Рішення № 26431577, 08.10.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2012 р. Справа № 8/096-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Агро», ідентифікаційний код: 34222628, місцезнаходження: 31600, Хмельницька обл., смт Чемерівці, вул. Миру, 3,

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО», ідентифікаційний код: 13300531, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Механізаторів (О.Вишні), 1,

про стягнення боргу та штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Марків О.П., який діє на підставі довіреності від 23.08.2012 року за №445 та Пазинюк В.Д., який діє на підставі довіреності від 23.08.2012 року за № 446;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Оболонь Агро»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 07.04.2011 року за №ВВБ16-04/11 Хм у вигляді основного боргу у сумі 2 390 979,99 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 99 коп.), пені у сумі 197 525,07 грн. (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 07 коп.), 3-х процентів річних у сумі 54 643,37 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок три гривні 37 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 10 563,92 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 92 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань, частково оплативши отриманий товар за договором купівлі-продажу від 07.04.2011 року за №ВВБ16-04/11Хм, в зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 2 390 979,99 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 99 коп.), пені у сумі 197 525,07 грн. (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 07 коп.), 3-х процентів річних у сумі 54 643,37 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок три гривні 37 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 10 563,92 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 92 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2012 року порушено провадження у справі №8/096-12 та призначено останню до розгляду на 27.08.2012 року.

27.08.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 07.08.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 07.08.2012 року не виконав. Ухвалою суду від 27.08.2012 року розгляд справи відкладено на 08.10.2012 року; зобов'язано Позивача та Відповідача виконати вимоги ухвали суду від 07.08.2012 року в повному обсязі; вирішено інші процедурні питання.

08.10.2012 року через відділ діловодства господарського суду київської області від Відповідача надійшло клопотання від 08.10.2012 року б/н (вх. №15851 від 08.10.2012 року), в якому останній просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою головного бухгалтера підприємства.

08.10.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвал суду від 07.08.2012 року та від 27.08.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду від 07.08.2012 року та від 27.08.2012 року не виконав.

Розглянувши клопотання Відповідача від 08.10.2012 року б/н, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність, передбачених статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, правових підстав для відкладення розгляду справи.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 08.10.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

07.04.2011 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, було укладено договір купівлі-продажу від 07.04.2011 року за №ВВБ16-04/11Хм (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця цукрові буряки (надалі - товар), які відповідають вимогам діючого стандарту 4327-2004 «Корнеплоди цукрових буряків для промислового переробляння. Технічні умови», згідно з графіком, узгодженим з Покупцем.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що товар відпускається покупцю у відповідності до обсягу поставок окремими партіями за кількістю, визначеною сторонами у графіку поставки, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.4. Договору, датою поставки є дата накладної щодо передачі товару.

Договором у п. 4.1. визначено, що ціна товару -вартість однієї тонни кондиційних цукрових буряків у заліковій вазі, при базисній цукристості 16%, за умови загальної цукристості 12% становить не менше 440,00 грн. з урахування ПДВ. Остаточну вартість однієї тонни кондиційних цукрових буряків у заліковій вазі в укладених договорах поставки Продавець має визначити з Постачальником шляхом укладання відповідних додаткових угод, яка повинна бути не вище середньої ціни купівлі цукрового буряку в період з 01 по 15 вересня 2011 року на таких чотирьох цукрових заводах Хмельницької області: Теофіпольський, Наркевицький, Городоцький, Хмельницький (при цьому враховуються письмові пропозиції діючих заводів).

Відповідно до п. 4.3. Договору, остаточна вартість товару, що поставляється за договором, визначатиметься сторонами додатково, виходячи з кількості та якості поставленого товару.

Пунктами 4.4., 4.5. Договору передбачено, що взаєморозрахунки за цим Договором проводяться сторонами протягом 5 банківських днів після закінчення поставки Товару на підставі акту взаємозвірки, підписаного сторонами, шляхом перерахування коштів в національній валюті на рахунок Продавця. Розрахунок частково може проводитись під час поставки Товару шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за даним договором та договором поставки насіння і мінеральних добрив, які поставляються Продавцем Покупцю.

Згідно з п. п. 6.1., 6.3. Договору, Продавець зобов'язується відвантажувати товар Покупцю згідно з п. 2.1. цього договору. Покупець зобов'язаний сплатити кошти за Товар згідно з умовами цього договору; прийняти товар.

Договором у п. 8.2. передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Покупцем за товар, Покупець сплачує Продавцю штрафні санкції (пеню), яка нараховується з суми заборгованості платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Відповідно до п. п. 11.1., 11.2. Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли у сторін під час його дії.

10.09.2011 року між Позивачем та Відповідачем укладено додаткову угоду від 10.09.2011 року за №1 до Договору (далі за текстом: Додаткова угода), відповідно до п. 1. якої, сторони дійшли згоди викласти п. 1.1. Договору в редакції: «Продавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, передати у власність Покупця цукрові буряки (надалі -товар), які відповідають вимогам діючого стандарту 4327-2004 «Корнеплоди цукрових буряків для промислового переробляння. Технічні умови».

Згідно з п. 3. Додаткової угоди, сторони дійшли згоди викласти пункт 4.1. Договору в редакції: «Ціна товару -вартість однієї тонни кондиційних цукрових буряків у заліковій вазі, при базисній цукристості 16%, становить не менше 480,00 грн. з урахування ПДВ. Ціна товару включає вартість збирання та навантаження».

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п. п. 1.1., 6.1. Договору, 19.10.2011 року з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 5 102 459,99 грн. (п'ять мільйонів сто дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 99 коп.), що підтверджено довіреністю на отримання товару від 10.10.2011 року за №145 та видатковою накладною від 19.10.2011 року за № РН-0000550, яка підписана Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п. п. 1.1., 6.1, 6.3 Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару у обсягах та вартістю, визначених у видатковій накладній, копія якої знаходиться в матеріалах справи і достовірність якої Відповідач не заперечує. Тобто, підписана Відповідачем видаткова накладна без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідачем було частково проведено розрахунок за отриманий товар за Договором, а саме у відповідності до п. 4.5. Договору зарахував зустрічні однорідні вимоги за договором поставки на суму 1 411 480,00 грн. (один мільйон чотириста одинадцять тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 коп.), та перерахував на рахунок Позивача кошти в сумі 1 300 000,00 грн. (один мільйон триста тисяч гривень 00 коп.).

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлялась претензія у вигляді вимоги про сплату грошових коштів від 09.12.2011 року за №889, в якій Позивач просив Відповідача в триденний строк з моменту отримання вимоги сплатити на його користь заборгованість за Договором у сумі 2 725 025,33 грн. (два мільйони сімсот двадцять п'ять тисяч двадцять п'ять гривень 33 коп.), з яких заборгованість з оплати послуг по перевезенню цукрових буряків у сумі 334045,34 грн. (триста тридцять чотири тисячі сорок п'ять гривень 34 коп.).

На дану претензію Позивача Відповідач не відреагував та кошти Позивачу не повернув.

На підтвердження позовних вимог Позивачем надано суду належним чином засвідчену копію акту звіряння розрахунків станом на 28.02.2012 року, підписаного Позивачем та Відповідачем, що свідчить про узгодження заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 2 725 025,33 грн. (два мільйони сімсот двадцять п'ять тисяч двадцять п'ять гривень 33 коп.).

Поясненнями Позивача, які він надав у судових засіданнях, матеріалами справи, зокрема актом звіряння розрахунків, який підписаний Позивачем і Відповідачем без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів і сумою заборгованості за Договором, довіреністю на отримання товару від 10.10.2011 року за №145 та видатковою накладною від 19.10.2011 року за № РН-0000550, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п. п. 1.1., 4.4., 6.3 Договору, частково оплатив поставлений Позивачем товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 30.07.2012 року за Договором наявна заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 2 390 979,99 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 99 коп.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені копії видаткової накладної від 19.10.2011 року за № РН-0000550 та акту звіряння розрахунків станом на 28.02.2012 року, які підписані Позивачем та Відповідачем без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду з відомостями, вказаними у видатковій накладній та акті звірки взаєморозрахунків щодо заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язання, взятого ним, відповідно до Договору.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору щодо поставки товару. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотного суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 30.07.2012 року у сумі 2 390 979,99 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 99 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 30.07.2012 року складає 2 390 979,99 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 99 коп.). Доказів повної чи часткової оплати вказаної заборгованості Відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 2 390 979,99 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 99 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню, передбачену п. 8.2. Договору, за прострочення Відповідачем оплати за отриманий товар за Договором у сумі 197 525,07 грн. (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 07 коп.).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 611 передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст. 1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та п. 8.2. Договору, Позивачем нараховано Відповідачу пеню за прострочення строків виконання грошового зобовязання за Договором за період з 25.10.2011 року по 22.04.2012 року на загальну суму 197 525,07 грн. (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 07 коп.).

Дослідженням правильності визначення Позивачем суми пені, суд встановив, що сума пені у сумі 197 525,07 грн. (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 07 коп.) визначена обгрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем в добровільному порядку не надано.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача 3-и проценти річних у сумі 54 643,37 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок три гривні 37 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 10 563,92 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 92 коп.). Розрахунок суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум інфляційних втрат та 3-х процентів річних, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми інфляційних втрат та 3-х процентів річних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна станом на 30.07.2012 року заборгованість за договором купівлі-продажу від 07.04.2011 року за №ВВБ16-04/11Хм у вигляді основного боргу у сумі 2 390 979,99 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 99 коп.), пені у сумі 197 525,07 грн. (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 07 коп.), 3-и проценти річних у сумі 54 643,37 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок три гривні 37 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 10 563,92 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 92 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу від 07.04.2011 року за №ВВБ16-04/11Хм у вигляді основного боргу у сумі 2 390 979,99 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 99 коп.), пені у сумі 197 525,07 грн. (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 07 коп.), 3-и проценти річних у сумі 54 643,37 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок три гривні 37 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 10 563,92 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 92 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 53 074,25 грн. (п'ятдесят три тисячі сімдесят чотири гривні 25 коп.).

Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій Відповідача, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 53 074,25 грн. (п'ятдесят три тисячі сімдесят чотири гривні 25 коп.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Агро»до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО»про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВІКО», ідентифікаційний код: 13300531, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Механізаторів (О.Вишні), 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Агро», ідентифікаційний код: 34222628, місцезнаходження: 31600, Хмельницька обл., смт Чемерівці, вул. Миру, 3, заборгованість за договором купівлі-продажу від 07.04.2011 року за №ВВБ16-04/11Хм у вигляді основного боргу у сумі 2 390 979,99 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 99 коп.), пені у сумі 197 525,07 грн. (сто дев'яносто сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 07 коп.), 3-х процентів річних у сумі 54 643,37 грн. (п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок три гривні 37 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 10 563,92 грн. (десять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 92 коп.) та судовий збір у сумі 53 074,25 грн. (п'ятдесят три тисячі сімдесят чотири гривні 25 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 08 жовтня 2012 року.