Рішення № 2643402, 18.12.2008, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2008а Справа № 3/33-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Єпіфанцевій Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Воку", м. Херсон

до Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт " Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Херсон

про стягнення 237602 грн. 80 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Казанцева С.А., дов. № 7 від 01.07.2008р.;

від відповідача: Курганський Г.М., дов. № 01-8/1720 від 10.12.2008р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОКУ»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт «Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»(відповідач) 112568,79 грн. основного боргу, 74387,92 грн. процентів за користування товарним кредитом, 20862,32 грн. збитків, 26064,00 грн. інфляційних втрат, 3719,40 грн. три відсотки річних та судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнає в сумі основного боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Щодо стягнення суми за користування товарним кредитом та стягнення збитків заперечує.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів № 08/12/06 від 08.12.06. та договір поставки нафтопродуктів №12/01/07 від 12.01.07. (далі –Договори) за умовами яких позивач прийняв на себе обов'язки передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити нафтопродукти (далі –Товар). Договори підписані сторонами без зауважень, скріплені печатками. Протягом дії Договорів в них не вносилися зміни та доповнення.

На виконання умов Договорів позивач передав відповідачу товар на загальну суму 375589,79 грн.. Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено наступними накладними та довіреностями (а.с.101, 108, 111, 114, 138-140):

- накладна №РН-0000087 від 26.12.06.

На суму 7820,00 грн.;

- накладна №РН-0000088 від 31.12.06.

На суму 19751,60 грн.;

-накладна №РН-0000002 від 16.01.07.

На суму 11879,10 грн.;

- накладна № РН-0000032 від 04.04.07.

На суму 10496,00 грн.;

- накладна № РН-0000041 від 11.04.07.

На суму 10496,00 грн.;

- накладна № РН-0000042 від 18.04.07.

На суму 9184,00 грн.;

- накладна № РН-0000046 від 16.05.07.

На суму 42750,00 грн.;

- накладна № РН-0000044 від 21.05.07.

На суму 8050,00 грн.;

- накладна № РН-0000052 від 23.05.07.

На суму 19750,00грн;

-накладна № РН-0000060 від 01.06.07.

На суму 19500,00 грн.

-накладна № РН-0000061 від 05.6.07.

На суму 7800,00 грн.;

-накладна № РН-0000067 від 12.06.07.

На суму 7950,00грн.;

-накладна № РН-0000076 від 19.06.07.

На суму 33000,00 грн.;

-накладна № РН-0000080 від 22.06.07

На суму 33000,00 грн.;

-накладна № РН-0000081 від 27.06.07.

На суму 77220,00грн.;

-накладна № РН-0000085 від 04.07.07.

На суму 12783,55грн.;

-накладна№ РН-0000090 від12.07.07.

На суму 12723,20 грн.;

-накладна № РН- 0000105 від 23.08.07.

На суму 850,00грн.;.

-накладна № РН-0000111 від 23.08.07.

На суму 26580,00 грн.;

-накладна №РН-0000133 від 02.10.07.

На суму 9816,34 грн.;

-накладна №РН-0000137 від 09.10.07.

На суму 11925,00 грн.;

-накладна №Р-0000139 від 12.10.07.

На суму 3500,00грн.;

Відповідно до акту приймання-передачі №07/09 від 07.09.07. (а.с.19) директор відповідача Мірошко В.М. отримав від позивача дизельне пальне на суму 8950,00 грн. На зазначеному акті міститься підпис директора відповідача - Мирошко В.М., а згідно приписів Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” від 16.07.99. №996-ХІУ керівник підприємства є матеріально-відповідальною особою, яка особисто несе відповідальність за здійснення фінансової діяльності підприємства та її результати, і в даному випадку отримання продукції особисто директором підприємства не вимагає надання довіреності на здійснення господарської операції.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.77-79).

В судовому засіданні 11.12.08. представник відповідача визнав суму основного боргу, інфляційні втрати, 3% річних і заперечує проти стягнення збитків і суми за користування товарним кредитом.

Відповідно до п.п.5.1. Договорів відповідач зобов'язувався оплатити Товар протягом трьох банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до п.п.5.5. Договорів в разі несвоєчасної оплати поставленого Товару відповідач зобов'язувався оплатити послугу користування товарним кредитом.

Відповідач в порушення умов договору розрахувався з позивачем частково - в сумі 263030,00 грн.., що підтверджується банківськими виписками (а.с.89-99, 141-144). Вартість товару та сума за користування товарним кредитом у встановлений строк оплачені не були, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом в суд про стягнення з відповідача суми основного боргу та 74387,92 грн. суми за користування товарним кредитом.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорах поставки на умовах товарного кредиту № 08/12/06 від 08.12.06. та №12/01/07 від 12.01.07., укладених між сторонами, що обумовлює необхідність застосування положень гл. 54 ЦК України та гл. 30 ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.256 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Згідно зі ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи слідує, що позивач виконав взяті на себе договірні зобов'язання. Проте, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 112568,79 грн. Суду не надано доказів сплати цієї суми відповідачем позивачу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки сума основного боргу у розмірі 112568,79 грн. підтверджена матеріалами справи, позовна вимога про стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Частиною 5 ст.694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Обов'язок відповідача оплатити послугу користування товарним кредитом передбачений в п.5.5. Договорів.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до п.5.6. Договорів позивачем виставлялись рахунки на оплату послуг користування товарним кредитом (а.с.119-129).

Суду не надано доказів сплати суми за користування товарним кредитом у розмірі 74387,92 грн. Отже позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми 74387,92 грн. за користування товарним кредитом є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем за період з листопада 2007р. по жовтень 2008р. нарахована сума 26064,00 грн. індексу інфляції та сума 3719,40 грн. трьох відсотків річних. Розрахунки суми 26064,00 грн. індексу інфляції та суми 3719,40 грн. трьох відсотків річних є вірними. Позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування, також ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із шляхів захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів є відшкодування збитків.

Збитками є:

1. втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Право на відшкодування збитків –один із основоположних принципів господарсько-правової відповідальності

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за

невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Притягнення боржника до відповідальності, можливо лише при наявності

передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного (господарського) правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'активна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом –правовідношення по зобов'язаннях; об'єктивною стороною –наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного невиконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Відсутність хоча б одного з елементів цивільного правопорушення є підставою для звільнення від відповідальності.

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

Позивачем нараховано відповідачу 20862,32 грн. збитків, тобто приблизно 18,5 відсотків від вартості неоплаченого товару, який було поставлено відповідачу. Судом встановлено, що збитки виникли в результаті невиконання відповідачем договірних зобов'язаннь щодо своєчасної оплати товару.

Обґрунтовуючи суму збитків позивач посилається на той факт, що йому необхідно було виконувати взяті на себе зобов'язання перед своїми контрагентами, - і ТОВ «ВОКУ»було змушене укласти з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»кредитні договори №010/03-051/886-2 від 27.02.07. та №010/03-051/886-3 від 26.02.08., оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання і не розрахувався в повному обсязі в передбачений Договорами поставки строк. Відповідно до умов вищевказаних кредитних договорів, - кредитні кошти призначені для поповнення обігових коштів. На виконання умов вищенаведених кредитних договорів позивач сплачував відсотки за користування кредитом, що підтверджується платіжними дорученнями:

-платіжне доручення № 487 від 31.10.07.

На суму 11812,77грн.

-платіжне доручення № 528 від 30.11.07.

На суму 10805,06 грн.

-платіжне доручення № 558 від 28.12.07.

На суму 9370,63 грн.

-платіжне доручення № 562 від 29.12.07.

На суму 920,00 грн.

-платіжне доручення № 593 від 31.01.08.

На суму 10277,69 грн.

- платіжне доручення № 637 від 26.02.08.

На суму 8922,13 грн.

-платіжне доручення № 650 від 29.02.08.

На суму 1347,77 грн.

-платіжне доручення № 692 від 31.03.08.

На суму 13188,31 грн.

- платіжне доручення № 763 від 30.04.08.

На суму 12058,00 грн.

- платіжне доручення № 812 від 30.05.08.

На суму 13682,20 грн.

- платіжне доручення № 855 від 27.06.08.

На суму 15327,29 грн.

- платіжне доручення № 896 від 30.07.08.

На суму 12543,00 грн.

- платіжне доручення № 946 від 28.08.08.

На суму 13469,43 грн.

- платіжне доручення № 977 від 30.09.08.

На суму 14862,38 грн.

- платіжне доручення № 1013 від 28.10.08.

На суму 14398,36 грн.

Відповідно до вимог ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом перевірено розрахунок суми збитків. Таким чином, позивачем доведено вимоги щодо фактично понесених додаткових витрат у вигляді сплати процентів за кредит, - і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню..

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачу відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

На підставі ст.ст. 22, 525, 526, 629, 691 ЦК України, ч.2 ст.218, ст.ст. 225, 224, 229 ГК України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Херсонський річковий порт «Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»(73000, м.Херсон, Одеська площа, 6, р/р 2600701692519 в ФВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», МФО 352630, код ЄДРПОУ 03150208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОКУ»(73000, м.Херсон, вул.Чайковського, 236, кв.33, р/р 26006040640301 в ХФ АБ «Брокбізнесбанк», МФО 352372, код ЄДРПОУ 32725139) 112568,79 грн. основного боргу, інфляційні збитки в сумі 26064,00 грн., 3% річних в сумі 3719,40 грн., суму товарного кредиту в розмірі 74387,92 грн., збитки в сумі 20862,32 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 2376,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 22.12.2008р.