695999 відкрито виконавче провадження на підставі наказу про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2012р. у справі №24/17-4985-2011 з наданням строку для добровільного його виконання до 23.03.2012р.

Приймаючи до уваги, що у визначений державним виконавцем строк для добровільного виконання наказ не був виконаний боржником, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.03.2012р. ВП№31695999 на суму 4395,53грн.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області винесено постанову від 06.08.2012р. про арешт коштів боржника № В-5/31695999/382/156.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до господарських судів, що спростовує твердження ДВС викладені у запереченні щодо непідвідомчості господарським судами вказаних вимог та розгляду вказаних вимог в межах адміністративного судочинства. Крім того, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними, що свідчить про відсутність у господарського суду правових підстав для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ч.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження").

За ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч.1, п.п.1, 7 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Приписами ст.18 вказаного закону України визначено вимоги до виконавчого документа.

Згідно з ч.1, 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

За приписами ч.1, 3 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

За приписами ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.28 вищезазначеного Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Разом з цим, за приписами п.4.16.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. за №865/4158, про винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про суми виконавчого збору, фактично стягнуті за цією постановою, державним виконавцем робиться відмітка на зворотному боці виконавчого документа. Ці записи при поверненні виконавчого документа або скеруванні його до іншого органу державної виконавчої служби скріпляються підписом начальника відповідного органу державної виконавчої служби та печаткою цього органу. Записи про наступні стягнення сум виконавчого збору або повне його стягнення виконуються відповідними органами державної виконавчої служби, куди виконавчий документ надійшов для подальшого виконання разом з постановою про стягнення виконавчого збору.

За постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови виконавчий збір не береться.

Статтею 32 зазначеного Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.41 цього Закону витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3)стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4)інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржена боржником постанова від 26.03.2012р. про стягнення виконавчого збору була направлена з повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.03.2012р. №03-1636 та у розумінні приписів п.7 ч.2 ст.17 закону є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

У відповідності до п.4.16.4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. за №865/4158, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Скаржник звернувся з вказаною скаргою 17.09.2012р., посилаючись на те, що постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області від 16.03.2012р. ВП№31695999 було відправлено на іншу адресу, а саме АДРЕСА_1. про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, тоді як місцезнаходження ОСОБА_2 АДРЕСА_2.

Згідно ч.1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2012 р., наказів на виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.02.2012р. від 14.02.2012р. та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 11.11.2011р.місце проживання ОСОБА_2 АДРЕСА_1.

Розглянув матеріали справи, вислухавши представника відповідача (заявника), господарський суд вважає, що у задоволенні скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про скасування Постанови відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області від 26.03.2012р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 4395,53грн. порядку ст.1212 ГПК України (вх№9516/2012 від 26.03.2012р.) -відмовити.

Суддя Оборотова О.Ю.