Рішення № 26443567, 10.10.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.12 Справа№ 5015/3652/12

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", м.Городок

про: стягнення 67 214,16грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача: Самокиш В.Ю. -представник (довіреність №07-05/12 від 07.05.2012р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Суть спору:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", м. Городок про стягнення 67 214,16грн.заборгованості.

Ухвалою суду від 31.08.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.09.2012р. Ухвалою суду від 18.09.2012 року розгляд справи відкладено на 10.10.2012 року. Вимоги до сторін висвітлено в ухвалах суду.

В процесі розгляду справи представником позивача , в додаток до супровідного листа, який надійшов до суду 13.09.2012 року за вх.№20446/12, подано до матеріалів справи документи, перелічені у ньому, котрі витребувались судом.

17.09.2012 року за вх.№20693/12 від представника позивача надійшов супровідний лист, в якому представник позивача повідомляє, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами що й по даній справи, про цей же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору відсутнє. Окрім цього даним супровідним представником позивача додано до справи матеріали, перелічені у цьому документі.

17.09.2012 року в канцелярії суду представником позивача зареєстровано клопотання за вх.№20694/12, у якому представник позивача просить припинити провадження у справі в частині стягнення з ТзОВ «Танк Транс»заборгованості у розмірі 21 969,47 гривень, стягнути з ТзОВ «Танк Транс»заборгованість у розмірі 45 244,69 гривень та судові витрати у розмірі 1 609,50 грн. покласти на відповідача.

18.09.2012 року в канцелярію суду від відповідача надійшов лист за вх.№20770/12 від 18.09.2012 року, в якому відповідач зазначає, що з огляду на часткові оплати заборгованості на даний час ТзОВ «Танк Транс»не може визначити остаточну суму боргу по даному договору, заборгованість по якому є предметом розгляду справи. Покликаючись на п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, якою передбачено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення, а також стверджуючи, що одночасно та одноразово відповідач буде не взмозі оплатити суму боргу, ТзОВ «Танк Транс»просить розстрочити виконання рішення по даній справі на строк до 31 березня 2013 року.

28.09.2012 року за вх.№218323 в канцелярію суду від відповідача надійшов лист, у якому відповідач підтверджує заборгованість ТзОВ «Танк Транс» перед позивачем на день розгляду справи у сумі 33 844,26 грн. Окрім того, покликаючись на зменшення ціни позову та розміру позовних вимог , у відповідності до ст.7 Закону України «Про судовий збір», п.3.10 та п.4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2012 року, відповідач просить розрахувати судовий збір пропорційно до зменшеної ціни позову.

06.10.2012 року за вх.№751 представником позивача зареєстровано в канцелярії суду заперечення на клопотання відповідача про застосування судом при прийнятті рішення розстрочення /відстрочення його виконання, мотивуючи своє заперечення тим, що відповідач використовує кошти позивача у власній господарській діяльності, тим самим позбавляє можливості позивача надавати послуги фінансового характеру, виконувати власні зобов»язання тощо.

10.10.2012 року представником позивача подано через канцелярію суду узагальнююче клопотання за вх.№749 від 10.10.2012 року про часткове припинення провадження, яким просить припинити провадження у справі в частині стягнення з ТзОВ «Танк Транс»заборгованості у розмірі 33369,90 гривень, просить стягнути з ТзОВ «Танк Транс»заборгованість у розмірі 33 844,26 гривень та судові витрати покласти на відповідача , у зв»язку з тим, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а відповідно до ст.49 ГПК України на нього покладається відшкодування судового збору у повному розмірі. До клопотання додано копію банківської виписки по рахунку відповідача за період 15.10.2008 р - 05.10.2012р.

10.10.2012 року через канцелярію суду представником позивача зареєстровано пояснення по справі за вх.№750 від 10.10.2012 року, в якому зазначає, що погодивши умови договору, що відповідають нормам чинного законодавства України, позивач розподіляв платежі, які відповідачем вносились із призначенням платежу за всіма 30-ма укладеними договорами фінансового лізингу (з LC3096-10/08 по LC3115-10/08; з LC3116-12/08 по LC3125-12/08) в рахунок погашення заборгованості відповідача, що вже утворилась по вищевказаних договорах фінансового лізингу.

Відповідач явку повноважного представника у судові засідання 18.09.2012р. та 10.10.2012 року не забезпечив.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

04.12.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу №L3118-12/08, відповідно п. 1.1 якого позивач на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а відповідач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов вказаного Договору, позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння відповідачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 05.01.2009р.

02.11.2009р. між сторонами укладено Угоду про внесення змін до договору оренди (фінансового лізингу) від 04.12.2008р. №L3118-12/08, відповідно до п. 2 якої позивач та відповідач погодили внести зміни до Договору, погодивши його та додатки 1, 2 та 4 до нього у новій редакції, таким чином провівши реструктуризацію заборгованості, яка виникла у відповідача перед позивачем на момент підписання вказаної угоди.

Вказана угода набрала чинності з дня її підписання. З моменту підписання цієї Угоди та Договору в новій редакції попередня редакція договору втратила чинність.

На виконання умов Угоди від 02.11.2010р. про внесення змін до договору оренди (фінансового лізингу) від 04.12.2008р. №L3118-12/08, 02.11.2010р. між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди (фінансового лізингу) №LC3118-12/08 та підписані додатки 1, 2 та 4 до нього.

Відповідно до умов п.п. 1.1.4.1 Договору у новій редакції, відповідач зобов'язався за цим Договором сплачувати відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

Умовами п. 4.2 Договору від 02.11.2010р. передбачено, що відповідач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати відповідачем заборгованості позивачу, визначеної за правилами цього Договору за ставкою LIBOR 3М плюс 11% від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього Договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за Курсом продажу (Розділ 1 "Визначення"Загальних умов Додатку 4 до цього Договору), крім того ПДВ.

Відповідач протягом строку лізингу щомісяця сплачує позивачу авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця (п.4.3 Договору від 02.11.2010р.).

Пунктом 4.4 Договору у новій редакції передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього Договору, від заборгованості відповідача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (Додаток 1 до Договору).

Згідно із п.4.6 Договору від 02.11.2010р. у новій редакції, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів, ТзОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з ТзОВ "Танк Транс" заборгованості на загальну суму 67214,16 грн., яка утворилася за період з лютого 2012р. по липень 2012р.

Однак, після звернення позивача до господарського суду Львівської області, відповідач частково здійснив погашення заборгованості у розмірі 33369,90 грн., відтак позивач у судовому засіданні просить стягнути з відповідача 33 844,26грн. основного боргу, а в решті позовних вимог просить провадження припинити у зв»язку із відсутністю предмету спору, а судові витрати (судовий збір) покласти повністю на відповідача, згідно ст.49 ГПК України,оскільки спір виник з вини відповідача.

Відповідач визнав станом на час розгляду спору по суті борг в сумі 33844,26 грн, що підтвердив письмово (лист вх..№21823/12 від 28.09.12р ).

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 33844,26 грн, як просить позивач в узагальнюючому клопотанні про часткове припинення провадження, а щодо вимоги про стягнення 33369,90 грн. провадження у справі підлягає припиненню, у зв»язку із відсутністю предмету спору.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно із частиною 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до вимог ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до вимог ст. 16 вказаного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Додатком 1 до договору від 02.11.2009р. сторонами було погоджено графік лізингових платежів.

Відповідно до акту приймання-передачі від 05.01.2009р. позивач передав, а відповідач отримав предмет лізингу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, визнається відповідачем те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає ,що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 33844,26 грн. заборгованості, відповідач визнає 33844,26 грн. заборгованості перед позивачем. Щодо вимоги позивача про стягнення 33369,90 грн.боргу провадженя у справі підлягає припиненню, оскільки після порушення провадження у справі відповідачем сплачено 33369,90 грн. боргу, а відтак, відсутній предмет спору.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник з його вини, а частину основного боргу в сумі 33369,90 грн. відповідач погасив після порушення провадження у справі.

Щодо клопотання відповідача, заявленого у листі від 17.09.2012 р (вх..№20770/12) про розстрочку виконання рішення по даній справі до 31 березня 2013 року, то таке задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Обгрунтовуючи вимогу про розстрочку виконання рішення у даній справі до 31 березня 2013 року , відповідач в обґрунтування наводить єдине твердження ( дослівно): «що одночасно та одноразово Відповідач буде не взмозі оплатити суму боргу».

У статті 83 ГПК України викладено права господарського суду, якими його наділено при прийнятті рішення.

Відповідно до частини першої статті 121 ГПК України та п. 6 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000р. №01-8/739 ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови може бути винесена лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта або роблять його виконання неможливим. Такі обставини визначаються господарським судом з огляду на матеріали конкретної справи, у тому числі доводи сторін та подані ними докази.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 ГПК.

ГПК не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови , зміну способу та порядку їх виконання. Проте зі змісту ст.121 ГПК вбачається , що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Як зазначено у пункті 2 Роз"яснення від 12.09.96 р. N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" Вищого Арбітражного суду України, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Керуючись наведеними положеннями та нормами, при розгляді даної заяви суд враховує матеріальні інтереси обох сторін по справі, а не лише заявника (відповідача). При розгляді заяви суд враховує також ступінь вини відповідача ( заявника ) у виникненні спору по справі, наявність інфляційних процесів у економіці держави.

Враховуючи обставини справи, та наведені відповідачем доводи, які не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, категоричні заперечення в позивача проти розстрочки виконання рішення з підстав наведених у Запереченнях (вх..№751 від 10.10.2012р) на клопотання відповідача про застосування судом при прийнятті рішення розстрочення/відстрочення його виконання, право суду ( а не обов»язок) згідно ст.83 ГПК України на вчинення таких дій, суд дійшов висновку що клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення в частині основного боргу на три місяці на даній стадії судового процесу задоволенню не підлягає, у зв»язку із його необґрунтованістю.

У пункті 10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р №6 «Про судове рішення», вказано : «Результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову ( статті 67,68 ГПК ), відстрочку або розстрочку виконання рішення ( стаття 121 ГПК)».

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 509, 525, 530, 610, 626, 629 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 292 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75,п.1-1 ст.80, ст.ст. 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"(81500, Львівська область, м. Городок, вул. Івасюка, 2г, ідентифікаційний код 32115067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"(04073, м. Київ, пр. Московський, 9, корп.. 5, ідентифікаційний код 34480657) 33 844,26 грн. основного боргу та 1609,50 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині твимоги про стягнення з відповідача заборгованостиі в сумі 33369,90 грн..

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 10.10.12р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 15.10.12р.

Суддя Кітаєва С.Б.