Рішення № 2643840, 18.12.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2008 р. Справа № 57/249-08

вх. № 8888/4-57

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

суддя Мамалуй О.О.

при секретарі судового засідання Гаплевська О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Стеценко Ю.М., довір. від 28.05.2005 року відповідача - Батютенко Ю.В., довір. № 3118 від 18.12.2006 року

розглянувши справу за позовом СП ЗАТ "ХЕМЗ-ІРЕС", м. Харків

до ТОВ "Український промисловий банк" в о. Харківської філії, м. Харків

про зобов"язання повернути вклади - 4935409,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач – Спільне підприємство Закрите акціонерне товариство „ ХЕМЗ –ІРЕС” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов’язати відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк ” належним чином виконати вимоги закону та повернути позивачу його вклади на його поточний рахунок, а саме 116000 доларів США – за договором № 07 від 22.12.2003 року, 310400 ЄВРО за договором № 93/Ю-08 від 28.03.2008 року; 500000 грн. за договором № 27/Ю-05 від 04.07.2005 року; 950000 грн. – за договором № 01 від 04.02.2003 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2008 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08 грудня 2008 року о 14:15 год.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 03.12.2008 р. для розгляду справи призначено судову колегію у складі: головуючого судді Аюпової Р.М., суддів Бринцева О.В. та Мамалуй О.О.

У призначеному судовому засіданні 08 грудня 2008 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

У судове засідання відповідач не з’явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та враховуючи, що в судове засідання відповідач не з’явився, приймаючи до уваги, принцип змагальності сторін та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд відклав розгляд справи на 17 грудня 2008 року.

17.12.2008 року відповідач надав заяву про відвід судді Аюпової Р.М. у зв’язку з чим в судовому засіданні оголошувалося перерву до 15 год. 00 хвилин 17.12.2008 року.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 17.12.2008 року відхилено заяву про відвід судді Аюпової Р.М.

17.12.2008 року через канцелярію суду відповідач надав заяву про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яка була задоволена судом відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

Після перерви відповідач надав заяву про відвід колегії суддів, у зв’язку з чим оголошувалося перерву в судовому засіданні до 16 годин 30 хвилин 17.12.2008 року.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 17.12.2008 року відхилено заяву про відвід колегії суддів.

В судовому засіданні 17.12.2008 року відповідач надав заперечення на позову заяву, в якому обґрунтував своє непогодження з вимогами позивача та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Крім того, відповідач надав заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національний банк України в особі Харківського обласного управління Національного банку України.

Колегія суддів, дослідивши надану заяву вважає за необхідне відмовити в її задоволенні відповідно до ст. 27 ГПК України на тій підставі, що рішення по цій справі не може вплинути на права та обов’язки Національного банку України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

04.02.2003 року між позивачем та відповідачем укладений договір№01 про депозитний вклад (далі - Договір 1), відповідно умов якого відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок, позивач передав шляхом перерахування у безготівковій формі суму 500000,00 грн. а відповідач зобов’язався прийняти та повернути суму вкладу 05.05.2003 року.

Додатковою угодою від 05.05.2003 року до Договору 1 сторони домовилися, що строк повернення відповідачем суми вкладу – 05.11.2003 року.

Додатковою угодою від 05.11.2003 року до Договору 1, сторони встановили строк повернення відповідачем суми вкладу – 05.05.2004 року.

04.12.2003 року сторони уклали додаткову угоду до Договору 1, в якій п.1.3 Договору 1 виклали в наступній редакції: «Банк приймає грошові кошти в сумі 400000,00 грн. та зобов’язується повернути суму вкладу 05.05.2004 року.

Додатковою угодою від 08.12.2003 року до Договору 1 сторони виклали п.1.3 Договору 1 в наступній редакції: «Банк приймає грошові кошти в сумі 400000,00 грн. та зобов’язується повернути суму вкладу 13.12.2004 року.

12.08.2004 року сторони уклали додаткову угоду до Договору 1, якою п.1.3 Договору 1 виклали в наступній редакції: «Банк приймає грошові кошти в сумі 1000000,00 грн. та зобов’язується повернути суму вкладу 13.12.2004 року.

Додатковою угодою від 09.12.2004 року до Договору 1 сторони виклали п.1.3 Договору 1 в наступній редакції: «Банк приймає грошові кошти в сумі 1000000,00 грн. та зобов’язується повернути суму вкладу частинами: 600000,00 грн. - 13.12.2004 року, 400000,00 грн. – 13.12.2005 року.

19.01.2005 року сторони уклали додаткову угоду до Договору 1, якою п.1.3 Договору 1 виклали в наступній редакції: «Банк приймає грошові кошти в сумі 700000,00 грн. та зобов’язується повернути суму вкладу 13.12.2005 року.

Додатковою угодою від 08.12.2005 року до Договору 1 сторони у зв’язку з досягненням згоди стосовно продовження строку дії Договору 1 з грудня 2005 року до 12.12.2006 року, банк відкрив новий депозитний рахунок та внесли зміни в п 1.2 Договору 1 за яким Банк 08.12.2005 року перераховує вклад в сумі 950000,00 грн. на новий рахунок та виклали п.1.3 Договору 1 в наступній редакції: «Банк зобов’язується повернути суму вкладу 12.12.2006 року.

Додатковою угодою №10 від 12.12.2006 року до Договору 1 сторони продовжили строк повернення відповідачем суми вкладу до 19.12.2008 року.

22.12.2003 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 07 про депозитний вклад (далі - Договір 2), відповідно умов якого відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок, позивач передав шляхом перерахування у безготівковій формі суму 100000,00 доларів США. а відповідач зобов’язався прийняти та повернути суму вкладу 22.12.2004 року.

Додатковою угодою від 02.12.2004 року до Договору 2 сторони п 1.2 Договору 2 виклали в наступній редакції: Вкладник (позивач) передає шляхом перерахування у безготівковій формі суму 120600,00 доларів США на рахунок , вказаний в п.1.1, а пункт 1.3 виклали так: "Банк приймає грошові кошти в сумі 120600,00 доларів США та зобов’язується повернути суму вкладу 22.12.2005 року".

Додатковою угодою від 08.12.2005 року до Договору 02 сторони у зв’язку з досягненням згоди стосовно продовження строку дії Договору 1 з грудня 2005 року до 12.12.2006 р., банк відкрив новий депозитний рахунок та внесли зміни в п 1.2 Договору 2, за яким Банк 08.12.2005 року перераховує вклад в сумі 120600,00 доларів США на новий рахунок та виклали п.1.3 Договору 1 в наступній редакції: «Банк зобов’язується повернути суму вкладу 21.12.2006 року.

Додатковою угодою від 19.01.2006 року до Договору 02, позивач за згодою відповідача збільшив суму вкладу на 14400,00 доларів США.

Додатковою угодою від 06.10.2006 року до Договору 02, позивач за згодою відповідача збільшив суму вкладу на 10000,00 доларів США.

Додатковою угодою від 09.11.2006 року до Договору 02, позивач за згодою відповідача збільшив суму вкладу на 5500,00 доларів США.

Додатковою угодою від 21.12.2006 року до Договору 02, сторони виклали п.1.3 Договору 2 в наступній редакції: «Банк приймає грошові кошти в сумі 150500,00 доларів США та зобов’язується повернути суму вкладу 28.12.2007 року.

Додатковою угодою від 02.03.2007 року до Договору 02, сторони виклали п.1.3 Договору 2 в наступній редакції: «Банк приймає грошові кошти в сумі 166000,00 доларів США та зобов’язується повернути суму вкладу 28.12.2007 року.

Додатковою угодою від 14.06.2007 року до Договору 02, сторони збільшили суму вкладу на 5500,00 доларів США.

Додатковою угодою від 15.08.2007 року до Договору 02, сторони збільшили суму вкладу на 5000,00 доларів США.

Додатковою угодою від 10.09.2007 року до Договору 02, сторони збільшили суму вкладу на 10000,00 доларів США.

Додатковою угодою від 12.12.2007 року до Договору 02, сторони збільшили суму вкладу на 240000,00 доларів США та сума вкладу з 12.12.2007 року за Договором 2 стала 577000,00 доларів США.

04.07.2005 року між позивачем та відповідачем укладений договір банківського вкладу № 27/Ю-05 (далі – Договір 3), відповідно умов якого відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок, позивач передав шляхом перерахування у безготівковій формі суму 500000,00 грн. а відповідач зобов’язався прийняти та повернути суму вкладу 10.07.2006 року.

Додатковою угодою №01 від 10.07.2006 року до Договору 3 сторони продовжили строк повернення відповідачем суми вкладу – 25.07.2007 року.

Додатковою угодою № 02 від 25.07.2007 року до Договору 3 сторони продовжили строк повернення відповідачем суми вкладу – 06.08.2008 року.

Додатковою угодою № 03 від 06.08.2008 року до Договору 3 сторони продовжили строк повернення відповідачем суми вкладу – 09.09.2009 року.

28.03.2008 року між позивачем та відповідачем укладений договір банківського вкладу в іноземній валюті № 93/Ю-08 (далі - Договір 4), відповідно умов якого відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок, позивач перерахував грошові кошти у безготівковій формі суму 300063,17 ЄВРО. а відповідач зобов’язався прийняти та повернути суму вкладу 29.04.2009 року.

Відповідно листа позивача від17.11.2008 року за № 665, залишок коштів на депозитних рахунках за вищезазначеними Договорами станом на 14.11.2008 року складали 950000,00 грн. (строк 19.12.2008 р.), 116000,00 доларів США (строк 29.01.2009 р.), 310400 Євро (строк 29.04.2009 р.), 500000,00 грн. (строк 09.09.2009 р.), 350000,00 доларів США (строк 28.10.2009 р.), що також підтверджується листом відповідача № 07/1-7280 від 19.11.2008 року.

Умовами вищезазначених Договорів передбачено можливість дострокового повернення вкладу позивачу (п. 2.11 Договору № 4, п. 2.8 Договору № 3, п. 3.6 Договору № 1, п. 4.2.4 Договору № 2) .

Позивач у зв’язку з виникненням необхідності дострокового повернення вкладів листами від 07.11.2008 року звернувся до відповідача з вимогою повернення вкладів за Договорами до 13.11.2008 року.

Однак, відповідачем вклади не були повернені, у зв’язку з чим позивач звернувся до голови правління Національного Банку України зі скаргою, в якій просив вирішити питання щодо повернення відповідачем своїх вкладів.

Крім того, 19.11.2008 року позивач знов звернувся до відповідача з вимогою про повернення своїх вкладів, однак вимоги залишилися відповідачем не виконаними та вклади на цей час не повернуті, що стало підставою для звернення позивача з позивом до суду.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, окрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.1060 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо видачі вкладів на першу вимогу вкладника та не надав жодного з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

В обґрунтування своїх заперечень на вимоги позову, відповідач посилається на постанову правління Національного банку України від 11.10.2008 р за № 319, відповідно до п. 2.4 якої банки у сфері проведення активно-пасивних операцій повинні виконувати свої зобов’язання за всіма типами договорів із залученням коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов’язання. Незалежно від категорії контрагентів.

Однак, вказана постанова скасована постановою Правління Нацбанку України від 04.12.2008 року за № 413.

Відповідач обґрунтовує свою позицію правомірності своїх дій щодо неповернення позивачу вкладів, посилаючись також і на вказану постанову №413, якою зобов’язано банки уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.

Проте, колегія суддів вказує про те, що відповідно до ст..56 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. за № 679-ХІV, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що Цивільний кодекс України після Конституції України є другим по юридичній силі актом, який стосується спірних відносин, відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього кодексу.

Окрім цього, колегія суддів також зазначає, що викладені у зазначеній Постанові окремі питання діяльності банків мають рекомендований характер та вона не зареєстрована у Міністерстві юстиції України.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджує повернення позивачу вкладів по Договорам, а також документів, що спростовували викладене у позові, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачем та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 55 Конституції України, статтями 11, 15, 16, 509, 525, 526, 598, 628, 629, 1046 Цивільного кодексу України, статтями 193,198,179 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22,27, 33, 43, 46, 49, 75, 81,82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бульвар Л.Українки, 26, код 19357325, МФО 321228) в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (м. Харків, вул. Сумська, 41\2, код 26281769, МФО 350686) повернути закритому акціонерному товариству спільному підприємству «ХЕМЗ-ІРЕС» (код 23914062 м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А) на поточний рахунок 2600901300008 в ХФ ТОВ «Укрпромбанк», МФО 350686, код 23914062 116000 доларів США за договором № 07 від 22.12.2003 р., 310400 Євро – за договором № 93\Ю-08 від 28.03.2008 р.; 500000,00 грн. – за договором № 27/Ю-05 від 04.07.2005 року та 950000,00 грн. – за договором №01 від 04.02.2003 року

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (м. Київ, бульвар Л.Українки, 26, код 19357325, МФО 321228) в особі Харківської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (м. Харків, вул. Сумська, 41/2, код 26281769, МФО 350686) на користь закритого акціонерного товариства спільного підприємства «ХЕМЗ-ІРЕС» (код 23914062 м. Харків, вул. Індустріальна, 15-А, поточний рахунок 2600901300008 в ХФ ТОВ «Укрпромбанк», МФО 350686, код 23914062) держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано у судовому засіданні 18.12.08 року

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

суддя Мамалуй О.О.

справа № 57/249-08