Постанова № 26441130, 18.09.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. 16 год.35 хв.Справа № 2-а-1423/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників

позивача - Андрєєва Д.В.,

відповідача - Боровик М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Альфа-Трейдинг" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Альфа-Трейдинг" (далі - позивач, ПП "Альфа-Трейдинг") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач ДПІ), у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 р. № 0000032301, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 5 900,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 4 720,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1 180,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам Податкового кодексу України, оскільки прийнято без врахування наданих позивачем до перевірки повного переліку первинних документів щодо взаємовідносин між ПП "Альфа-Трейдинг" та ПП "Асцела". Проте, висновок ДПВ ґрунтується виключно на підставі акту перевірки ДПІ від 05.12.2011 року № 4204/23-2/37542527 щодо визнання нікчемними господарських відносин між ПП "Асцела" та його контрагентом ПП "Бізнес-Центр "Капітал Плюс", що сприяло у визнанні нікчемними угод, укладених між позивачем та ПП "Асцела", щодо придбання аміачної селітри та подальшої її реалізації ПСП « Альфа-Агро ». Позивач вказує, що висновки податкового органу про визнання нікчемними угод не відповідають нормам Цивільного кодексу України, оскільки визнання нікчемним правочину потребує на це наявної прямої норми у законодавстві про його недійсність (нікчемність) та ухвалення судом рішення по визнання договору недійсним, проте відповідачем вказані норми законодавства не дотримані, чим спростовується безпідставність висновків про нікчемність угод по ланцюгу поставки ПП "Бізнес-Центр "Капітал Плюс" - ПП "Асцела" - ПП "Альфа-Трейдинг" - ПСП « Альфа-Агро » та збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких зазначає, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки матеріалами документальної позапланової виїзної перевірки позивача було встановлено порушення вимог ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та ч.2 ст. 215, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є наслідком визнання нікчемним правочину, укладеного між ПП "Альфа-Трейдінг" та ПП "Асцела", яке ґрунтується на висновках акту перевірки ДПІ від 05.12.2011 року № 4204/23-2/37542527 щодо визнання нікчемними господарських відносин між ПП "Асцела" та ПП "Бізнес-Центр "Капітал Плюс" у зв'язку з відсутністю у вказаних підприємств основних засобів, виробничих фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, що унеможливлює підтвердження реальності поставки товару та дає підстави для висновку про формування ПП "Альфа-Трейдінг" податкового кредиту від підприємств, які задіяні в схемах мінімізації податкових зобов'язань та штучному формуванні податкового кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що у період з 12.12.2011 року по 14.12.2011 року на підставі направлення від 12.12.2011 року №3489/23-2, наказу ДПІ у м. Херсоні від 12.12.2011 року №3081/23-2 головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби 1 рангу відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Грибенюк Наталею Михайлівною, згідно із пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ПП "Альфа-Трейдінг" з питання підтвердження господарських відносин з ПП "Асцела" за серпень 2011 року та подальшої реалізації або використання в господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "Асцела", за результатами якої було складено акт від 16.12.2011 року №4377/23-2/32125337 (далі - акт перевірки).

Висновками вказаного акту перевірки є порушення ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та ч.2 ст. 215, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ПП "Альфа-Трейдінг" з постачальником ПП "Асцела" на загальну суму ПДВ 53100,00 грн. та покупцем ПСП "Альфа-Агро" на загальну суму ПДВ - 54 000,00 грн., у т.ч. за серпень 2011 року - 49 200,00 грн.; за вересень 2011 року - 4 800,00 грн.

На підставі вказаних висновків було прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.01.2012 року № 0000032301, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 5 900,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 4720,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1180,00 грн.

З акту перевірки судом встановлено, що за поданою позивачем до ДПІ податковою декларацією з ПДВ за серпень 2011 року та за даними „ Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" позивачем включено до податкового кредиту вказаного періоду суму ПДВ в розмірі 53 100,00 грн.,отриману від контрагента ПП « Асцелла », а до податкових зобов'язань суму ПДВ в розмірі 49 200,00 грн. внаслідок реалізації у серпні 2011 року ПСП « Альфа-Агро» вказаної аміачної селітри.

На підтвердження здійснення господарської діяльності з ПП « Асцелла » позивачем надано до перевірки договори, податкові та видаткові накладні на придбання та продаж селітри аміачної, придбаної у ПП "Асцела", реєстр отриманих та виданих податкових накладних, виписки банку, згідно яких відбулись розрахунки між підприємствами, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахункам 631, 361, 311.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів судом встановлено, що між ПП « Альфа-Трейдинг» та ПП « Асцелла» було укладено договір купівлі-продажу від 08.08.2011 р. за № 2 та додаткова угода № 2 від 31.08.2011 р. на придбання аміачної селітри на загальну суму 318 600,00 грн., у т.ч. ПДВ 53 100,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними. Розрахунки за придбаний товар здійснювались у безготівкову порядку, що підтверджується банківськими виписками. Транспортування товару здійснювалось авто перевізником ПП « КФ « Агротранс», що підтверджується товарно-транспортними накладними.

В подальшому, позивач згідно договору купівлі-продажу від 08.08.2011 р. та додаткової угоди від 18.08.2011 р. № 01, продало аміачну селітру ПСП « Альфа-Агро» у серпні 2011 року на суму ПДВ 49 200,00 грн., у вересні 2011 року на суму ПДВ 4 800,00 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, реалізований товар отримано по довіреності № 589 від 09.08.2011р. ОСОБА_4 Розрахунки за реалізований товар здійснювались у безготівкову порядку.

Таким чином, актом перевірки підтверджується та не заперечується представниками сторін щодо факту належного документування позивачем операцій щодо придбання аміачної селітри у ПП « Асцелла» та подальшої її реалізації ПСП « Альфа-Агро».

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Проте, згідно акту перевірки ДПІ від 05.12.2011 року №4204/23-2/37542527 з питань дотримання ПП "Асцела" вимог законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Бізнес-Центр "Капітал Плюс" встановлено порушення ч.1 та ч.5 ст. 203, ч.1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах, здійснених ПП "Асцела" за серпень 2011 року, оскільки підприємство не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, автотранспортних засобів, та не надано до перевірки товарно-транспортних документів на перевезення товару від ПП " Бізнес-Центр " Капітал Плюс " до ПП " Асцела ", що унеможливлює реальність проведення фінансово-господарської діяльності. З огляду на вказані обставини, ДПІ визнано недійсними податкові накладні, виписані контрагентами-постачальниками на адресу ПП " Асцела " за відповідними фінансово-господарськими операціями, оскільки не відповідають чинному законодавству, та податковий кредит, сформований за рахунок ПП " Бізнес-Центр " Капітал Плюс " та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2011 року. Оскільки ПП " Асцела " не мало можливості здійснювати операції з оприбуткування товарів від контрагента-постачальника ПП "Бізнес -Центр "Капітал Плюс", тому подальша реалізація товару, у т.ч. на ПП " Альфа -Трейдінг" є безтоварною. Виходячи із вказаних обставин ДПІ в акті перевірки зроблений висновок, що правочин між ПП "Асцела" та позивачем щодо придбання аміачної селітри та правочин між позивачем та ПСП "Альфа-Агро" щодо реалізації товару (аміачної селітри), отриманого від ПП "Асцела", не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Отже, перевіркою встановлено, що по ланцюгу постачання ПП "Бізнес -Центр "Капітал Плюс", - ПП "Асцела" - ПП "Альфа-Трейдінг" - ПСП "Альфа-Агро" у серпні 2011р. не встановлено фактичного руху товару та операцій з даним товаром.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI ( далі Податковий кодекс України) даним Кодексом регулюється відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Частиною 2 статті 3 Закону № 996 зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 " Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку " первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані до матеріалів справи та описані в акті перевірки первинні документи, зокрема, податкові накладні, які внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, доводять не тільки правомірність формування податкового кредиту, а також і реальність господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентом ПП "Асцела", та як наслідок, реальність господарської операції по реалізації позивачем ПСП "Альфа-Агро" придбаного товару та правомірність нарахування ПП "Альфа-Трейдінг" податкових зобов'язань.

Посилання відповідача в акті перевірки в обгрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у контрагентів-позивача у 1 - 2 ланцюгах поставки необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його безпосереднього контрагента ПП « Асцелла» та контрагента у 2 ланцюгу постачання - ПП "Бізнес -Центр "Капітал Плюс".

Частиною першою статті 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Доводи відповідача стосовно того, що укладені угоди підприємством-постачальником у 2 ланці постачання мають протиправний характер, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу створюють аналогічні правові наслідки щодо визнання угод, укладених між позивачем та його контрагентом - постачальником ПП « Асцелла» та контрагентом - покупцем ПСП "Альфа-Агро", не приймаються судом до уваги.

Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, тому податковий орган з порушенням наведеної норми послався на статті 203, 215 ЦК України та безпідставно дійшов до висновку про нікчемність виконаних угод, недійсність яких не встановлена законом та не доведена в судовому порядку. Стаття 207 Господарського кодексу України містить норми, відповідно до яких недійсність господарського зобов'язання повинно доводитися в судовому порядку, а нікчемними визнаються не угоди, а умови господарського зобов'язання, які самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушують права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, а не держави при визначенні бази оподаткування.

З огляду на зазначене, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угоди, замість того, щоб спростувати дані первинних документів по взаємовідносинам позивача з певним контрагентом.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ".

Ні під час здійснення перевірки, ні під час розгляду справи в суді відповідачем не надано беззаперечних доказів, як то обвинувального вироку, постанови (про звільнення від кримінальної відповідальності, закриття з не реабіліатуючих обставин), якими б були доведені та встановлені відповідні обставини справи, правові наслідки щодо діяльності контрагента ПП « Асцелла», що нерозривно пов'язується з позивачем в межах спірних правовідносин.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинена позивачем господарська операція з ПП « Асцелла » є сумнівною, не відповідає дійсному економічному змісту, і вчинена з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Також суд відмічає, що податковим органом у акті перевірки визнано виконання умов договорів зі сторони позивача, як покупця, так і продавця, що не заперечується відповідачем.

З наведеного слідує, що оскільки нікчемність вчиненого позивачем правочину з ПП „Асцелла " по купівлі-продажу товару відповідачем не встановлена у акті перевірки та не доведена під час розгляду справи, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цього правочину є безпідставними.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням ч. 3 ст. 2 КАС України, прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення від 04.01.2012 року №0000032301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5 900,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 4720,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1180,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Альфа-Трейдинг" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000032301 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 5900,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 4720,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1180,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 вересня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1