Постанова № 26430806, 16.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

16.10.2012р. справа № 2а- 8691/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний торговий будинок"

до

Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про

скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний торговий будинок», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення –рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, №0000021540 від 14.05.2012р., а також зобов'язати відповідача відновити залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду у сумі 634.925,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що обчислення показників від’ємного значення з податку на додану вартість згідно з законом здійснюється без обмеження строком в 1095 днів, адже вказаний строк відповідно до ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і ст.102 Податкового кодексу України може бути застосований лише до правовідносин, котрі складаються з приводу бюджетного відшкодування з ПДВ. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився, зазначивши, що в декларації з ПДВ за березень 2012р. платник податків безпідставно зазначив від’ємне значення ПДВ, котре виникло в період серпень 2008р.-березень2009р. в загальному розмірі 634.925,00грн. та було включено до декларації поза межами строку в 1095 днів. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд прийняти рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

З 13.04.2012р. по 18.04.2012р. ДПІ у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС була проведена камеральна перевірка ТОВ «БТБ»код ЄДРПОУ 34632036 з питання правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації за березень 2012р.

Результати перевірки оформлені актом №529/15-413/34632036 від 18.04.2012р., в якому відображені судження суб’єкта владних повноважень про вчинення платником податків порушення п.102.5 ст.102, п.200.1 ст.200, п.200.4 ст.200, п.200.6 ст.200, п.200.7 ст.200, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: включення до складу податкової декларації з ПДВ за березень 2012р. від’ємного значення ПДВ в загальному розмірі 634.925,00грн., що виникло за період серпень 2008р.-березень 2009р. та стосовно якого закінчився строк в 1095 днів.

З посиланням на зазначений акт ДПІ 14.05.2012р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0000021540 про зменшення від’ємного значення з ПДВ в сумі 634.925,00грн.

Як з’ясовано судом, юридичною підставою для винесення спірного рішення суб’єкт владних повноважень обрав положення п.102.5 ст.102, п.200.1 ст.200, п.200.4 ст.200, п.200.6 ст.200, п.200.7 ст.200, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугував висновок суб’єкта владних повноважень про безпідставне формування платником податків від’ємного значення з ПДВ з перевищенням строку в 1095 днів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Правовідносини з приводу обчислення податку на додану вартість з 01.01.2011р. унормовані Податковим кодексом України, відповідно до ст.200 якого сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200); при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200); при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Аналізуючи положення наведеної норми закону, суд доходить до висновку, що в разі відсутності у платника податків податкового боргу з ПДВ сума від'ємного значення з ПДВ попереднього звітного податкового періоду є складовою частиною суми від'ємного значення з ПДВ поточного звітного податкового періоду.

Інших правил формування податкового кредиту за рахунок залишку від’ємного значення ПДВ попередніх звітних податкових періодів законодавцем не встановлено.

Приписи п.200.4 ст.200, п.200.6 ст.200, п.200.7 ст.200, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України присвячені регламентуванню правовідносин з приводу отримання платником податків суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Оскільки за змістом Податкового кодексу України від’ємне значення ПДВ не є тотожнім бюджетному відшкодуванню з ПДВ, то означені положення не можуть бути поширені на спірні правовідносини.

Посилання суб’єкта владних повноважень в акті перевірки на положення Цивільного кодексу України суд визнає хибними, позаяк відповідно до ст.1 ЦК України приписи згаданого акту законодавства не врегульовують податкові відносини.

Підстав для застосування до спірних правовідносин положень п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України суд не знаходить, адже, відповідно до згаданої норми кодексу заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач у спірних правовідносинах жодних заяв на повернення надміру сплачених грошових зобов’язань не подавав.

Вказані обставини підтверджені змістом декларації з ПДВ за березень 2010р. та акту перевірки №529/15-413/34632036 від 18.04.2012р.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, далі за текстом –Порядок №327, який був чинним на момент складання акту перевірки від 29.12.2010р. №8571/07-008/33605656), Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом –Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом –Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень –рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов’язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб’єкта владних повноважень, а правовим – мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Оцінивши добуті докази, перевіривши обґрунтованість доводів сторін належними нормами матеріального права, суд відмічає, судження відповідача про вчинення ТОВ «БТБ»податкового правопорушення вмотивовано виключно посиланням на п.102.5 ст.102, п.200.1 ст.200, п.200.4 ст.200, п.200.6 ст.200, п.200.7 ст.200, п.200.8 ст.200 Податкового кодексу України Податкового кодексу України.

При цьому, суд наголошує, що з наявних у справі документів вбачається відсутність жодних заперечень податкового органу як у ході проведення перевірки, так і в ході судового розгляду справи, стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від’ємного значення з ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, заперечуючи проти позову, відповідач, котрий є суб’єктом владних повноважень, не довів правомірності юридичних та фактичних мотивів, покладених в основу спірного рішення.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов у цій частині вимог належить задовольнити.

Вирішуючи спір у частині вимоги про зобов’язання вчинити дії по відновленню залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду, суд відмічає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, дана вимога позову має бути залишена без задоволення, позаяк заявлена на майбутнє та відносно тих обставин дійсності, котрі на момент розгляду справи не настали.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

постановив:

Адміністративний позов ТОВ "Будівельний торговий будинок" до ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення – задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000021540 від 14.05.2012р.

У решті вимог адміністративний позов –залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко