Постанова № 26431401, 11.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2012 р. Справа № 5011-37/5610-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогил С.К.,суддіКондратової І.Д.,суддіВовка І.В.,за участю представників сторін від позивачаРудяк О.І.,від відповідача Леськов П.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 р.у справі№ 5011-37/5610-2012 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон"простягнення 97 956,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі -ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" (надалі -ТОВ "Спецбудбетон"), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором фінансового лізингу № L-596-04/07 від 03.04.2007 р. (у новій редакції договір № L-596-05/11) та прострочення сплати лізингових платежів, просило суд стягнути заборгованість в розмірі 97956,93 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2012р. у даній справі (суддя Гавриловська І.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Спецбудбетон" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 97956,93 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № LC596-05/11 та 1 959,13 грн. витрат на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Сулім В.В., Яковлєва М.Л.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 р. у справі № 5011-37/5610-2012 скасовано частково. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції :

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудбетон" (03146, м. Київ, вул. Качалова, 5-В, код ЄДРПОУ 34731008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 5, код ЄДРПОУ 34480657) 64 985 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 10 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу № LC596-05/11 та 1 959 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 13 коп. витрат на сплату судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

Припинити провадження в справі № 5011-37/5610-2012 в частині стягнення заборгованості у розмірі 32 971,83 грн.".

Позивач, не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, в своїй касаційній скарзі просить її скасувати та залишити без змін рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, усно в судовому засіданні відхилив її доводи повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 03.04.2007 р. між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "Спецбудбетон" (лізингоодержувач) був укладений договір оренди (фінансового лізингу) № L596-04/07 (надалі -договір фінансового лізингу), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2 до договору) (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

18.05.2007 р. за актом приймання-передачі на виконання умов даного договору ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" здійснило передачу предмету лізингу ТОВ "Спецбудбетон".

У зв'язку з наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу у розмірі 114509,58 грн. на підставі рахунків -фактури № LC596-04/10/р_07.05.10 від 07.05.2010 р., LC596-04/10/4-004 від 01.07.2010 р., LC596-04/10/5-005 від 02.08.2010 р., LC596-04/10/6-007 від 01.09.2010 р., LC596-04/10/р-009 від 06.10.2010 р., LC596-04/10/7-010 від 01.10.2010 р., LC596-04/10/8-011 від 01.11.2010 р., LC596-04/10/9-012 від 01.12.2010 р., LC596-04/10/10-013 від 04.01.2011 р., LC596-04/10/11-014 від 01.02.2011 р., LC596-04/10/12-016 від 01.03.2011 р., LC596-04/10/13-019 від 01.04.2011 р., LC596-04/10/р-020 від 19.04.2011 р., LC596-04/10/14-021 від 04.05.2011 р., та враховуючи, що лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони дійшли згоди внести зміни до договору, уклавши угоду від 26.05.2011 р. про внесення змін до договору фінансового лізингу.

Згідно п. 1.1 угоди сторони погодили, що реструктуризація заборгованості лізингоодержувача згідно графіка в сумі 13128,94 Євро здійснюється шляхом збільшення такої заборгованості лізингоодержувача, яка є базою розрахунку лізингових платежів, на суму заборгованості за простроченими рахунками в сумі 114509,58 грн.

Пункт 4 вищезазначеної угоди передбачає, що номер договору змінюється на № LC596-05/11. З моменту підписання цієї угоди лізингодавець зобов'язався виставляти рахунки-фактури на сплату поточних лізингових платежів за договором з урахуванням нового номеру Договору. Предмет лізингу, переданий у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу, вважається переданим за договором фінансового лізингу № LC596-05/11.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач (в даному випадку відповідач) зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку встановленому договором (ч. 1 ст.16 Закону).

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд встановив, що відповідачем порушені умови, укладеного між сторонами договору, лізингові платежі за рахунками - фактури LС596-05/11/2-002 від 01.07.2011 р. на суму 13394,13 грн.; LС596-05/11/3-004 від 01.08.2011 р. на суму 13180,52 грн. LС596-05/11/4-006 від 01.09.2011 р. на суму 13180,52 грн.; LC596-05/11/5-008 від 03.10.2011 р. на суму 12223,07 грн.; LС596-05/11/6-010 від 01.11.2011 р. на суму 12578,78 грн.; LС596-05/11/7-012 від 01.12.2011 р. на суму 11976,26 грн.; LC596-05/11/8-014 від 03.01.2012 р. на суму 11384,50 грн.; LС596-05/11/9-016 від 01.02.2012 р. на суму 11543,37 грн. та LС596-05/11/10-018 від 01.03.2012 р. на суму 11676,30 грн., всього 97 956,93 грн. не сплатив, і на цій підставі дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 64985,13 грн. Водночас апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості у розмірі 32971,83 грн. та припинив провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки дана сума заборгованості вже стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2011р.

Вказаний висновок апеляційного суду відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Описка, допущена судом апеляційної інстанції, щодо номеру справи, зокрема, апеляційний суд помилково зазначив номер справи "26/9", в якій прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2011р. про стягнення заборгованості в сумі 32971,83 грн., замість "№ 45/310", не впливає на законність винесеної постанови і така описка може бути виправлена згідно ст. 89 ГПК України.

Посилання скаржника на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2011р. стягнуто заборгованість з відповідача на користь позивача у розмірі 32971,83 грн. за іншим договором, у відповідності до іншого графіку заборгованості, за інший період виникнення заборгованості та за іншими рахунками -фактури, не може вплинути на зміну або скасування оскаржуваної постанови, так як зміна номеру договору, зміна графіку погашення заборгованості та виставлення до оплати частинами на підставі нових рахунків вже стягнутої за рішенням суду заборгованості у розмірі 32971,83 грн. не свідчить про те, що в цій частині позивачем заявлений позов з іншими підставами або предметом.

Доводи скаржника про те, що уклавши 26.05.2011 р. угоду про внесення змін до договору, якою реструктуризована прострочена заборгованість в сумі 114509,58 грн., сторони фактично здійснили новацію, колегією суддів відхиляються, оскільки укладення додаткової угоди до договору, зокрема, про зміну строку виконання зобов'язань за договором, не припиняє первісного зобов'язання сторін за договором, а відповідно угода сторін про реструктуризацію заборгованості не може бути розцінена як новація в розумінні ст. 604 ЦК України.

В даному випадку, змінивши порядок та строки погашення заборгованості у розмірі 32971,83 грн. за рахунками-фактури № LC596-04/10/4-004 від 01.07.2010 р., LC596-04/10/5-005 від 02.08.2010 р., LC596-04/10/6-007 від 01.09.2010 р., сторони фактично дійшли згоди щодо розстрочки сплати заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. № 45/310.

В матеріалах справи відсутні докази визнання наказу у справі № 45/310 таким, що не підлягає виконанню, з підстав відсутності обов'язку боржника сплачувати заборгованість у зв'язку з його припиненням за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Стягнення заборгованості у розмірі 32971,83 грн. в межах даної справи за наявності судового рішення у справі № 45/310 про стягнення цієї ж заборгованості та наказу на примусове виконання рішення, може призвести до подвійного стягнення з відповідача однієї й тієї ж суми заборгованості за одним договором лізингу, і як наслідок, порушення майнових інтересів боржника.

Твердження скаржника, про те, що він не має можливість пред'явити до виконання наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р., оскільки у зв'язку з досягненням сторонами домовленості про реструктуризацію всієї заборгованості за заявою стягувача постановою державного виконавця від 16.03.2011 р. виконавчий документ було повернуто, судом касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки, по-перше: в матеріалах справи відсутні відповідні докази, а відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази, по-друге : навіть якщо виконавчий документ 16.03.2011 р. дійсно було повернуто без виконання за заявою стягувача, то відсутні підстави стверджувати, що відповідна заява подана у зв'язку з досягненням сторонами домовленості про реструктуризацію всієї заборгованості, оскільки угода про внесення змін до договору, в якій сторони погодили реструктуризували заборгованість, укладена 26.05.2011 р. і дана угода не містить будь-яких домовленостей з цього питання.

При цьому, суд касаційної інстанції враховує, що частиною 5 статті 47Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Отже, наведений у статті 47 Закону припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документа до виконання, встановлений ст. 22 Закону, пропущений.

Відтак позивач не втратив права на отримання належної йому суми за вказаним виконавчим документом, а стягнення такої суми у даній господарській справі може призвести до незаконного отримання коштів у подвійному розмірі.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 р. у справі № 5011-37/5610-2012 -без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.Суддя Вовк І.В.СуддяКондратова І.Д.