Рішення № 26432582, 05.10.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2012 р.Справа № 14/44/5022-627/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" вул. Дегтярівська, буд 21-Г, м. Київ 119,04119

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" місцезнаходження: вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501; фактична адреса: вул. Привокзальна , 1, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501

про cтягнення 30445.00 грн.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" про cтягнення штрафних санкцій в сумі 30445.00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу та просить суд стягнути з останнього штраф в сумі 30445,00 грн.

Відповідач у призначені судові засідання не з'явився, письмового відзиву на позов не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 (повідомлення про вручення поштових відправлень знаходяться в матеріалах справи).

Письмовим клопотанням відповідач повідомив суд про те, що сторони мають наміри вирішити даний спір мирним шляхом. Для з'ясування можливості укладення мирової угоди, судом явка відповідача визнавалась обов'язковою. Однак, погоджений текст мирової угоди в судове засідання жоден із учасників спору не надав. При цьому вже продовжені за клопотанням ТОВ "Христина" строки закінчуються. За таких обставин, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Строк вирішення спору продовжувався за правилами ч.3 ст.69 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

З огляду на те, що явка представника позивача в судовому засіданні 05.10.2012 року не визнавалась обов'язковою, розгляд справи здійснюється за його відсутності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

13 вересня 2007 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 070913-22/ФЛ-Ю-А, на виконання якого позивач 27.09.2007 р. згідно з актом приймання - передачі передав відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору, а відповідач прийняв предмет лізингу (автомобіль Subaru B9 Tribeca 08my) та зобов'язався своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі та нести інші обов'язки, передбачені умовами договору та чинного законодавства.

Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Статтею 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" законодавець передбачив, що витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлене договором.

Вказані правовідносини контрагенти врегулювали пунктом 7.1 договору фінансового лізингу, визначивши що відповідач зобов'язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування предмету лізингу (укласти відповідний договір страхування).

Відповідно до пп. 7.1.4 договору період страхування предмету лізингу встановлено з 26 вересня 2007 року по 26 листопада 2012 року.

При цьому, у п. 7.1.8 договору міститься норма, згідно до якої лізингоодержувач зобов'язаний належним чином, своєчасно та в повному обсязі сплачувати відповідні страхові внески.

Таким чином, в контексті зазначеного та змісту п. 7.1. договору фінансового лізингу, даний правочин є належною підставою для виникнення у відповідача зобов'язань із укладання договору майнового страхування предмету лізингу на визначених умовах.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім того, ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

При вирішенні спору між цими ж сторонами у справі № 14/44/5022-1034/2011 (копія рішення у справі), судом встановлено що відповідачем договір фінансового лізингу було виконано частково, зокрема лише 03.08.2011 року укладено договір страхування транспортного засобу №743623.Водночас, у листі від 10.07.2012 року сам відповідач вказує на те що наведений правочин був достроково розірваний, у зв'язку з несплатою ТОВ "Христина" страхових платежів.

Підпунктом 11.2.5 договору фінансового лізингу його контрагенти узгодили, що за порушення положень статті 7 договору до лізингоодержувача застосовується штраф у розмірі 10 відсотків від загальної вартості предмету лізингу на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

Загальна вартість предмету лізингу на момент укладення договору становить 304450,00 грн.

З наведених обставин, позивачем нарахована ТОВ "Христина" сума штрафу в розмірі 30445,00 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Лізинговою компанією на адресу відповідача було направлено претензію № 1585 від 04.07.2012 р. із вимогою сплатити вищезазначені штрафні санкції, однак товариство з обмеженою відповідальністю хоча своїм листом від 10.07.2012 р. і визнало порушення умов договору фінансового лізингу, однак штраф у сумі 30445,00 грн. не оплатило, посилаючись на відсутність коштів через важкий фінансовий стан підприємства.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми штрафу, відповідачем не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про cтягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" штрафних санкцій в сумі 30445.00 грн., підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Судовий збір згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501; фактична адреса: вул. Привокзальна , 1, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501, ідентифікаційний код 14049168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (вул. Дегтярівська, буд 21-Г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Києві МФО 380537)

- 30445 (тридцять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 00 коп. штрафу;

- 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення складено

"10 " жовтня 2012р.