Постанова № 26432990, 04.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-669/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Лізинг»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Лізинг»до Броварської об'єднаної податкової інспекції у Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Лізинг»звернулися в суд з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 04.01.2012 року № 0000012304, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 437500, 00 грн..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено вимоги пунктів 198.2, 198.6 статті 198, внаслідок чого до складу податкового кредиту позивачем неправомірно включено суми податку на додану вартість в розмірі 350000, 00 грн. на підставі податкової накладної № 589 від 28.07.2011 року, що не була зареєстрована платником податку контрагентом позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг»в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відповідно така податкова накладна не дає права покупцю товарів/послуг включати суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛ - Лізинг»є юридичною особою, що зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, перебуває на обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області у період з 02.12.2011 року по 08.12.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Лізинг»за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 15.12.2011 року № 1990/233/36301046.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні позивачем позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 350000, 00 грн..

Висновок перевіряючого органу ґрунтується на тому, що у ході перевірки встановлено віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 350000,00 грн. за податковою накладною від 28.07.2011 року № 589, виписаною Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000012304, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 437500, 00 грн. ( за основним платежем 350000, 00 грн. та штрафними санкціями 87500, 00 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Матеріалами справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг»10 січня 2010 року укладено договір № 10012010, відповідно до якого позивачу надавалися послуги по оренді транспортних засобів.

На підтвердження отримання послуг у липні 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг»надано позивачу рахунки на оплату, та між сторона підписано акти надання послуг.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг»за договором оренди виписано на адресу позивача податкову накладну від 28.07.2011 року № 589 на загальну суму 2100000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 350000,00 грн.) та від 29.07.2011 року № 616 на загальну суму 487500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 97500,00 грн.).

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за липень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 6 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної»№1379 від 01.11.2011 року податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія). При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "Х").

Податкова накладна, яка виписується платником податку - отримувачем товарів/послуг, складається в одному примірнику.

Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу.

Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою "Х").

Згідно з п.п. 6.2 п. 6 зазначеного Наказу податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

При складанні позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року ним було виявлено, що надана Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг»податкова накладна від 28.07.2011 року № 589 не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що постачальника було повідомлено у телефонному режимі.

На заміну вказаної накладної контрагентом позивача надано інші податкові накладні на загальну суму 2100000, 00 грн. у тому числі ПДВ -350000, 00 грн., а саме: від 28.07.2011 року № 564 на суму 597600, 00 грн. (у тому чисті ПДВ -99600, 00 грн.) (а.с.37), від 28.07.2011 № 565 на суму 584400, 00 грн. (у тому чисті ПДВ -97400, 00 грн.) (а.с.38), від 28.07.2011 № 566 на суму 494400, 00 грн. (у тому чисті ПДВ -82400, 00 грн.) (а.с.339), від 28.07.2011 № 567 на суму 423600, 00 грн. (у тому чисті ПДВ -70600, 00 грн.) (а.с.40).

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лізинг»28.07.2011 року одночасно з податковими накладними від 28.07.2011 року № 564, № 565, № 566, № 567 позивачу помилково надано анульовану податкову накладну від 28.07.2011 року № 589, яка є недійсною. (а.с.41).

Зазначені вище накладні оформлені у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України, а сума податку на додану вартість по кожній із з них менше 100 тис. грн., отже дані податкові накладні не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що давало право позивачу на включення до податкового кредиту липні 2011 року сум податку на додану вартість у розмірі 350 000,00 грн.

Нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не обґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 04.01.2012 року № 0000012304.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського окружного адміністративного суду 16 травня 2012 року та постановлення нової постанови про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Лізинг»- задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛ-Лізинг»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000012304 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 04.01.2012 року № 0000012304.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 11.10.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.