YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Хмельницька область

/

Господарський суд Хмельницької області

Рішення № 26432151, 27.09.2012, Господарський суд Хмельницької області

Дата ухвалення

27.09.2012

Номер справи

13/5025/928/12

Номер документу

26432151

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2012 р.Справа № 13/5025/928/12

За позовом приватного підприємства "Європацукор" смт Іваничі Волинської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Транс 2004"

м. Хмельницький

про звернення стягнення та визнання права власності на рухоме майно

Суддя Матущак О.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Колєсов М.Г. по довіреності № 388а від 02.07.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

Рішення приймається 27.09.2012 р. оскільки в судовому засіданні 20.09.2012 р. оголошувалася перерва.

Позивач у позові просить господарський суд прийняти рішення яким звернути стягнення та визнати право власності на рухоме майно, а саме на наступні транспортні засоби: ГАЗ 33022 державний номер ВХ7331ВА; ГАЗ 3307 державний номер 138-09ХМ; ГАЗ 5312 державний номер 138-31ХМ; ГАЗ 3307 державний номер 129-29ХМ; ЗІЛ 4315 державний номер 129-84ХМ; ЗІЛ-431410 державний номер 129-71ХМ; ЗІЛ 4331 державний номер 129-69 ХМ; ІЖ-271501 державний номер 820-14ХМ; КАМАЗ-5320 державний номер 129-55 ХМ; КАМАЗ-5320 державний номер 129-58ХМ; КАМАЗ-5320 державний номер 129-64ХМ; КАМАЗ-53212 державний номер 129-47ХМ; КАМАЗ-53212 державний номер ВХ5705АН; КАМАЗ-53212 державний номер 129-48ХМ; КАМАЗ-53212 державний номер 129-63ХМ; КАМАЗ-5410 державний номер 129-39ХМ; КАМАЗ-5410 державний номер 129-46ХМ; МАЗ-54329 державний номер 129-31ХМ; МАЗ-54329 державний номер 129-62ХМ; МАЗ-9380 державний номер 068-90ХМ; МЕРСЕДЕС-бенц208D державний номер 129-92ХМ; Н/причіп-рефрижератор-Е МАЗ державний номер 069-02ХМ; причіп GAFR державний номер 068-76ХМ; причіп-цистерна-Е СЗАП державний номер 068-92ХМ; автомобіль вантажний Фольксваген LT35 державний номер 129-92ХМ; напівпричіп FLKA державний номер ВХ0235ХХ.

Представник позивача в попередньому судовому засіданні на виконання вимог ухвал суду подав копії технічних паспортів на транспортні засоби, які предметом застави та на які звертається стягнення та додаткове обґрунтування та уточнення позовних вимог у якому зазначив.

При зверненні до суду позивач враховував правові позиції, запропоновані Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 27.02.2012 № 01-06/224/2012.

Згідно зазначеного листа ВГСУ, Верховний Суд України 26.12.2011р. у справі № 4/1 прийняв рішення за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме, у правовідносинах щодо звернення стягнення та визнання права власності на предмет застави, а також переведення прав за договором застави майнових прав. В зв'язку із цим, Верховний Суд України у вищезазначеній постанові від 26.12.2011р. висловив правову позицію про те, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет застави суд може обрати один із способів звернення стягнення, зокрема шляхом отримання предмету застави у власність заставодержателем. Верховний Суд України зазначив, що господарські суди у справі, установивши, що за договорами застави позасудовим способом звернення стягнення на заставлене майно заставодержателем обрано передачу майна у його власність, обґрунтовано визнали за позивачем право власності на заставлене майно. Враховуючи схожість правовідносин, вищезазначене судове рішення Верховного Суду України, в силу вимог ст.111-28 ГПК України, є обов'язковим для застосування у судовій практиці. Правова позиція позивача щодо обґрунтування задоволення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет застави та визнання права власності на рухоме майно є ідентичною правовій позиції Верховного Суду України в аналогічній справі, а також, відповідає положенням Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Також позивач зазначає, що ним дотримано всі передбачені Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" умови для отримання предмета застави власність, зокрема, передбачено умовами договору застави п.6.7 зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 08.07.2010р. як спосіб звернення заставодержателем стягнення на предмет застави - отримання предмету застави у власність за договірною оціночною вартістю предмета застави в рахунок повного або часткового погашення заборгованості. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження згідно ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" зареєстровано в Державному реєстрі. Відповідно до додаткової угоди №2 та акту приймання-передачі до договору застави №08/10-3 від 05.07.2010р. предмет обтяження з 04.07.2011р. перебуває у володінні обтяжувача (заставодержателя).

Крім цього позивач зазначає, що відповідно до умов додаткової угоди №2 від 01.07.2011р. до договору застави №08/10-3 від 05.07.2010р. рухоме майно (транспортні засоби), що є предметом обтяження, передано у володіння обтяжувачу. Відповідно до умов договору під час передачі транспортних засобів перевірялася відповідність фактичних найменувань та реєстраційних номерів транспортних засобів даним технічних паспортів і в акті приймання передачі від 04.07.2011р. (додаток 4 до договору застави №08/10-3 від 05.07.2010р.) зазначені уточнені дані рухомого майна, що є предметом обтяження.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні на виконання вимог ухвал суду від 15.08.2012р. та 31.08.2012р. подав відзив на позов у якому зазначив.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТзОВ „Авто-транс 2004" рахується заборгованість перед ПП „Європацукор" за договором №07/10-0 оренди(найму) приміщень від 05.07.2012р. щодо сплати орендної плати в сумі 260 000,00 грн. за вересень-грудень 2010 року. Згідно договору застави №08/10-3 від 05.07.2010р. позивачу передано в заставу рухоме майно, а саме 26 одиниць транспортних засобів загальною вартістю 260 000,00 грн., яка за згодою сторін визначена сторонами договору. 04.07.2011р. транспортні засоби передані у володіння позивачу.

На даний час всі зазначені транспортні засоби перебувають на балансі ТзОВ „Авто-транс 2004".

ТзОВ „Авто-транс 2004" у зв'язку із відсутністю обігових коштів на даний час не може погасити заборгованість, яка забезпечена заставою рухомого майна згідно договору застави №08/10-3 від 05.07.2010р. При покращення фінансового становища заборгованість буде погашена.

Позовні вимоги відповідач просить вирішити згідно чинного законодавства на розсуд суду та гарантував виконання рішення суду.

Таким чином, відповідач у поданому відзиві та його представник в судовому засіданні, позовні вимоги визнали у повному об'ємі.

Представник позивача в даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному об'ємі.

Представник відповідача в дане судове засіданні не з'явився, причини неявки не повідомив.

Крім зазначеного вище, розглядом матеріалів справи господарським судом встановлено наступне.

05.07.2010р. між ПП „Європацукор" (позивач) та ТзОВ „Авто-Транс 2004" (відповідач) було укладено договір №07/10-О оренди (найму) приміщень та договір застави №08/10-3. Відповідно до договору №07/10-0 оренди (найму) приміщень позивач передав, а відповідач прийняв в оренду об'єкти нерухомого майна на строк з 01.09.2010р. до 31.12.2010р. із щомісячною орендною платою 65 000,00 грн. на загальну суму 260 000,00 грн.

Згідно акту здачі-приймання від 01.09.2010р. позивач передав а відповідач прийняв об'єкти нерухомого майна загальною вартістю 567 366 грн. а згідно іншого аналогічного акту від 31.12.2010р., відповідач повернув позивачу з оренди вказане нерухоме майно.

Згідно чотирьох щомісячних актів виконаних робіт від 30.09.2010 р., 30.10.2010 р., 30.11.2010 р. та 30.12.2010 р., скріплених печатками підприємств та підписами посадових осіб, послуги з оренди приміщень склали загалом суму 260 000 грн., тобто по 65 000 грн. щомісяця.

Відповідно до договору застави №08/10-3 від 05.07.2010р. відповідач передав позивачу в заставу рухоме майно вартістю 260 000,00 грн. в забезпечення зобов'язань за договором оренди №07/10-0 від 05.07.2010р., в тому числі, в забезпечення зобов'язання щодо сплати до 05.12.2010р. орендної плати в сумі 260 000,00 грн., нарахованої згідно договору №07/10-0 оренди(найму) приміщень від 05.07.2012р.

Свої зобов'язання згідно п. 5.2 договору №07/10-0 оренди (найму) приміщень від 05.07.2012р. щодо сплати орендної плати в сумі 260 000,00 грн., які мали бути виконані до 05.12.2010р., відповідач перед позивачем не виконав.

Вимога-претензія № 935 від 19.09.2011р. про погашення заборгованості в сумі 260 000,00 грн. із повідомленням про звернення стягнення на предмет застави у разі непогашення боргу була залишена відповідачем без реагування.

На повідомлення № 451 від 31.07.2012 р. про намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження відповідач листом № 126 від 06.08.2012 р. заперечив.

Відповідно до п. 2.1 договору застави №08/10-3 від 05.07.2010р. та додатку № 1 до договору, предметом договору є рухоме майно, а саме 26 одиниць транспортних засобів узгодженою загальною вартістю 260 000,00 грн.

Згідно додаткової угоди № 1 від 08.07.2010 р. до договору застави від 05.07.2010 р., сторони вирішили доповнити п.6.7 ст. 6 наступного змісту:" позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави здійснюється заставодержателем шляхом отримання предмету застави у власність за договірною оціночною власністю предмета застави в рахунок повного або часткового погашення заборгованості заставодавця за зобов'язаннями по договору оренди (найму) приміщень № 07/10-0 від 05.07.2010 р., визначеної на момент звернення стягнення".

Відомості про забезпечувальне обтяження вказаного рухомого майна внесені в Державний реєстр обтяжень рухомого майна, копія витягу з реєстру від 10.12.2010 р. додана позивачем до позовної заяви.

Згідно 26-ти належним чином завірених копій свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, усі транспортні засоби які є предметом даного спору зареєстровані на праві власності за ТзОВ „Авто-транс 2004".

Згідно ч. 2 ст. 1, ч.1 ст. 19, ч.ч. 1,6 ст. 20, п.1 ч.1 ст. 26 Закону України „Про заставу", в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

- передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22, ч.ч.1,2 ст. 24, ч.2 ст. 25, ч.1 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

Обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Вартість предмета застави згідно договору застави №08/10-3 від 05.07.2010р. визначена сторонами у розмірі 260 000,00 грн. Фактичну вартість предмету в розмірі 260 000,00 грн. відповідач і позивач визнають.

Проте, оскільки відповідач не визнає права власності позивача на рухоме майно (предмет застави) та правомірність його набуття, заставодержатель (позивач) має право звернутися з позовом про визнання за ним права власності на вказане рухоме майно, та задоволення у такий спосіб забезпечених заставою вимог.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору оренди №07/10-0 від 05.07.2010р., у відповідності до положень ч. 2 ст. 1 Закону України „Про заставу" та п. 6.7 договору застави №08/10-3 від 05.07.2010р., позивач має право набути право власності на предмет застави.

У відповідності до положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема шляхом визнання права або визнання наявності або відсутності прав.

У відповідності до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328, п.8 ч.1 ст. 346, ст. 589 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Вищезазначений договір застави передбачає (закріплює) за позивачем, як кредитором (заставодержателем), відповідні підстави набуття права власності на майно боржника (заставодавця), в рахунок задоволення боргового зобов'язання.

Таким чином, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд, яким правомірно і є -визнання права власності на предмет застави.

Дослідивши усі матеріали справи та давши їм правову оцінку в сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, тому підлягає задоволенню у повному об'ємі.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України, на нього належить покласти обов'язки по відшкодуванню витрат по оплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному об'ємі.

Звернути стягнення та визнати право власності приватного підприємства „Європацукор" Волинської області, смт Іваничі, вул. Заводська 18 (ідентифікаційний код 31979894) на рухоме майно, а саме на наступні транспортні засоби:

- ГАЗ 33022, номер кузова -330200Y0055372, державний номер -ВХ7331ВА, 2000 року випуску, оціночна вартість з ПДВ - 8 900,00 грн.;

- ГАЗ 3307, номер кузова 330700P1443036, державний номер - 138-09ХМ, 1993 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -4 300,00 грн.;

- ГАЗ 5312, номер кузова J1186813, державний номер - 138-31ХМ, 1988 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -8 728,00 грн.;

- ГАЗ 3307, номер кузова - XTH 330700N1527002, державний номер - 129-29ХМ, 1992 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -4587,00 грн.;

- ЗІЛ 4315, номер кузова -3039198, державний номер - 129-84ХМ, 1990 року випуску, оціночна вартість з ПДВ - 4 304,00 грн.;

- ЗІЛ-431410, номер кузова -3129491, державний номер - 129-71ХМ, 1991 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -5 111,00 грн.;

- ЗІЛ 4331, номер кузова - 019339, державний номер - 129-69 ХМ, 1992 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -7 000,00 грн.;

- ІЖ-271501, номер кузова XTK271500R0559343, державний номер 820-14ХМ, 1994 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -2 493,00 грн.;

- КАМАЗ-5320, номер кузова -XTC532000P2053767, державний номер - 129-55 ХМ, 1993 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -11 800,00 грн.;

- КАМАЗ-5320, номер кузова -XTC532000N1028131, державний номер - 129-58ХМ, 1992 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -14 603,00 грн.;

- КАМАЗ-5320, номер кузова -XTC532000P1044591, державний номер - 129-64ХМ, 1993 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -12 773,00 грн.;

- КАМАЗ-53212, номер кузова N1025095, державний номер - 129-47ХМ, 1992 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -14 782,00 грн.;

- КАМАЗ-53212, номер кузова -0056159, державний номер - ВХ5705АН, 1989 року випуску, оціночна вартість з ПДВ 8 758,00 грн.;

- КАМАЗ-53212, номер кузова -XTC532120P1041701, державний номер - 129-48ХМ, 1993 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -12 640,00 грн.;

- КАМАЗ-53212, номер кузова -XTH532120P1044112, державний номер 129-63ХМ, 1993 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -15 904,00 грн.;

- КАМАЗ-5410, номер кузова -XTC541000N1006020, державний номер - 129-39ХМ, 1992 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -14 062,00 грн.;

- КАМАЗ-5410, номер кузова -147104, державний номер - 129-46ХМ, 1986 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -15 476 грн.;

- МАЗ-54329, номер кузова -XTM543230P0018563, державний номер - 129-31ХМ, 1993 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -14 705,00 грн.;

- МАЗ-54329, номер кузова -XTM543290R0005227, державний номер 129-62ХМ, 1994 року випуску, оціночна вартість з ПДВ 13 416,00 грн.

- МАЗ-9380, номер кузова -P00009361, державний номер 068-90ХМ, 1994 року випуску, оціночна вартість з ПДВ 9 423,00 грн.;

- МЕРСЕДЕС-бенц208D, номер кузова -WDB6013621P324071, державний номер 129-92ХМ, 1993 року випуску, оціночна вартість з ПДВ 13 908,00 грн.;

- МАЗ -9380, номер кузова -XTR977250000386, державний номер 069-02ХМ, 1992 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -5 247,00 грн.;

- причіп GAFR2, номер кузова - 411236982, державний номер 068-76ХМ, 1982 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -5 227,00 грн.;

- причіп-цистерна-Е СЗАП 83571, номер кузова -M0004214, державний номер 068-92ХМ, 1991 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -2 305,00 грн.;

- Фольксваген LT35, номер кузова -WV2ZZZ21ZPH023822, державний номер - 129-92ХМ, 1993 року випуску, оціночна вартість з ПДВ - 12 500,00 грн.;

- напівпричіп FLKA13, номер кузова -11856, державний номер ВХ0235ХХ, 1989 року випуску, оціночна вартість з ПДВ -6 500,00 грн.

Визнати право власності приватного підприємства „Європацукор" Волинської області, смт Іваничі, вул. Заводська 18 (ідентифікаційний код 31979894) на рухоме майно, а саме на наступні транспортні засоби: