Постанова № 26441050, 02.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 9682/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Носова К.В., відповідача - Павленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Лайт-Тек»(далі за текстом - позивач, ТОВ «Фірма Лайт-Тек») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому з урахуванням наданих уточнень просить суд визнати неправомірними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма Лайт-Тек»з питань дотримання податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг»за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. на підставі наказу від 30.03.2012р. № 115, скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.05.2012р. № 0000012240 про збільшення ТОВ «Фірма Лайт-Тек»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 70203,75 грн., в тому числі за основним платежем -56136,00 грн., за штрафними санкціями -14040,75 грн..

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що дії по призначенню та проведенню перевірки суперечать порядку проведення документальних позапланових перевірок платників податків, який встановлений Податковим кодексом України. Стверджує, що ТОВ «Фірма Лайт-Тек»не отримувало запиту про надання податкової інформації, а тому відсутні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визначені ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України. Наполягає на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків нормативно та документально необґрунтованого акту перевірки. Вважає помилковими висновки Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про порушення ТОВ «Фірма Лайт-Тек»вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг», оскільки для формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Фірма Лайт-Тек»має в наявності податкові накладні вказаного контрагента, які містять усі необхідні реквізити. Звернув увагу, що в податкових накладних зазначено місцезнаходження ТОВ «Промспец Консалтинг», яке відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому доводи Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про невідповідність відомостей в податкових накладних фактичним даним вважає необґрунтованими.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги і доводи заявленого позову підтримав та просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі за текстом -відповідач, Індустріальна МДПІ м. Харкова) вимоги адміністративного позову не визнав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що при проведенні перевірки ТОВ «Фірма Лайт-Тек»Індустріальна МДПІ м. Харкова діяла у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Вказав, що позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість задіяв суми по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг», можливість здійснення господарської діяльності яким не підтверджена органами державної податкової служби. Крім того, вважає, що ТОВ «Фірма Лайт-Тек»до перевірки не надало в повному обсязі документи, які б підтверджували реальність господарських операцій з ТОВ «Промспец Консалтинг», а тому Індустріальна МДПІ м. Харкова мала підстави для висновку про безпідставність відображення таких операцій в податковому обліку. Просив суд ухвалити рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Лайт-Тек», 23.12.2010р. пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 37458975, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, є платником податку на додану вартість з 11.02.2011р., здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі, електромонтажних робіт, виробництва електричного освітлювального устаткування, будівництва житлових і нежитлових будівель. Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового розгляду, у суду немає сумнівів у добровільності та достовірності їх визнання, щодо вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

Суд зауважує, що за приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Серед функцій органів державної податкової служби положеннями ст. 19-1 Податкового кодексу України визначено такі, як: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів; забезпечення визначення в установлених цим Кодексом випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків. Суд зазначає, що для реалізації визначених законодавством повноважень органам державної податкової служби, як контролюючим, надані права, серед яких: право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом (п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодекс України), право отримувати безоплатно від платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків (п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодекс України); право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодекс України), а також право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (п.п. 20.1.27 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодекс України). В свою чергу платники податків зобов'язані: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України).

Положеннями п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України надано право проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки, які проводяться в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд звертає увагу, що згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд зазначає, що за змістом п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби, здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин, визначених ст. 78 цього Кодексу, серед яких - виявлення за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України), про що згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби приймає рішення у формі наказу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова, правонаступником якої є відповідач, у зв'язку з виявленням за наслідками перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг»фактів, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства ТОВ «Фірма Лайт-Тек», на адресу останнього направлено запит про надання пояснень та їх документальне підтвердження від 29.02.2012р. № 2764/10/23-315 з визначенням чіткого переліку необхідних документів та відомостей щодо реальності проведених господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Судом досліджено запит ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 29.02.2012р. № 2764/10/23-315 надання пояснень та їх документальне підтвердження та не встановлено його невідповідності вимогам законодавства, в тому числі вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, ні в частині підстав для направлення, ні в частині обсягу запитуваної інформації. Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність в запиті від 29.02.2012р. № 2764/10/23-315 посилань на ст. 78 Податкового кодексу України, оскільки в останньому абзаці означеного запиту міститься повідомлення про наслідки ненадання ТОВ «Фірма Лайт-Тек»пояснень та їх документального підтвердження у вигляді виникнення підстав для проведення документальної позапланової перевірки згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Натомість, як свідчать матеріали справи та не заперечується позивачем, ТОВ «Фірма Лайт-Тек»листом № 78/03 від 15.03.2012р. на отриманий запит від 29.02.2012р. № 2764/10/23-315 по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг»надало лише договір, специфікацію, видаткові та податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, банківські виписки та картки рахунків. Будь-які пояснення та їх документальне підтвердження в обсязі, визначеному в запиті від 29.02.2012р. № 2764/10/23-315, ТОВ «Фірма Лайт-Тек»надані не були. Зокрема, не були надані відомості та документальні підтвердження про осіб, які отримували товар, про осіб, які здійснювали транспортування товару та вантажно-розвантажувальні роботи, про місця зберігання придбаних товарів, про проведення розрахунків на повну суму здійснених операцій, про осіб, яким було продано придбаний у ТОВ «Промспец Консалтинг»товар, та обставини подальшого продажу.

За таких обставин суд вважає, що наказ № 115 від 30.03.2012р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма Лайт-Тек»був виданий Індустріальною МДПІ у м. Харкові за наявності підстав, визначених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Вищевикладені обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, свідчать, що при проведенні перевірки ТОВ «Фірма Лайт-Тек»відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, тобто дотримався вимог ч.2 ст. 19 Конституції України. При цьому були дотримані права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому вимоги про визнання неправомірними дій Індустріальної МДПІ м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма Лайт-Тек»з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг»за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. складено акт № 232/22-406/37458975 від 10.04.2012р.. Актом документальної позапланової невиїзної перевірки № 232/22-406/37458975 від 10.04.2012р. встановлено порушення ТОВ «Фірма Лайт-Тек»п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та, відповідно, заниження податку на додану вартість за вересень 2011р. на 56163,00 грн..

За приписами п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17, п. 86.4, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта, результати розгляду яких враховуються керівником органу державної податкової служби (або його заступником) при прийнятті рішення про визначення грошових зобов'язань.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач з висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 232/22-406/37458975 від 10.04.2012р. не погодився та 19.04.2012р. надав до Індустріальної МДПІ м. Харкова письмові заперечення № 112/04 від 18.04.2012р.. При цьому, суд звертає увагу, що до заперечень № 112/04 від 18.04.2012р. будь-яких додаткових документів, які б спростовували висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 232/22-406/37458975 від 10.04.2012р. та могли вплинути на прийняття рішення про визначення грошових зобов'язань, ТОВ «Фірма Лайт-Тек»не надавало.

Матеріали справи свідчать, що на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 232/22-406/37458975 від 10.04.2012р. та згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України Індустріальною МДПІ м. Харкова 03.05.2012р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012240 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Фірма Лайт-Тек»з податку на додану вартість в загальному розмірі 70203,75 грн., з яких 56163,00 грн. -за основним платежем та 14040,75 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду з'ясовано, що податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012р. № 0000012240 було оскаржене позивачем в адміністративному порядку відповідно до приписів п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України шляхом послідового подання скарг до Державної податкової служби у Харківській області та Державної податкової служби України. Натомість, рішеннями за результатами розгляду скарг ДПС у Харківській області від 05.07.2012р. № 3322/10/102-17 та ДПС України від 08.08.2012р. № 13846/6/10-2115 скарги ТОВ «Фірма Лайт-Тек»залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012р. № 0000012240 - залишене без змін.

Судом встановлено, що здійснені відповідачем донарахування податку на додану вартість з відповідним застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій обумовлені висновками Індустріальної МДПІ м. Харкова про неправомірне відображення ТОВ «Фірма Лайт-Тек»в податковому обліку сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг».

Як з'ясовано в ході судового розгляду, такі висновки відповідач поміж іншим обґрунтовує посиланням на складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова акт перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг»№ 251/23-03-05/37093551 від 13.12.2011р., яким не підтверджено здійснення останнім господарської діяльності в порядку, визначеному законодавством. Оцінюючи вказані доводи Індустріальної МДПІ у м. Харкова, суд виходить з наступного. Положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначено матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. З цих підстав суд дійшов висновку, що акт перевірки контрагента платника податків, по взаємовідносинам з яким ним сформовані дані податкового обліку, є джерелом отримання податкової інформації, визначеної положеннями ст. 83 Податкового кодексу України в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Водночас, суд зазначає, що результати перевірки, проведеної одним органом державної податкової служби, не є законодавчо визначеними та/або достатніми підставами для звільнення іншого органу державної податкової служби від необхідності самостійного та безпосереднього дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платником податків, що перевіряється. Вказані висновки узгоджуються з положеннями ст. 61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності, що поширюється на визнані законом протиправні діяння, вчинені певною особою. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Разом з цим, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту перевірки № 232/22-406/37458975 від 10.04.2012р. про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Аналіз вказаних норм дозволяє стверджувати, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому, суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясувавши обставини щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій, відповідність вимогам законодавства первинних документів, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з огляду на той обсяг, в якому вони були надані позивачем для перевірки та досліджені Індустріальною МДПІ м. Харкова, суд зазначає наступне.

Взаємовідносини ТОВ «Фірма Лайт-Тек»з ТОВ «Промспец Консалтинг»склались на підставі договору від 05.09.2011р. № 21/09 на поставку комплектуючих до світлотехнічного обладнання на суму 336979,68 грн. відповідно до специфікації № 1 від 05.09.2011р., яка є невід'ємною частиною договору. Умовами договору від 05.09.2011р. № 21/09 передбачено, що доставка товару відбувається шляхом самовивозу. Встановлено, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2011р. позивачем включено суми за податковими накладними від ТОВ «Промспец Консалтинг»: № 157 від 06.09.2011р. на суму 73607,40 грн., в т.ч. ПДВ -12267,90 грн., № 199 від 08.09.2011р. на суму 61749,48 грн., в т.ч. ПДВ -10291,58 грн., № 305 від 16.09.2011р. на суму 79654,80 грн., в т.ч. ПДВ -13275,80 грн., № 341 від 21.09.2011р. на суму 70224,00 грн., в т.ч. ПДВ -11704,00 грн., та № 408 від 27.09.2011р. на суму 51744,00 грн., в т.ч. ПДВ -8624,00 грн.. Судом з'ясовано, що окрім вказаних податкових накладних до перевірки позивачем надавались видаткові накладні: від 06.09.2011р. № 6/09-25, від 08.09.2011р. № 8/09-33, від 16.09.2011р. № 16/09-45, від 21.09.2011р. № 21/09-83 та від 27.09.2011р. № 27/09-112 на загальну суму 336979,70 грн., в т.ч. ПДВ -56163,28 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. До перевірки ТОВ «Фірма Лайт-Тек»надало відомості про часткове проведення розрахунків за придбаний товар проведено в розмірі 156000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промспец Консалтинг»відповідно до банківських виписок за 17.10.2011р. та 25.10.2011р..

Суд відзначає, що будь-які інші документи, які складаються в межах здійснення звичайної господарської діяльності та обумовлені договором від 05.09.2011р. № 21/09, а також спростовували б наявну в Індустріальній МДПІ в м. Харкові інформацію про нереальність проведених позивачем операцій з «Промспец Консалтинг»з урахуванням акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 251/23-03-05/37093551 від 13.12.2011р., ТОВ «Фірма Лайт-Тек»до перевірки не надало, що не заперечується позивачем. Зокрема, в ході розгляду справи встановлено, що до перевірки позивачем не були надані відомості та докази проведення розрахунків з ТОВ «Промспец Консалтинг»на повну суму проведених операцій, документи щодо якості та виробника придбаного товару, докази фізичного переміщення придбаного товару, відомості щодо осіб, які безпосередньо отримували товар та здійснювали вантажно-розвантажувальні роботи, відомості та докази щодо місць зберігання придбаного товару та документи складського переміщення, документи щодо наявності трудових ресурсів для проведення господарських операцій, документи щодо подальшого використання в господарській діяльності придбаного у ТОВ «Промспец Консалтинг»товару.

В ході розгляду справи судом встановлено, що такі документи не надавались позивачем і разом з запереченнями на акт перевірки № 232/22-406/37458975 від 10.04.2012р. до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Докази виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органам позивачем на надані.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне. Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України на платників податків покладено обов'язок вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Цією ж законодавчою нормою платникам податків заборонено формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Суд відзначає, що в контексті наведених норм підлягають безумовному врахуванню приписи абзацу 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких факт ненадання посадовим особам державної податкової служби до перевірки документів, що підтверджують показники податкової звітності (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), слід кваліфікувати як відсутність таких документів на час складання податкової звітності. При цьому, суд зазначає, що положеннями абзацу 2 п. 44.6 ст. 44 та п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України наведено виключні випадки, за яких ненадані при проведенні перевірки документи мають бути враховані органом державної податкової служби при прийнятті рішення та можуть впливати на його правомірність. В інших, не визначених законодавством, випадках, в тому числі у випадку надання первинних документів лише в ході судового оскарження, факт наявності таких документів не може свідчити про неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення, що оскаржується.

За встановлених в ході судового розгляду обставин та з огляду на положення абзацу 1 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України суд знаходить підстави для критичної оцінки тих наявних в матеріалах справи документів позивача щодо реальності операцій з придбання товарів у ТОВ «Промспец Консалтинг»та їх використання в господарській діяльності, що були надані в ході судового розгляду та не надавались при проведенні перевірки Індустріальною МДПІ м Харкова. Обґрунтовані пояснення щодо наявності об'єктивних підстав ненадання документів саме до перевірки та щодо підстав їх надання лише в ході судового розгляду позивачем не надані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Лайт-Тек»до перевірки не надано в повному обсязі належним чином оформлених документів, які складаються в межах здійснення звичайної господарської діяльності, обумовлені умовами договору та вимогами законодавства, які б підтверджували реальність проведених операцій та правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з вказаним контрагентом, то висновки акту перевірки № 232/22-406/37458975 від 10.04.2012р. є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012р. № 0000012240 таким, що прийняте з урахуванням фактичних обставин та є правомірним.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.