Постанова № 26432651, 15.10.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.10.2012 р. справа №5009/2575/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Гези Т. Д., Мартюхіної Н. О.при секретарі судового засідання Максименко Г. П.за участю представників сторін: від позивача:Комісарова Н. В. -за довір.від відповідача:Орлова К. А. -за довір.розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід 22.08.2012р.у справі№ 5009/2575/12 (суддя: Попова І. А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд", м. Запоріжжя до відповідача: Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжяпростягнення 350 000 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжя про стягнення 350 000 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 р. у справі № 5009/2575/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан Трейд" задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування підстав для скасування рішення апелянт посилається на те, що позивач не довів належними засобами доказування наявності всіх умов, необхідних для застосування цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності, а саме -розміру отриманого ним збитків.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного господарського суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

10 вересня 2010 р. між Казеним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(правонаступником якого є відповідач по даній справі) (Зберігач) та ТОВ «Тітан Трейд»(Поклажодавець) був укладений договір зберігання, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає на зберігання протягом строку договору калій хлористий в кількості 60 т, вартістю 350 000 грн. Строк дії договору - до 31 грудня 2011 р.

30 вересня 2010 р. ТОВ «Тітан Трейд»передав, а Казене підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат»на підставі накладної № 2 від 30.09.2010 р. прийняло калій хлористий в кількості 60 т заставною вартістю 350 000 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору зберігання від 10.09.2010 р. право власності на передане майно до Зберігача не переходить.

Пунктом 3.2.2 договору зберігання встановлено, що Поклажодавець має право у будь-який час, в т. ч. до закінчення строку дії договору, вимагати у Зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні. При цьому, згідно з п. 2.1.4 договору відповідач зобов`язався повернути майно ТОВ «Титан Трейд»за його першою вимогою.

04 лютого 2011 р. листом № 04/02-01 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути з відповідального зберігання калій хлористий повністю в кількості 60 т, однак листом № 68-2.4/826 від 28.02.2011 р. відповідач відмовив в поверненні калію.

В зв'язку з відмовою відповідача виконати обов'язки за договором зберігання та повернути калій хлористий зі зберігання, ТОВ «Тітан Трейд»звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»повернути калій хлористий, переданий на зберігання згідно договору зберігання від 10.09.2010 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2011 р. у справі № 2/5009/5323/11 в задоволенні позову відмовлено, з мотивів того, що калій хлористий, який був переданий на зберігання, відсутній у відповідача, оскільки був використаний ним у виробничих цілях. Зазначене рішення набуло законної сили.

Позивач вважає, що внаслідок втрати калію хлористого йому завдано матеріальну шкоду у розмірі 350 000 грн. -заставної вартості втраченого майна. Тому, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить стягнути з Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»на його користь 350 000 грн., сумму збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову, з наступних мотивів.

Предметом данного спору є стягнення збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання за договором зберігання від 10.09.2010 р.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення закріплені і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка їй передана другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 вказаного Кодексу встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2010 р. КП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»(правонаступником якого є відповідач по даній справі, Зберігач) та ТОВ «Тітан Трейд»(Поклажодавець) укладено договір зберігання, за яким Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку цього договору калій хлористий у кількості 60 тон загальною заставною вартістю 350 000 грн. За зберігання за цим договором Поклажодавець сплачує зберігачу кошти в сумі 500 грн. за зберігання протягом одного календарного місця (п. 1.2 договору). Згідно п. 1.3 договору право власності на майно до Зберігача не переходить. Розділом 2 договору зберігання передбачено, що Зберігач зобов'язаний, зокрема, вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна; повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього; Зберігач не має права користуватися майном, крім випадків, узгоджених поклажодавцем, за умови, що таке право оформлюється письмово.

Факт передачі відповідачу на відповідальне зберігання калію хлористого в кількості 60 т заставною вартістю 350 000 грн. підтверджується накладною № 2 від 30.09.2010 р.

Як встановлено судом першої інстанції 04.02.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист від 04.02.2011 р. № 04/02-01) про зняття з відповідального зберігання та повернення йому вказаного майна. Однак, відповідач залишив цю вимогу без задоволення.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2011 р. по справі №2/5009/5323/11 відмовлено в позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд»до Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про зобов'язання повернути калій хлористий в кількості 60 тон., переданий на зберігання за договором від 10.09.2010 р. При цьому судом було встановлено, що калій хлористий, який є предметом спору, на момент розгляду справи судом відсутній у відповідача, оскільки використаний ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» у виробничих цілях.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2012 р. у справі № 2/5009/5323/11 рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2011р. залишено без змін.

Таким чином, рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2011 р. по справі №2/5009/5323/11 набуло законної сили.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт відсутності у відповідача спірного калію хлористого, який був переданий йому позивачем на відповідальне зберігання, встановлено судовим рішенням.

У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

У п. 4.3 договору зберігання від 10.09.2010 р. сторони узгодили, що у випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажедавцеві всі пов`язані з цим збитки.

Згідно ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею), відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості речей, переданих на зберігання.

Відповідно до ч.3 ст.623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1, п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розрахувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки заставна вартість переданого на зберігання майна встановлена безпосередньо у договорі, тобто узгоджена самими сторонами договору, то для визначення розміру збитків слід використовувати саме заставну вартість, зазначену у договорі зберігання, а не ринкові ціни чи ціну придбання майна позивачем до передачі його на зберігання.

З огляду на викладене, безпідставними є посилання апелянта на договір поставки № 09/10-1 від 02.09.2010 р., який укладений між ТОВ «Укрспецтрейдгруп»та ТОВ «Титан Трейд», видаткову накладну ТОВ «Спецтрейдгруп»№ РН -0000008 від 13.09.2010 р. та довідку ТОВ «Титан Трейд»№ 30/08-1 від 30.08.2010 р., відповідно до яких позивачем придбавався калій хлористий.

Відповідно до ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, а саме стягнення з відповідача на його користь збитків, понесених внаслідок втрати майна в розмірі його заставної вартості.

За таких умов, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 р. слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 р. у справі № 5009/2575/12 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012 р. у справі № 5009/2575/12 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: Т. Д. Геза

Н. О. Мартюхіна