Ухвала суду № 26437708, 08.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 року м. Київ К-25426/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року

по справі № 2а-19479/08/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інерпрокат»

до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інерпрокат»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.08.2008 року № 0000502340/0.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами пропередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної документальної планової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2008 року, складено акт № 1818/23-31048718 від 07.08.2008 року, в якому зафіксовано порушення вимог п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: здійснення операції з реалізації виготовленої продукції ДП «Торговий дім «Інтерпрокат»ТОВ «Інтерпрокат»за цінами нижчими собівартості.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14.08.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000502340/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2008 року на 4 700 грн.

Судами також встановлено, що Дочірнє підприємство «Торговий Дім «Інтерпрокат»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»є пов'язаними особами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п. 4.2 ст. 4 цього Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Поняття звичайної ціни наведено у п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно пп. 1.20.1 якого зазначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. пп. 1.20.2, 11.20.51 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах; якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при визначенні рівня звичайної ціни відповідачем були використані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 18.06.2001 N 303, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 р. за 539/5730, згідно до п.6 якого оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється, зокрема, методом «витрати плюс», за яким застосовується ціна, що складається з собівартості готової продукції (товарів, робіт, послуг), яку визначає продавець, і відповідної націнки.

За встановлення в судовому порядку факту продажу продукції пов'язаній особі за цінами нижчими сформованої собівартості, є правильним висновок судів попередніх інстанцій про правомірність зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат»відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний