Постанова № 26432851, 11.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2012 р.Справа № 16/17-2861-2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: О.Т. Лавренюк

суддів: Я.Ф. Савицького, Т.Я. Гладишевої

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Зайцев С.М., довіреність № 10, від 03.01.2012 р.

від відповідача: Некрасов О.В., довіреність № 5, від 12.07.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 29 грудня 2011 року

по справі № 16/17-2861-2011

за позовом: Державного підприємства "Одеська залізниця"

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт"

про стягнення 20 511 569,09 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 14.02.2012 р., оголошено перерву до 28.02.2012 р.

Відповідно до ст. 41, 79 Господарського процесуального кодексу України 28.02.2012 р. було зупинено провадження по справі.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України 02.08.2012 р. було поновлено провадження по справі з 02.10.2012 р.

В судовому засіданні, яке відбулося 02.10.2012 р., оголошено перерву до 09.10.2012 р.

В судовому засіданні, яке відбулося 09.10.2012 р., оголошено перерву до 11.10.2012 р.

В судовому засіданні 11.10.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

21.07.2011 р. ДП "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПАТ "Ексімнафтопродукт" плати за користування вагонами в сумі 10 666 786,19 грн. та плати за зберігання вантажів у вагонах в сумі 11 928 116,90 грн., а всього заборгованості в сумі 22 594 903,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем протягом грудня 2010р. -квітня 2011р. щодобової норми вивантаження вагонів та контейнерів, що доставлялись позивачем на адресу ПАТ "Ексімнафтопродукт" на виконання укладеного між сторонами по справі договору про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса -Пересип № 1/20 від 01.06.2008р.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції заявлені ДП "Одеська залізниця" позовні вимоги неодноразово уточнювались в сторону зменшення. Так, згідно із заявою від 01.12.2011 р. позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 20 511 569,09 грн., яка складається з заборгованості з плати за користування вагонами в сумі 9 426 094,39 грн. та нарахованої плати за зберігання вантажів у вагонах 11 085 474,70 грн. Названа редакція позовних вимог була остаточною та була прийнята до розгляду місцевим господарським судом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.12.2011 р. по справі № 16/17-2861-2011 (суддя Железна С.П.) у задоволенні позовних вимог ДП "Одеська залізниця" відмовлено, посилаючись на те, що нарахування ДП "Одеська залізниця" суми плати за користування затриманими вагонами та плати за зберігання вантажів у затриманих вагонах було здійснено безпідставно, всупереч положенням чинного законодавства, що свідчить про відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку ПАТ "Ексімнафтопродукт" у спірних правовідносинах.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ДП "Одеська залізниця", в якій просить скасувати рішення господарського Одеської області від 29.12.2011 р. по справі № 16/17-2861-2011 та прийняти нове рішення, яким стягнути на користь Одеської залізниці з ПАТ "Ексімнафтопродукт" 20511569,09 грн. Скаржник зазначає, що Господарський суд Одеської області неправильно застосував ст.ст. 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 315 Господарського кодексу України, п.п. 1.2.3., п. 1.2 " Методики розробки єдиних технологічних процесів роботи під'їзних колій і станцій примикання" наведеною у додатку 6 до пункту 6.1 "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 та п 2.2 "Правил планування перевезень вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318 а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Представники ДП "Одеська залізниця" були присутні у судових засіданнях, навали пояснення, підтримували доводи апеляційної скарги.

Представники ПАТ "Ексімнафтопродукт" були присутні у судових засіданнях заперечували проти апеляційної скарги.

20.02.2012 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ПАТ "Ексімнафтопродукт" про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р. по справі № 16/17-2861-2011 було призначено судово-бухгалтерську експертизу Апеляційне провадження зупинено до одержання висновку експертизи відповідно до ст. 41, 79 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.09.2012 р. по справі № 16/17-2861-2011 було поновлено провадження по справі, у зв'язку з надходженням висновку експерту, відповідно до якого плата за користування вагонами в розмірі 9 426 094,39 грн. та збір за зберігання вантажів у вагонах в розмірі 11 085 474,70 грн. не підтверджується. Проведеним дослідженням документів оформлених в відповідності з положеннями нормативних актів, діючих на залізничному транспорті України та умовах укладеного між сторонами по справі договору № 1/20 від 01.06.2008 р. за період з 20.12.20120 по 17.01.2012 р. встановлена плата за користування вагонами, що затримані на підходах до станції Одеса -Пересип, в розмірі 1 994 413,61 грн. та збір за зберігання вантажів у вагонах -1 154 181,38 грн.

05.09.2012 р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява про затвердження мирової угоди по справі №16/17-2861-2011 з текстом мирової угоди, підписаним керівниками сторін, в якій позивач та відповідач просять суд апеляційної інстанції затвердити мирову угоду по справі та припинити провадження по справі.

Мирова угода укладена учасниками справи на наступних умовах:

Сторони домовились про укладення мирової угоди на зазначених умовах:

Позивач і Відповідач на підставі доброї волі бажають вирішити мирним шляхом судовий спір по справі N 16/17-2861-2011 господарського суду Одеської області за позовом Позивача до Відповідача про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання в них вантажів, всього в сумі 20511569,09 грн., який виник у зв'язку із тим, що на думку Позивача Відповідач протягом періоду грудень 2010р. - квітень 2011р. не виконував норми вивантаження вагонів, що доставлялись Позивачем на адресу Відповідача на виконання укладеного між ними договору №1/20 від 01.06.2008р. про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса Пересип.

Добра воля сторін заснована на їхньому спільному розумінні необхідності подальшого продовження взаємовигідного співробітництва, та з врахуванням неоднозначності обставин, пов'язаних із затриманнями вагонів, що прямували на адресу Відповідача в період з грудня 2010р. по квітень 2011р. на попутних залізничних станціях, а також висновків судово-економічної експертизи, яка була проведена за цією справою на підставі ухвал Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 р. та від 01.03.2012 р.

На підставі власної доброї волі, Відповідач погоджується сплатити Позивачеві плату за користування вагонами в сумі 1 994 413,61 грн. та збір за зберігання в них вантажів в сумі 1 154181,38 грн. за період з грудня 2010р. по квітень 2011р., які на думку експерта, який проводив за цією справою судово-економічну експертизу, є підтвердженими, та разом складають суму 3 148 594,99 грн.

Відповідач гарантує, що протягом п'яти банківських днів, з моменту отримання Відповідачем ухвали Одеського апеляційного господарського суду про затвердження цієї мирової угоди в порядку ст.78 ГПК України, він перерахує на поточний рахунок Позивача №26009003756401 в філії «Одеське РУ»ВАТ «Банк Фінанси та Кредит», МФО 328823, код ЄДРПОУ 01071315, грошові кошти в сумі З 148 594,99 грн. (три мільйони сто сорок вісім тисяч п'ятсот дев'яносто чотири гривні 99 коп.) в рахунок плати за користування вагонами та збору за зберігання в них вантажів за період з грудня 2010р. по квітень 2011р., та 57 926 грн. (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять шість гривень) в рахунок повернення сплаченого Позивачем судового збору по справі N 16/17-2861-2011 господарського суду Одеської області.

Позивач гарантує, що після підписання цієї мирової угоди він у межах прав, наданих йому як учасникові судового процесу, вживатиме всіх необхідних заходів, спрямованих на припинення провадження по справі N 16/17-2861-2011 розпочатої господарським судом Одеської області.

Позивач заявляє та гарантує, що з моменту затвердження Одеським апеляційним господарським судом цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання Відповідачем більш не матиме жодних майнових вимог до Відповідача, які були заявлені в його позові, який розглядався по справі N 16/17-2861-2011 господарського суду Одеської області.

Позивач і Відповідач більш не матимуть зобов'язань та претензій один до одного щодо предмету спору по справі N 16/17-2861-2011

Позивач і Відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі і держави.

В засіданні апеляційного господарського суду від 09.10.2012 р. представники сторін підтримали заяву про затвердження мирової угоди.

Клопотання сторін щодо затвердження мирової угоди судовою колегією відхилено з огляду на приписи ст. 103 ГПК України, п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ДП "Одеська залізниця", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити частково з огляду на таке.

01.06.2008р. між ДП „Одеська залізниця" (Залізниця) та ВАТ „Ексімнафтопродукт" (Підприємство), найменування якого було змінено на ПАТ „Ексімнафтопродукт" на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства", було укладено договір про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип № 1/20, у відповідності до п. 1, 5, 7, 9, 20 якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і тарифів залізничного транспорту України і на умовах цього договору здійснюється подача, розставлення на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить Залізниці та примикає до станції Одеса-Пересип Одеської залізниці через стрілки № 148 та № 124 до ходових колій № 37 та № 46 та обслуговується локомотивом залізниці. Подача вагонів Залізницею на під'їзну колію для навантаження і розвантаження засобами Підприємства виконується без повідомлення. Вагони на під'їзну колію подаються локомотивом Залізниці із розставленням вагонів на місця навантаження, вивантаження, де і провадиться здавання вагонів Підприємству у комерційному та технічному відношеннях. Максимальна добова переробна спроможність вантажних пунктів: вивантаження взимку -356 вагонів (мазут -178 вагонів, дизельне паливо -87 вагонів, пічне паливо -87 вагонів, будівельні матеріали -4 вагони). Переробна спроможність вантажних пунктів для холодного періоду року обчислюється з 15 жовтня по 15 квітня. У разі підтвердження Підприємством місячного плану перевезення і вивантаження нафтопродуктів (основний та додатковий плани), який буде перевищувати максимальну добову переробну спроможність вантажних пунктів, встановлену договором, то ця величина для вантажних пунктів Підприємства встановлюється розрахунковим шляхом. Цей договір укладається терміном на 5 років з 01.09.2008р. до 01.09.2013р. включно.

Сторонами по справі було погоджено наступну спеціалізацію і місткість вантажних фронтів під'їзної колії, з визначенням добової переробної спроможності вантажних фронтів щодо вивантаження вантажів: колія № 1 -місткість фронту 20 вагонів (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 20 вагонів, взимку 10 годин на 20 вагонів, добова переробна спроможність -влітку 100 вагонів, взимку 40 вагонів; колія № 2 -місткість фронту 21 вагон (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 21 вагон, взимку 10 годин на 21 вагон, добова переробна спроможність -влітку 105 вагонів, взимку 42 вагони; колія № 5 -місткість фронту 16 вагонів (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 16 вагонів, взимку 6 годин на 16 вагонів, добова переробна спроможність -влітку 80 вагонів, взимку 48 вагонів; колія № 6 -місткість фронту 16 вагонів (мазут), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 16 вагонів, взимку 6 годин на 16 вагонів; колія № 3 -місткість фронту 18 вагонів, взимку 48 вагонів; колія № 3 -місткість фронту 18 вагонів або 9 восьмиосних вагонів (нафта, дизельне паливо), термін виконання вантажних операцій -влітку та взимку 3 години на 18 вагонів, добова переробна спроможність -87 вагонів; колія № 4 -місткість фронту 18 вагонів або 9 восьмиосних вагонів (нафта, пічне палив), термін виконання вантажних операцій -влітку та взимку 3 години на 18 вагонів, добова переробна спроможність -87 вагонів; колія № 5а -місткість фронту 4 вагони, одночасне вивантаження -1 вагон, добова переробна спроможність влітку та взимку -4 вагони (інші вантажі), норма вивантаження визначається відповідно роду вантажу згідно з Правилами перевезення вантажів (п. 11 договору про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип № 1/20 від 01.06.2008р.).

При цьому, 04.01.2011р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду до договору № 1/20 про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса -Пересип, згідно з якою підпункт другий з назвою „Вивантаження" пункту 11 вказаного договору було викладено в наступній редакції: Колія № 1 -місткість фронту 20 вагонів (мазут або вакуумний газойль), термін виконання вантажних операцій -влітку 3 години на 20 вагонів, взимку 10 годин (газойль -8 годин) на 20 вагонів. Добова переробна спроможність -влітку 100 вагонів, взимку 40 вагонів (газойль -60 вагонів).

Протягом строку дії названого договору про експлуатацію колії залізницею систематично подавались під вивантаження вагони та контейнери, одержувачами яких було вказано ПАТ „Ексімнафтопродукт", на визначену угодою сторін під'їзну колію, що примикає до станції Одеса-Пересип. Як стверджує позивач, протягом грудня 2010р. -квітня 2011р. відповідачем періодично не виконувались узгоджені сторонами по справі обсяги вивантаження вагонів та контейнерів, які доставлялись залізницею на його адресу, що зумовило вжиття з боку ДП „Одеська залізниця" як перевізником відповідних заходів.

У зв'язку із неможливістю доставки вагонів на станцію Одеса-Пересип для їх вивантаження засобами ПАТ „Ексімнафтопродукт" через зайнятість під'їзної колії невивантаженими вагонами, позивачем видавались відповідні накази про затримку поїздів, якими було затримано вагони із нафтопродуктами (мазут, газойль), що шляхували на адресу відповідача.

За твердженням Позивача, затримка адресованих ПАТ "Ексімнафтопродукт" вагонів із вантажем виникла з вини відповідача через невиконання ним узгодженого обсягу вивантаження вагонів, які подаються ДП "Одеська залізниця" і тому, посилаючись на положення п.п. 46, 119 Статуту залізниць України, п.12 Правил користування вагонами та контейнерами, п.п. 4, 8-10, 12 Правил зберігання вантажів , ДП "Одеська залізниця" було нараховано до сплати за період з грудня 2010 року по квітень 2011 року плату за користування вагонами в сумі 9 677 839, 19 грн. та плату за зберігання вантажів у вагонах у сумі 11 241 294, 70 грн., а всього 20 919 133, 89 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, застосував норми, якими встановлені спеціальні та конкретизуючи умови, які регламентують відносини, що виникли між сторонами: ст. ст. 11, ч. 2 ст. 509, 629 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. ст. 2, 30, 46, 64, 75, 71, 119, 121 Статуту залізниць України, п.п. 1.8, 2.1, 5.1, 5.2, 2.3 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, та, досліджуючи надані сторонами докази, дійшов висновку, що протягом спірного періоду позивачем надавались на адресу відповідача вагони з вантажем ( мазут, газойль) у кількості, що перевищувала добову переробну спроможність останнього, визначену умовами договору про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса -Пересип № 1/20 від 01.06.2008 року, що ПАТ "Ексімнафтопродукт" не узгоджував з Позивачем додаткового обсягу перевезення вантажів, які направлялись на адресу Відповідача, додатковий обсяг поданих ДП "Одеська залізниця" під вивантаження вагонів, що перевищував переробну спроможність ПАТ "Ексімнафтопродукт" по вивантаженню нафтопродуктів, погоджений із відповідачем не був і тому суд дійшов висновку про те, що підставою для затримки поїздів з боку ДП "Одеська залізниця" стало подання нею вагонів під розвантаження відповідачу у обсягах, що перевищувала його максимальну переробну спроможність і, таким чином суд дійшов висновку, про відсутність у діях ПАТ "Ексімнафтопродукт" порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором про подачу та забирання вагонів, у зв'язку з чим прийняв рішення про відмову в задоволені позову.

Судова колегія, аналізуючи оскаржуване рішення, приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми права, якими регламентуються спірні відносини, однак не може погодитись з висновком суду щодо повної відмови в задоволені позову на підставі наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2008 року між сторонами укладено договір № 1/20 про подачу та зберігання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса - Пересип, п. 9 якого передбачена максимальна переробна спроможність вантажних пунктів, п. 11 визначена спеціалізація і місткість вантажних вагонів. Додатковою угодою від 27.01.2009 року внесені зміни та доповнення до п.11 договору стосовно подавання вагонів на фронти навантаження, додатковою угодою від 04.01.2011 року внесені зміни стосовно вивантаження вагонів.

Згідно з ч.ч. 12 ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (з подальшими змінами та доповненнями; далі по тексту -Статут залізниць України), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства

Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

В силу положень п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за „Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі „Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, „Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, „Актів загальної форми ГУ-23".

Положеннями ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці -з моменту затримки.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем після здійснення затримки вагонів, адресованих відповідачу, здійснювався облік цих вагонів із нарахуванням плати за користування ними, з включенням нарахованих грошових коштів до відповідних відомостей плати за користування вагонами (контейнерами). Крім того, оскільки у затриманих вагонах перевозився вантаж, ДП „Одеська залізниця", з посиланням на ст. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів, також нараховувалась плата за зберігання вантажів у цих вагонах, про що складались відповідні накопичувальні картки.

Згідно з п. 4 Правил користування вагонами та контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову вказав, що матеріалами справи доведено, що протягом спірного періоду позивачем подавались на адресу відповідача вагони з вантажем у кількості, що перевищувала добову переробну спроможність останнього, визначену умовами договору про подачу та забирання вагонів на під'їзну колію, що примикає до станції Одеса -Пересип.

Як встановлено висновком судово-економічної експертизи, дійсно, не підтверджується належним чином оформленими документами нарахування за період з грудня 2010 р. по квітень 2011 року плати за користування вагонами у розмірі 7 431 680,75 грн., однак цим же висновком експертизи встановлено, що Відповідач повинен сплатити позивачу плату за користування вагонами, затриманими на підходах до станції Одеса -Пересип з вини відповідача в розмірі 1 994 413,61 грн., оскільки затримка вагонів на вказану суму сталася з вини Відповідача

Збір за зберігання вантажу у затриманих на прилеглих станціях до Одеса -Пересип нараховується відповідно до п. 8 Правил зберігання вантажів, ст.ст. 12, 46 Статуту залізниць України та відповідно до висновку експертизи складає 1 154 181,38 грн.

Судом першої інстанції судово-економічна експертиза не призначалась, що призвело до неправильного висновку щодо відсутності будь-якої заборгованості відповідача по платі за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

З огляду на викладене, встановлення наявності боргу по платі за користування вагонами у розмірі 1 994 413,61 грн. та боргу за зберігання вантажу у розмірі 1 154 181,38 грн., судова колегія прийшла до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 3 148 594,99 грн. (1 994 413,61 + 1 154 181,38).

Позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 17 362 974,10 грн. матеріалами справи не доведені, спростовуються висновком судово-економічної експертизи і задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення допусти неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи і тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям рішення про часткове задоволення позову з викладенням резолютивної частини рішення (з урахуванням приписів ст.ст. 44,49 ГПК України) в наступній редакції: апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 29.12.2011 р. по справі № 16/17-2861-2011 скасувати: позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" плата за користування вагонами в розмірі 1 994 413,61 грн. та збір за зберігання вантажів у вагонах -1 154 181,38 грн., а всього 3 148 594,99 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3914,25 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 36,23 грн., в іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 4941,16 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 29.12.2011 р. по справі № 16/17-2861-2011 скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" плата за користування вагонами в розмірі 1 994 413,61 грн. та збір за зберігання вантажів у вагонах -1 154 181,38 грн., а всього 3 148594, 99 грн. , витрати по сплаті державного мита у розмірі 3914,25 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 36,23 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Ексімнафтопродукт" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 4941,16 грн.

Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 15.10.2012 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева