Постанова № 26432031, 11.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.12 Справа № 5015/2116/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Галушко Н.А.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»

на рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2012р.

у справі № 5015/2116/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна», с.Проліски Бориспільського району Киівської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА», с.Побужани Буського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 8 449 736,14 грн.,

з участю представників :

від скаржника -Войцеховська І.А. - представник

від позивача -Зауткін С.С.

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало. За клопотанням позивача здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

11.09.2012р. скаржником подано до Львівського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів розглянуто та відмовлено в його задоволенні, оскільки факти викладені у ньому на момент винесення оскаржуваного рішення не існували.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2012р. у справі № 5015/2116/12 (суддя Чорній Л.З.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна», с.Проліски Броварського району Київської області та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА», с.Побужани Буського району Львівської області 6 713 097,26 грн. основного боргу, 1 380 072,04 грн. штрафу, 232 375,61 грн. -3% річних, 124 191,23 грн. інфляційних втрат та 65 640,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю «Лендком ЮА»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки при винесенні оскаржуваного рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Зокрема, враховуючи положення ст.629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов»язковим для виконання сторонами, позивач перш ніж звертатись до господарського суду із вказаним позовом повинен був намагатись врегулювати даний спір шляхом переговорів, а вже тоді, якщо жодної згоди досягнуто не буде, звертатись за захистом свого права до суду, тобто, на думку скаржника, право вимоги у ТзОВ «АМАКО Україна»до ТзОВ «Лендком ЮА»згідно з умовами договору виникає лише після проведення переговорів щодо врегулювання спірних питань. Відтак, на думку скаржника, настання моменту виконання зобов»язання є суттєвим для розрахунку штрафних санкцій.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

25.07.2011 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №3899/014043, згідно із яким продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі зобов'язується прийняти та оплатити товар (засоби захисту рослин), в кількості, асортименті, у терміни і за цінами, зазначеними у додатку (додатках) до даного договору (п. 1.1.). Передача товару оформляється накладними та/або актами приймання-передачі, що підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Товар вважається відвантаженим продавцем і прийнятим покупцем по кількості -відповідно до фактичної кількості; по якості -відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості виробника (п. 4.5.). Ціна товару та умови його оплати визначаються у додатках до договору (п. 5.1.).

У відповідності до умов договору між сторонами були підписані додатки до договору -специфікації №1 від 25.07.2011 р. на поставку товару на суму гривневого еквіваленту 1342245,60 дол. США, що станом на дату укладення додатку становило 10806131,10 грн.; №2 від 25.07.2011 р. на поставку товару на суму гривневого еквіваленту 333439,26 дол. США, що станом на дату укладення додатку становило 2684413,20 грн.; №3 від 11.08.2011 р. на поставку товару на суму гривневого еквіваленту 38479,86 дол. США, що станом на дату укладення додатку становило 309630,96 грн.. зазначеними специфікаціями встановлювались строки оплати товару: перший платіж в розмірі 50% вартості товару -до 01.10.2011 р., другий платіж в розмірі 50% вартості товару -до 01.11.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання даного договору поставив товар на загальну суму 11139765,06 грн., що підтверджується накладними №№ Т-001166/01043 від 27.07.2011 р. на 9863604 грн.; Т-001209/01043 від 02.08.2011 р. на 429840 грн.; Т-001253/01043 від 11.08.2011 р. на 76084,80 грн.; Т-001480/01043 від 30.08.2011 р. на 226644 грн.; Т-001523/01043 від 05.09.2011 р. на 134812,08 грн.; Т-001536/01043 від 07.09.2011 р. на 152643,60 грн.; Т-001612/01043 від 16.09.2011 р. на 214136,58 грн.; Т-001877/01043 від 21.10.2011 р. на 42000 грн., довіреностями. Відповідач оплатив вартість товару лише частково в сумі 4336010,20 грн. 01.03.2012 р., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, сума основної заборгованості становить 6713097,26 грн., що підтверджується, зокрема, актами звірки взаєморозрахунків, підписаними сторонами без зауважень.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 713 097,26 грн. є обгрунтованими.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Пунктами 9 додатків передбачено, що в разі порушення покупцем умов оплати товару, визначених в п. п. 7.1., 7.2. додатків, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від суми простроченого грошового зобов'язання, що підлягає сплаті по курсу перерахунку, дійсному в день виникнення у покупця заборгованості.

Відтак, судом підставно стягнуто з відповідача на користь позивача 1 380 072,04 грн. штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак з відповідача на користь позивача правомірно стягнуто інфляційні втрати та три відсотки річних.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2012р. у справі № 5015/2116/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «14»вересня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Мельник Г.І.