Рішення № 26431620, 10.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/10170-2012 10.10.12

За позовом Фізичної особи-підприємця Чудінова Степана Валерійовича

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»

2. Фізичної особи-підприємця Ліхневської Лариси Олександрівни

про стягнення 20 787,11 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Сивець Я.В. за довіреністю № 2264 від 30.07.2012 р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

В судовому засіданні присутній вільний слухач: Кошелєва К.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Чудінов Степан Валерійович (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(далі -відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Ліхневської Лариси Олександрівни (далі -відповідач-2) про стягнення 21 287,11 грн., в тому числі: 16 548,08 грн. основного боргу, 4 137,02 грн. штрафу, та 102,01 грн. 3% річних з відповідача-2; з відповідача-1 - 500,00 грн. боргу за договором поруки. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача-2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем-2 договору позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем-2 не був оплачений, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. При цьому, оскільки відповідач-1 поручився за виконання відповідачем-2 зобов'язань перед позивачем в межах суми 500, 00 грн., позивач заявляє про стягнення суми боргу в сумі 500, 00 грн. з відповідача-1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/10170-2012, розгляд справи призначено на 11.09.2012 р.

Представником позивача 31.08.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/10170-2012 від 30.07.2012 р. подано додаткові документи, в судовому засіданні 11.09.2012 р. заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору.

Представники відповідачів в судове засідання 11.09.2012 р. не з'явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 5011-5/10170-2012 від 30.07.2012 р. не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.09.2012 р.

Представники відповідачів в судове засідання 25.09.2012 р. не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 25.09.2012 р. представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому, подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5011-5/10170-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2012 р. зазначене клопотання задоволено, строк вирішення спору у справі № 5011-5/10170-2012 продовжено на п'ятнадцять днів, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.10.2012 р.

В судовому засіданні 10.10.2012 р. представником позивача підтримано подану ним 01.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача-1 заборгованість у розмірі 500,00 грн., з відповідача-2 - 16 048,08 грн. основного боргу, 102,01 грн. 3 % річних, 4 137,02 грн. штрафу та покласти на нього витрати по сплаті судового збору.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Представники відповідачів в судове засідання 10.10.2012 р. не з'явились, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 10.10.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем-2 (покупець) було укладено Договір поставки № 01/02-19, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати покупцю текстильну продукцію, далі -товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах визначених у цьому Договорі. Право власності на товар у покупця виникає з моменту сплати його повної вартості постачальнику.

Ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається у відповідних накладних та/або в рахунках-фактурах постачальника, які є невід'ємними частинами даного договору. Загальна вартість отриманого товару за договором визначається на підставі підписаних відповідних накладних та/або рахунків-фактур. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору моментом прийому-передачі товару за Договором вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

За змістом п. 3.2. Договору розрахунки за ним здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

Згідно з п. 10.1., 10.4 Договору він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу-2 товар на загальну суму 16 548,08 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № ОДч00000151/7 від 04.04.2012 р., № ОДч00000152/7 від 04.04.2012 р.

Однак, як стверджує позивач та чого не спростовано відповідачем-2, останній за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 16 548,08 грн.

01.06.2012 р. між позивачем (кредитором) та відповідачем-1 (поручителем) було укладено Договір поруки № 01/06/12-02Ю, відповідно до п. 1.1. якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання зобов'язань відповідачем-2 (боржником), за договором поставки №01/02-19 від 03.02.2012 р. (далі - основний договір), укладеного між кредитором і боржником в розмірі передбаченому п. 3.2 Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним договором згідно з ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України в визначеній сторонами сумі 500,00 грн.

Вимогою № 29/06/12-01 від 29.06.2012 р. (отриманою 29.06.2012 р.) позивач звернувся до відповідача-1 з претензією про оплату боргу в розмірі 500,00 грн. за невиконання боржником (відповідачем-2) своїх зобов'язань за основним договором, однак такі вимоги були залишенні без задоволення.

З огляду на зазначене, позивачем також заявлено позовні вимоги до відповідача-1.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем-2 Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, пунктом 3.2. Договору розрахунки за ним здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач-2 прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом п. 6.3. Договору сторони визначили, що у випадку порушення покупцем п. 3.2 а/або п. 8.1 Договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 % від загальної суми заборгованості, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від вартості неоплаченого товару за кожен календарний день прострочення платежу.

Позивачем нараховано відповідачу-2 штраф у розмірі 4 137,02 грн., розрахунок якого є вірним.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 102,01 грн. 3% річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем-2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як зазначалось вище, сторони обмежили відповідальність відповідача-1 за договором поруки сумою у розмірі 500, 00 грн., у зв'язку з чим, зважаючи на порушення відповідачем-2 взятих на себе за договором зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару, з нього має бути стягнуто суму боргу в розмірі 500, 00 грн.

При цьому, враховуючи прийняту судом заяву про зменшення розміру позовних вимог, вказана сума стягується не солідарно, а виключно з відповідача-1.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач-2 неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, а відповідач-1 ухиляється від виконання забезпечувального зобов'язання, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ліхневської Лариси Олександрівни (73000, місто Херсон, вулиця Комкова, будинок 87, копус 1, квартира 77, ідентифікаційний номер 2390417506) на користь Фізичної особи-підприємця Чудінова Степана Валерійовича (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Шалом-Алейхема, будинок 93, квартира 39, ідентифікаційний номер 3249104971) 16 048 (шістнадцять тисяч сорок вісім) грн. 08 коп. основного боргу, 4 137 (чотири тисячі сто тридцять сім) грн. 02 коп. штрафу, 102 (сто дві) грн. 01 коп. 3 % річних, 1 570 (одну тисячу п'ятсот сімдесят) грн. 79 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью текстиль лайн»(03039, місто Київ, вулиця Кіровоградська, будинок 4, офіс 3, код ЄДРПОУ 35756306) на користь Фізичної особи-підприємця Чудінова Степана Валерійовича (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Шалом-Алейхема, будинок 93, квартира 39, ідентифікаційний номер 3249104971) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу та 38 (тридцять вісім) грн. 71 коп. судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.10.2012 р.

Суддя В.С. Ломака