Рішення № 26443235, 26.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-19/10155-2012 26.09.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хелсі Енд Хепі»

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРМА»

про стягнення 22 966,07 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Безручко Ю.В. за дов. № б\н від 11.04.2012 р.

від відповідача: Бориславський В.А. за дов. № 317 від 28.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРМА» про стягнення 22 966,07 грн..

Спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № П-181.08 про надання Медичних послуг застрахованим особам допомоги від 01.08.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012 року порушено провадження у справі № 5011-19/10155-2012, розгляд справи призначено на 17.08.2012 року.

17.08.2012 року представником відповідача подано в судовому засіданні відзив на позовну заяву.

17.08.2012 року по справі оголошено перерву до 14.09.2012 року.

14.09.2012 року представником позивача в судовому засіданні подано пояснення по справі.

14.09.2012 року по справі оголошено перерву до 26.09.2012 року

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.12 р. заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 року між ТОВ «Хелсі Енд ХЕПІ»та ПАТ «СК «АРМА»було укладено Договір № П-181.08 про надання медичних послуг застрахованим особам.

Відповідно до пп. 2.1,2.3 Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання, у разі настання страхових випадків надавати медичні послуги клієнту. Медичні послуги, що надаються виконавцем клієнту за договором оплачуються Замовником за винятком франшизи.

Згідно п.п. 4.3.4, 4.3.5 Договору, замовник (відповідач) зобов'язаний забезпечити сплату рахунків виконавця, пов'язаних з наданням виконавцем медичних послуг клієнтам замовника, згідно тарифів, що наведені в Додатку № до договору. Якщо платником за надані клієнту послуги є замовник -оплатити надані медичні послуги протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів відповідних документів.

Пунктами 5.2, 5.3, 5.6 Договору визначено, що замовник оплачує вартість медичних послуг, які було замовлені ним у виконавця. Виконавець, до 9 числа місяця, наступного за тим, у якому були надані медичні послуги, зобов'язаний надати замовнику оригінали наступних документів -рахунок-фактура, акт виконаних робіт з калькуляцією наданих медичних послуг, податкова накладна. Оплата за надані виконавцем медичні послуги здійснюється замовником шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця, до 2 числа місяця, наступного за тим, у якому були надані документи.

Відповідно до п. 7.2 Договору, договір укладений на строк до 01.11.2009 року та може бути пролонгований на наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію цього договору і не повідомить письмово іншу сторону за 1 (один) місяць до закінчення строку дії даного договору.

01.09.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаток № 1 до Договору, в якому сторони погоджували новий перелік медичних послуг та тарифи для подальшої співпраці.

З Актів надання медичних послуг від 31.08.2010 року, від 31.01.2011 р., від 31.01.2011 р., від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., від 31.05.2011 р., від 30.06.2011 р. вбачається, що позивачем були надані медичні послуги застрахованим особам, які направлялися до клініки відповідачем. Зазначені Акти підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень, та приймаються судом як належний доказ виконання позивачем зобов'язань за договором.

За надані медичні послуги позивачем були виставлені відповідачу рахунки -фактури № М-00000211 від 31.08.2010 р. на суму 4 811,75 грн., № М- 00000012 від 31.01.2011 р. на суму 1 939,50 грн., № М- 00000048 від 28.02.2011 р. на суму 1 513,25 грн., № М- 00000092 від 31.03.2011 р. на суму 1 036,00 грн., № М- 00000129 від 30.04.2011 р. на суму 3 394,50 грн., № М- 00000165 від 31.05.2011 р. на суму 5 500,70 грн., № М- 00000219 від 30.06.2011 р. на суму 1 684,70 грн..

Відповідачем було здійснено оплату медичних послуг згідно рахунку-фактури М -347 від 31.12.2010 року та Акту надання медичних послуг від 31.12.2010 року, про що свідчить банківська виписка за особовим рахунком від 07.10.2011 р..

Позивач зазначає, що відповідачем залишені без оплати рахунки - фактури № М-00000211 від 31.08.2010 р., № М- 00000012 від 31.01.2011 р., № М- 00000012 від 31.01.2011 р., № М- 00000048 від 28.02.2011 р., № М- 00000092 від 31.03.2011 р., № М- 00000129 від 30.04.2011 р., № М- 00000165 від 31.05.2011 р., № М- 00000219 від 30.06.2011 р. на загальну суму 19 880,40 грн..

17.04.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією про оплату медичних послуг за вих. № 43. Відповідачем відповіді на претензію не надано, виставлені рахунки-фактури залишені без оплати.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 19 880,40 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, представника відповідача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору № П-181.08 про надання медичних послуг застрахованим особам від 01.12.2008 року між сторонами згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.. 526 ЦК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч. 1,3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ст.. 903 ЦК України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Пунктами 5.2, 5.3, 5.6 Договору визначено, що замовник оплачує вартість медичних послуг, які було замовлено ним у виконавця. Виконавець, до 9 числа місяця, наступного за тим, у якому були надані медичні послуги, зобов'язаний надати замовнику оригінали наступних документів -рахунок-фактура, акт виконаних робіт з калькуляцією наданих медичних послуг, податкова накладна. Оплата за надані виконавцем медичні послуги здійснюється замовником шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця, до 2 числа місяця, наступного за тим, у якому були надані документи.

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи, тобто не виконав зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позивачем обставин.

Доводи відповідача про те, що з 01.11.2010 року між сторонами припинилися договірні відносини за вказаною угодою, оскільки договір укладений на строк до 01.11.2009 року та додаткової угоди про продовження строку дії договору між сторонами укладено не було, не знайшли свого законного підтвердження та не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до п. 7.2 Договору, договір укладений на строк до 01.11.2009 року та може бути пролонгований на наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити дію цього договору і не повідомить письмово іншу сторону за 1 (один) місяць до закінчення строку дії даного договору.

Відповідачем не надано суду доказів у розумінні ст. 33,34 ГПК України, які б свідчили про повідомлення позивача про намір припинити дію договору, як того вимагає п. 7.2 Договору.

За таких обставин, суд вважає, що договір фактично пролонговано на кожний наступний рік.

Зауваження відповідача щодо франшизи по медичних послугах, які надавалися Горбачу К.П. у відповідності з договором № 015-70804021 добровільного медичного страхування від 26.01.2011 р., яка нібито становить 60 відсотків від вартості наданих послуг при його зверненні до комерційної клініки були досліджені в судовому засіданні, однак жодним доказом не підтверджені, а тому не приймаються судом до уваги.

Щодо стягнення суми 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору, за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором, винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України. У випадку порушення Замовником строків оплати наданих виконавцем медичних послуг, замовник сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла на момент прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач правомірно нараховує 3% річних від простроченої суми в сумі 818,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 576,45 грн..

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач згідно розрахунку правомірно нараховує пеню в сумі 1 550,46 грн..

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема судові витрати, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. 258525,526,509,901 ЦК України, ст. 173,193, ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРМА»(юридична адреса: 03037, м. Київ, проспект Червонозоряний, 52, код 21265671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЕЛСІ ЕНД ХЕПІ» (01033, м. Київ, вул.. Саксаганського, 39-А, код ЄДРПОУ35725498), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму основного боргу в розмірі 19 880 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн.. 40 коп., суму 3% річних в розмірі 818 (вісімсот вісімнадцять) грн.. 18 коп., інфляційні збитки в розмірі 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн.. 45 коп., пеню в сумі 1 550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн.. 46 коп., судовий збір у розмірі -1 609 (одна тисяча шістсот дев»ять) грн. 50 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 01.10.12 р.