Постанова № 26430822, 25.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р. справа № 2а-14120/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., суддів Бабаєва А.І., Бідонька А.В., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Гіль А.В..,

представника першого відповідача - Яковлева Є.В.,

представника другого відповідача - Ляшенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби до Державного підприємства завод "Електроважмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зната" про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства завод «Електроважмаш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зната», в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: стягнути з ТОВ «Зната»кошти отримані по взаємовідносинам з ДП завод «Електроважмаш»у розмірі 697150,34 грн., стягнути з ДП завод «Електроважмаш»кошти у розмірі 697150,34 грн., як компенсацію вартості товарів, придбаних у ТОВ «Зната»на користь Державного бюджету України. Посилаючись на факти викладені в позовній заяві та в уточненнях до неї, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та просив задовольнити їх.

Представники відповідачів, у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на факти викладені в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Зната»зареєстроване к юридична особа виконкомом Харківської міськради 22.09.1995 року за №1281, та з 23.01.1996 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова за №2398.

ДП завод «Електроважмаш»зареєстроване як юридична особа розпорядженням виконкому Орджонікідзевської райради народних депутатів м. Харкова від 03.12.1991 року за №370/3, та з 01.09.2000 року перебуває на податковому обліку в СДПІ ВПП м. Харкова за №156.

СДПІ ВПП м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ДП завод «Електроважмаш»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався у червні, вересні, листопаді, грудні 2010 року. За результатами перевірки складено акт №1157/40-028/00213121 від 21.04.2011 року.

В ході перевірки встановлено, що між ДП завод «Електроважмаш»(у якості замовника) та ТОВ «Зната»(у якості підрядника) було укладено договори підряду ремонтно-будівельних робіт №1/06Т від 07.06.2010 року та №1/02 від 01.02.2010 року.

Також судом встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Зната»з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ДП завод «Електроважмаш»за грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт №1299/23-3/23755712 від 08.04.2011 року, згідно висновків якого у ТОВ «Зната»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, тому його угоди мають ознаки нікчемності.

Посилаючись на вказані висновки, позивач вважає, що договори укладені між ТОВ «Зната»та ДП завод «Електроважмаш»є нікчемними, а тому думку позивача, згідно приписів ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, в доход держави за рішенням суду повинно бути стягнуто з відповідачів все одержане ними за цими зобов'язаннями.

Суд не може погодитись з такими висновками позивача виходячи з наступного.

Частинами 1 та 5 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим акти перевірок №1299/23-3/23755712 від 08.04.2011 року та №1157/40-028/00213121 від 21.04.2011 року не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводять умислу посадових осіб підприємств відповідачів на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті №1299/23-3/23755712 від 08.04.2011 року, визначається законом як фіктивний (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, позивач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями, а вимоги про визнання будь яких правочинів нікчемними позивачем заявлено не було.

Крім того, позивач не довів, що при проведенні перевірки ТОВ «Зната»взагалі досліджувалися будь-які правочини, вчинені вказаним підприємством.

Проте, як вбачається з акту №1157/40-028/00213121 від 21.04.2011 року, в грудні 2010 року зменшена сума податкового кредиту ДП завод «Електроважмаш»формувалась з коштів сплачених, у т.ч. по договорам: №1/02 від 01.02.2010 року та №1/06Т від 07.06.2010 року які були укладені між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Зната".

Відповідачами до суду надано належним чином засвідчені копії вищевказаних договорів та документів які підтверджують їх виконання (податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, акти виконаних робіт, платіжні доручення, приєднані до матеріалів справи).

Суд зазначає, що вказані документи також не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи позивача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджуються матеріалами справи.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між відповідачами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

З огляду на зазначене, всі обставини, визначені щодо відповідачів в якості підстав для визнання укладених угод нікчемними, спростовуються зібраними по справі доказами.

У ході розгляду справи позивачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ДП заводу "Електроважмаш" або ТОВ «Зната». Доказів того, що у спірних правовідносинах відповідачі є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, позивач до суду не подав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення законодавства з боку відповідачів під час вчинення правочинів та про правомірність укладених між ними угод.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби до Державного підприємства завод "Електроважмаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Зната" про стягнення суми - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 02 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Котеньов О.Г.

судді Бабаєв А.І.

Бідонько А.В.