Постанова № 26430306, 04.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

04.07.2012 р. Справа № 2а-2144/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1,

до Управління пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області,

за участю третьої особи відділу Державної виконавчої служби Первомайського міського управління юстиції Миколаївської області

про визнання незаконними рішення, вимоги, їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) з урахуванням уточнених позовних вимог звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області про визнання незаконними рішення та вимоги, їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що винесена відповідачем вимога є незаконною та протиричіть діючому законодавству.

Відповідач надав заперечення проти позову, мотивуючи свою незгоду тим, що позивачем не в повному обсязі сплачені страхові внески, у зв'язку з чим виникла недоїмка за період з липня по грудень 2010 року.

Від представників позивача та відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

За період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності використовувала спрощену систему оподаткування та була платником єдиного податку, про що свідчить копія свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 від 18.12.2009 року (а.с. 13) та здійснювала підприємницьку діяльність одноособово.

За період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року включно позивачем фактично сплачено єдиний податок у сумі 1680,00 грн. як суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку у повній відпо відності до чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

У період з 01.01.2010 по 31.12.2010 р. позивач працював викладачем у ППІ НУК ім.. Адмірала Макарова. За вказаний період позивачем сплачено пенсійного внеску у сумі 12385,00 грн, із яких: 2% складає пенсійний внесок із заробітної плати (703,73 грн), 42 % від суми єдиного податку (705,60 грн.) та 33,2 % складають пенсійні внески, нараховані на заробітну плату (11681,27 грн).

23.11.2011 року позивачем було отримано вимогу про сплату боргу № Ф-1281 від 21.11.2011 року, згідно якої позивачу на підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та на підставі картки особового рахунку платника нараховано недоїмку зі сплати страхових внесків у сумі 1414,80 грн. (а.с.4).

Не погоджуючись з винесеною вимогою, позивачем 30.11.2011 року направлено скаргу на незаконні дії відповідача (а.с. 5).

06.12.2011 року позивачем отримано рішення про результат розгляду заяви про узгодження вимоги № 35-П-08 від 01.12.2011 року (а.с. 6), згідно якого заява страхувальника залишена без задоволення, вимога від 21.11.2011 р. № 1281 - без змін.

15.12.2011 року позивачем вдруге направлено скаргу на незаконні дії відповідача.

Відповідно до п.7,8 ч.3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржувала вимогу відповідача в адміністративному порядку та згідно з п. 8.8 Інструкції № 21-1 скористалася правом на оскарження вимоги в судовому порядку.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відповідачем неправомірно було винесено вимогу № Ф-1281 та направлено її до виконавчої служби, чим було порушено процедуру узгодження.

В матеріалах справи міститься постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.05.2012 р. (а.с. 108), згідно якої вимогу повернуто на підставі заяви стягувача, що, в свою чергу, також свідчить про незаконність винесеної вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі про сплату боргу від 21.11.2011 р. № Ф-1281.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі про результат розгляду заяви про узгодження вимоги № 35-П-08 від 01.12.2011 року.

4. Відшкодувати судові витати в сумі 321,90 гривень, а також витрати, пов'язані з явкою позивача у сумі 250,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Управління пенсійного фонду України в м. Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2).

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов