Постанова № 26440486, 23.08.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2012 року Справа № 1170/2а-2389/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Полудня Є.О. та представників:

позивача: Гонтаренко О.В., Гладкої С.Л. та Мацюк М.М.

відповідача: Буріко О.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «2-й ім. Петровського цукровий завод»доЗнам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (Олександрівське відділення) Кіровоградської областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

11 липня 2012 року Публічне акціонерне товариство «2-й ім. Петровського цукровий завод»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (Олександрійське відділення) Кіровоградської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012300 від 16.02.2012 року.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що господарські операції з ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «ВЕГА-ГРУПП», ПП «Кременчук-навтотрансервіс»та ФОП ОСОБА_5 є реальними та відповідають дійсному економічному змісту. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі висновку акта перевірки про встановлення відсутності надання робіт (послуг) та укладання угоди з метою настання реальних наслідків - встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у розмірі 74491,90 грн.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, вказує, що право на податковий кредит підтверджується належним чином складеними первинними документами, які дають право на формування податкового кредиту.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушення позивачем законодавства під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Суд не погоджується з висновками акта перевірки, що стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «2-й ім. Пертовського цукровий завод»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 02 лютого 2012 року №2/23-10/00372090 (т. 1, а.с. 23 - 71).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення, в т.ч. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на додану вартість 74491,90 грн., в тому числі за травень 2011 р. в сумі 40243,95 грн., за червень 2011 р. у сумі 34247,95 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012р. №0000012300, яким ПАТ «2-й ім. Петровського цукровий завод»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 74491,90 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1, а.с. 72).

Суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПАТ «2-й ім. Петровського цукровий завод»та ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «ВЕГА-ГРУПП», ПП «Кременчук-навтотрансервіс»та ФОП ОСОБА_5, обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Житлобуд-БК»(продавець) був укладений договір купівлі-продажу №07/04-КП від 07.04.2011 року (т.1 а.с. 85-86).

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Житлобуд-БК»передано у власність позивачеві товар, що підтверджується видатковою накладною до договору (т. 1 а.с. 91).

Згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ТОВ «Житлобуд-БК»поставило позивачеві насоси в кількості трьох штук. Всього поставлено товару на загальну суму 31500,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 5250,00 грн.

ТОВ «Житлобуд-БК»виписано позивачеві податкові накладні, на підставі яких ним до складу податкового кредиту у відповідний період віднесено суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманих товарів.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «Житлобуд-БК»грошові кошти в сумі 31500,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої знаходяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 16-18).

Відповідно до актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів всі насоси були введені в експлуатацію, тобто використані у господарській діяльності.

Фактом взаємовідносин позивача з ТОВ «ВЕГА-ГРУПП»підтверджуються договором №3/06-2011 (т.1 а.с. 93-95).

На виконання умов договору ТОВ «ВЕГА-ГРУПП»виконало поточний ремонт крівлі 1-го корпусу площею 338 кв.м. та 4-го корпусу площею 321 кв.м. оздоровчого табору на території позивача.

Реальність виконання робіт підтверджуються довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом прийому виконаних робіт та заключною відомістю ресурсів (т.1 а.с. 102-106).

ТОВ «ВЕГА-ГРУПП» виписано позивачеві податкові накладні, на підставі яких ним до складу податкового кредиту у відповідний період віднесено суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманих послуг (т.1 а.с. 100-101).

В оплату за виконані послуги позивач перерахував на рахунок ТОВ «ВЕГА-ГРУПП»грошові кошти в сумі 124175,41 грн. в тому числі ПДВ на суму 20695,9 грн. що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 19, 26-31).

Факт взаємовідносин позивача з ПП «Кременчук-нафтотрансервіс»підтверджуються договором №41 від 11.04.2011 року та додатковими угодами №1 до договору №41 від 11.04.2011 та № 2 до договору №41 від 11.04.2011 року (т.1 а.с. 107-110).

Згідно видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, ПП «Кременчук-нафтотрансервіс»поставило позивачеві шпали залізобетонні в кількості 300 штук та комплекти Р-65 на одну залізобетонну шпалу в кількості 350 штук. Всього поставлено товару на загальну суму 143 400,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 23 900,00 грн. (т.1 а.с. 115,117).

ПП «Кременчук-нафтотрансервіс»виписано позивачеві податкові накладні, на підставі яких ним до складу податкового кредиту у відповідний період віднесено суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманих товарів (т.1 а.с. 116, 118).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ПП «Кременчук-нафтотрансервіс»грошові кошти в сумі 143400,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої знаходяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 24-25).

Відповідно до балансової довідки, технічних паспортів транспортних засобів та шляхових листів, позивач перевозив матеріали власними транспортними засобами (т.2 а.с. 4 -13).

Факт взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_5 підтверджуються договором №209 від 19.02.2011 року (т.1 а.с. 119).

На виконання умов вищезазначеного договору ФОП ОСОБА_5 передано у власність позивачеві товар, що підтверджується накладними (т. 1 а.с. 134,136,138,140,142,144,146,148).

Всього поставлено товару на загальну суму 147876,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 24646,00 грн.

ФОП ОСОБА_5 виписано позивачеві податкові накладні, на підставі яких ним до складу податкового кредиту у відповідний період віднесено суми ПДВ сплачені у складі вартості отриманих товарів.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 147876,00 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої знаходяться в матеріалах справи (т. 2 а.с. 14-18, 20-23).

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту-Кодекс), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до статті 198.3 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд дійшов висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до статті 201 Кодексу, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом статті 198.2 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и)вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «ВЕГА-ГРУПП», ПП «Кременчук-навтотрансервіс»та ФОП ОСОБА_5 - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних на кожну поставку товарів чи робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим Податковим кодексом України.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Вирішуючи питання про реальність господарських операцій та придбання позивачем підрядних робіт та товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ПАТ «2-й ім. Пертовського цукровий завод»є виробництво цукру, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Товарно матеріальні цінності та послуги придбані у ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «ВЕГА-ГРУПП», ПП «Кременчук-навтотрансервіс»та ФОП ОСОБА_5 позивачем була в подальшому використані в господарській діяльності.

Таким чином, викладене підтверджує, що господарські операції ПАТ «2-й ім. Петровського цукровий завод»з ТОВ «Житлобуд-БК», ТОВ «ВЕГА-ГРУПП», ПП «Кременчук-навтотрансервіс»та ФОП ОСОБА_5 здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та намірам сторін, підтверджені необхідними первинними, розрахунковими, платіжними документами, а товари (меблі) придбавалися позивачем з метою використання та були використані у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПАТ «2-й ім. Петровського цукровий завод»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки Акта перевірки про порушення є помилковими, відтак збільшення ПАТ «2-й ім. Петровського цукровий завод» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та накладення штрафу є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012 р. №0000012300 є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (Олександрівське відділення) Кіровоградської області Державної податкової служби від 16 лютого 2012р. №0000012300.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «2-й ім. Петровського цукровий завод»судові витрати у розмірі 744,92 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складений 27.08.2012р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук