Постанова № 26443087, 11.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2012 р. Справа № 5021/32/2011 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановувід 09.07.2012 Харківського апеляційного господарського судуу справі господарського суду Сумської області № 5021/32/2011за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"простягнення 8231954,17 грн., за участю представників: позивача - Мандригель Р.С.відповідача -Приходько Д.В.ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.04.2012 у справі №5021/32/2011 (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі-відповідач) про стягнення 8231954,17 грн., у тому числі 6186331,63 грн. основного боргу, 1603248,35 грн. індексу інфляції та 442376,69 грн. 3% річних. задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача втрати від інфляції в сумі 1603248,85 грн., 3% річних в сумі 442373,69 грн., в решті позовні вимоги залишені без задоволення.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 09.07.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Лакіза В.В.) рішення у справі в частині задоволення позовних вимог скасував, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення залишене без змін.

Позивач з постановою суду апеляційної інстанції у справі не згоден в частині скасування рішення місцевого господарського суду, в поданій касаційній скарзі просить в цій частині її скасувати, натомість рішення місцевого господарського суду у справі залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію" та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894. Зокрема, скаржник зазначає, що між сторонами не укладалося будь-яких договорів на списання заборгованості зі штрафних санкцій, як того вимагає п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 за № 894.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення як необґрунтовану, а постанову суду апеляційної інстанції у справі залишити без змін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 13.10.2006 між ДП "Газ-тепло", правонаступником якого є позивач, та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості № 11/06-924, згідно з положеннями якого відповідачеві було надано розстрочку з 01.01.2007 до 31.12.2008 у погашенні його заборгованості за договором комісії № 12/05-622 від 01.10.2005 на суму 1769184,17 грн. та за договором на постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 на суму 7930815,83 грн., що утворилася станом на 01.10.2006 на загальну суму 9700000 грн., за погодженим графіком щомісячних платежів.

На виконання положень зазначеного договору відповідач розрахувався частково у сумі 3522107,94 грн. і, як встановлено судами попередніх інстанцій, заборгував на день звернення позивача з даним позовом за поставку природного газу 6186331,63 грн., в зв'язку з чим і на підставі ст. 625 ЦК України йому також нараховані втрати від інфляції за період з лютого 2008р. по листопад 2010р. в сумі 1603248,85 грн. та 3% річних за період з 26.01.2008 по 29.12.2010 в сумі 442373,69 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію" від 12.05.2011 № 3319-IV та розробленого на його виконання Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894, відповідач, створивши за наказом директора № 642 від 31.08.2011 комісію з питань списання заборгованості за природний газ, протоколом № 77 від 31.08.2011 засідання комісії визначив обсяг заборгованості перед позивачем, зокрема, за договором постачання природного газу №16/05-936 від 01.11.2005 в сумі 6186331,63 грн. та вирішив списати вказану заборгованість, а також 1603248,85 грн. індексу інфляції та 442373,69 грн. 3% річних. Листом № 4965 від 06.09.2011 відповідач повідомив позивача про списання заборгованості за спожитий природний газ та нарахованих санкцій, направивши позивачеві копію протоколу № 77 від 31.08.2011 засідання комісії з питань списання заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем правомірно списана на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" і Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894, а тому не підлягає стягненню. Факт списання заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ по договору постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 в сумі 6186331,63 грн. підтверджується тим, що згідно з актом звіряння розрахунків між сторонами від 15.06.2011 (станом на 31.05.2011), в бухгалтерському обліку позивача обліковувалась заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 16/05-936 саме в сумі 6188331,63 грн., а згідно з актом звіряння розрахунків між сторонами від 30.11.2011 (станом на 30.11.2011) ця заборгованість відсутня.

Колегія суддів зазначає, що судові акти в частині стягнення основної заборгованості в сумі 6188331,63 грн. не є предметом касаційного оскарження.

Разом з тим, щодо стягнення 1603248,85 грн. встановленого індексу інфляції та 442373,69 грн. 3% річних суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд, задовольнивши позов в частині стягнення інфляційних та річних виходив з того, що боржник, списуючи заборгованість з нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, не дотримався вимог п. 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894, оскільки не уклав з позивачем відповідного договору на списання зазначених платежів.

Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого господарського суду в цій частині не погодився та, скасовуючи рішення у справі в цій частині виходив з того, що протоколом № 77 від 31.08.2011 засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ було визначено обсяг заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати інфляційних та річних та вирішено списати вказану заборгованість саме у тих розмірах, які заявлені позивачем до стягнення - 1603248,85 грн. індексу інфляції та 442373,69 грн. 3% річних, а пунктом 7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, на який послався суд першої інстанції як на підставу задоволення позову, встановлено не порядок списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, а спосіб визначення її розміру на підставі договорів про поставку природного газу.

З висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних слід погодитися, враховуючи таке.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 605 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до статті 1 Закону України Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 № 3319-УІ (далі - Закон) дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони за справою є учасниками процедури списання заборгованості.

Згідно з пунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорморнафтогаз", що обліковувалась станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом, підлягає списанню на умовах, визначених цим Законом .

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 2.5 ст. 2 Закону списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 4 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 894 (далі - Порядок списання), обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) за природний газ визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом або виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, перед дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" -у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників.

Згідно з пунктом 6 Порядку списання для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідно до п. 8 Порядку списання учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в п. 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31.12.2011, кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на виконання вимог зазначених вище Закону та Порядку списання за наказом директора № 642 від 31.08.2011 створена комісія з питань списання заборгованості за природний газ, до складу якої, зокрема, увійшли директор як голова комісії та головний бухгалтер.

Згідно з протоколом № 77 від 31.08.2011 засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ визначено обсяг заборгованості відповідача перед позивачем за природний газ, зокрема, за договором постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 в сумі 6186331,63 грн., а також нараховані на цю заборгованість 1603248,85 грн. індексу інфляції та 442373,69 грн. 3% річних, щодо яких у господарському суді Сумської області розглядається справа № 5021/32/2011, та вирішено списати вказані суми заборгованості та санкцій. Зазначений протокол підписаний членами комісії та затверджений директором ТОВ "Сумитеплоенерго" 31.08.2011.

Листом № 4965 від 06.09.2011 відповідач надав позивачеві інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості та санкцій), в т.ч. за договором постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005, направивши позивачеві копію протоколу комісії з питань списання заборгованості № 77 від 31.08.2011 та копію наказу директора № 642 від 30.08.2011.

Таким чином, висновки господарського суду апеляційної інстанції, що відповідачем повністю виконані вимоги пункту 2.5 статті 2 Закону та пунктів 4, 6, 8 Порядку списання є обґрунтованими, що обумовлює відмову у позові.

При цьому, доводи суду першої інстанції і аналогічні посилання скаржника на недотримання відповідачем п. 7 Порядку списання як на підставу задоволення позову в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних відхиляються колегією суддів.

Так, згідно з п. 7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 р. по 1 січня 2011 р., щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 № 897 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" визначає механізм списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та надання кредиторам інформації про списані суми.

Між тим, колегія суддів констатує, що положення п. 7 Порядку не обмежує дію п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", яким встановлені конкретні умови для списання заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), а саме -їх нарахування підприємствам, визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і їх не сплата станом на дату набрання чинності цим Законом, адже, пунктом 7 Порядку списання передбачався не обов'язок укладення договорів на списання заборгованості зі штрафних санкцій, як помилково вважає скаржник, а лише механізм визначення розміру заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та індекс інфляції) у відповідних договорах у разі відсутності судового рішення, тобто, за наявності невирішеного спору саме щодо розміру санкцій, між тим, як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій під час вирішення даної справи встановлений, а відповідачем повністю визнаний розмір нарахованих позивачем сум 3% річних та індексу інфляції, які саме в такому розмірі і були списані на виконання приписів Закону.

При цьому, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, ні Законом, ані Порядком списання не передбачалось право позивача на неприйняття інформації, наданої відповідачем на виконання п. 8 Порядку списання, про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, відтак, дані протоколу № 77 від 31.08.2011 були достатньою підставою для позивача для списання як суми основної заборгованості, так і суми нарахованих на неї санкцій.

Крім того, відповідно до п. 3 Порядку списання учасники процедури списання протягом 30 днів після закінчення строку дії Закону проводять звіряння розрахунків і підписують відповідні акти станом на 31.12.2011, в яких фіксується сума заборгованості, що обліковується в їх бухгалтерському обліку після списання, відтак, колегія суддів приймає до уваги, що факт списання заборгованості за договором постачання природного газу № 16/05-936 від 01.11.2005 підтверджується також даними акту звіряння розрахунків, складеним позивачем станом на 30.11.2011, за змістом якого заборгованість відповідача за різними договорами становить 32045268,63 грн., втім, будь-якої заборгованості за договором №16/05-936 від 01.11.2005 не обліковується.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову та вважає, що доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, відтак, підстави для скасування або зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі господарського суду Сумської області № 5021/32/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос