Постанова № 26428688, 04.10.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 року Справа № 2а/0370/2804/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

з участю представника позивача Максимчука Ю.В.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Луцькпідшипниксервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012 року №0000122201, №0000132201 та №0000142201,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Луцькпідшипниксервіс» звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2012 року №0000122201, №0000132201 та №0000142201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемним правочин, укладений позивачем із ТзОВ «Медео-Захід», оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, вказує на правомірність формування товариством валових витрат та податкового кредиту за операціями із ТзОВ «Медео-Захід», так як суми витрат та ПДВ включені до податкової звітності на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Також зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Тому, товаро - транспортна накладна не є документом на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків. Враховуючи викладене просить позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити. Додатково суду пояснив, що товар поставлявся продавцем на склад позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому письмовому запереченні позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не були надані товаро-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти прийому-передачі товару, документи складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікати відповідності на товар. Крім того, відповідно до перевірок ТзОВ «Медео-Захід» податковим органом встановлено вчинення даним контрагентом позивача нікчемних правочинів, які не спричиняють настання реальних наслідків, у ТзОВ «Медео-Захід» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, які необхідні для ведення господарської діяльності у задекларованих даним товариством обсягах. Тому, в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Судом встановлено, що у період з 15.05.2012 року по 21.05.2012 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Луцькпідшипниксервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» за період з 2010 року по 2012 рік.

За результатам перевірки Луцькою ОДПІ було складено акт від 28.05.2012 року №1419/22-5/30391862, яким встановлено порушення підприємством ч.1 ст.203, ст.ст.215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України в частині недотримання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. У акті перевірки зазначено, що договір поставки від 01.07.2011 року №07/07 між ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Луцькпідшипниксервіс» має ознаки нікчемності і є нікчемними в силу закону.

Перевіркою встановлено порушення підприємством ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, 198.6 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Луцькпідшипниксервіс» завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТзОВ «Медео-Захід» на загальну суму 20672,00 грн., в тому числі: за серпень 2011 року - 5652,00 грн., за вересень 2011 року - 13342,00 грн., за грудень 2011 року - 33,00 грн. та за січень 2012 року - 1645,00 грн.

Також перевіркою встановлено порушення ПП «Луцькпідшипниксервіс» вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, 135.2 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено об'єкт оподаткування за другий-третій квартали 2011 року на загальну суму 94970,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за звітний період на 21843,00 грн., в тому числі: за третій квартал 2011 року - 21843,00 грн., за другий-четвертий квартали 2011 року на загальну суму 165,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за звітний період на 21882,00 грн., в тому числі за четвертий квартал 2011 року - 38,00 грн. та за перший квартал 2012 року на загальну суму 8225,00 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за звітний період на 1892,00 грн., в тому числі: за перший квартал 2012 року - 1892,00 грн.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000642301 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 24246,00 грн. та №0000632301 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 25840,00 грн.

Позивач не погодившись з такими рішенням податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку. За результати розгляду первинної скарги, рішенням ДПС у Волинській області від 20.07.2012 року №3006-10/10-206 податкове повідомлення-рішення від 15.06.2012 року №0000632301 про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 25840,00 грн. частково скасоване на 19041,00 грн. (основний платіж - 15233,00 грн., штрафна санкція - 3808,00 грн.), а в іншій частині - 6799,00 грн. (основного платежу - 5439,00 грн., штрафної санкції - 1360,00 грн.) залишене без змін та №0000642301 про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 24246,00 грн. частково скасоване в сумі 206 грн. (основного платежу - 165,00 грн., штрафної санкції - 41,00 грн.) а в іншій частині - 24040,00 грн. (основний платіж - 23608,00 грн., штрафна санкція - 432,00 грн.) залишене без змін та зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 15233,00 грн. На вказану суму завищення від'ємного значення ПДВ Луцьку ОДПІ зобов'язано скласти окреме податкове повідомлення-рішення.

30.07.2012 року Луцькою ОДПІ з врахуванням рішення ДПС у Волинській області від 20.07.2012 року №3006-10/10-206, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги було винесено податкові повідомлення-рішення №0000122201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6799,00 грн., в тому числі: 5439,00 грн. основного платежу та 1360,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000132201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 24040,00 грн., в тому числі: 23608,00 грн. основного платежу та 132,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000142201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 15233,00 грн.

В акті перевірки від 28.05.2012 року №1419/22-5/30391862 зазначено, що під час проведення перевірки ПП «Луцькпідшипниксервіс» не було надано товаро-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару від ТзОВ «Медео - Захід» до ПП «Луцькпідшипниксервіс», рахунків-фактур, актів прийому-передачі, документів складського обліку, доручення на отримання товару та сертифікатів відповідності на придбаний товар.

Судом встановлено, що 01.07.2011 року між ПП «Луцькпідшипниксервіс» (покупець) та ТзОВ «Медео-Захід» (постачальник) укладено договір №07/07 на поставку продукції, найменування видів якої, асортимент, кількість, ціна та інші показники погоджуються сторонами в рахунках або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).

У 2011 році позивач на підставі вказаного договору придбав у ТзОВ «Медео-Захід» товар (підшипники, змазку та інше) на загальну суму 289029,00 грн., в тому числі ПДВ - 48171,00 грн.

На підтвердження факту придбання даного товару ПП «Луцькпідшипниксервіс» надало суду копії видаткових накладних та податкових накладних, платіжні доручення про здійснені розрахунки за придбаний товар (Т.1, а.с.47-85).

Як ствердив в судовому засіданні представник позивача, придбаний у ТзОВ «Медео-Захід» товар був оприбуткований підприємством на складі та в подальшому реалізований контрагентам-покупцям позивача на підставі договорів поставки, що підтверджується видатковими та податковими накладними, довіреностями на отримання товару представником покупця, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 281 та журналами-ордерами і відомостями по рахунку позивача (Т.1, а.с.106-110, 161-222, Т.2, а.с.1-183).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що за умовами поставки згідно договору №07/07 від 01.07.2011 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід», продукція поставляється на умовах EXW Міжнародних правил «Інкотермс-2000» (п.1.2.).

Згідно Міжнародних правил «Інкотермс-2000» поставка на умовах EXW - Франко завод означає, що продавець вважається виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Даний термін покладає, таким чином, мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Однак, якщо сторони бажають, щоб продавець узяв на себе обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обговорене у відповідному доповненні до договору купівлі-продажі.

Крім того, пункт 4.6 договору поставки №07/07 від 01.07.2011 року визначає порядок приймання продукції по якості, кількості та комплектності у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

Зазначеними Інструкціями передбачено обов'язковість складення акту прийому-передачі продукції та відповідного його оформлення.

Отже, відповідно до закріплених у договорі поставки №07/07 від 01.07.2011 року положень ПП «Луцькпідшипниксервіс» несло обов'язок по транспортуванню придбаного у ТзОВ «Медео-Захід» товару, а передача товару повинна була здійснюватись на підставі належним чином оформлених актів прийому-передачі продукції.

Однак, ні в ході перевірки, ні в судовому засіданні позивач не надав товаросупровідних документів на підтвердження транспортування товару, рахунків-фактур, документів складського обліку, доручення на отримання товару, сертифікатів відповідності на придбаний товар та актів прийому-передачі продукції на підтвердження отримання товару від продавця у відповідній кількості та належної якості.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача про те, що транспортування товару здійснювалось за рахунок ТзОВ «Медео-Захід», оскільки доказів на підтвердження такого транспортування товару контрагентом позивача не надано.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки від 28.05.2012 року №1419/22-5/30391862 актами позапланових перевірок ТзОВ «Медео-Захід» встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що на думку суду, унеможливлює здійснення товариством безпосередньо фінансово-господарських операцій в значних обсягах.

Крім того, подальша реалізація позивачем товару не може свідчити про те, що такий товар був придбаний саме у ТзОВ «Медео-Захід».

Отже, встановлені судом обставини в своїй сукупності свідчать про те, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснювалась поза межами правового поля, взаємовідносини між ПП «Луцькпідшипниксервіс» та його контрагентом є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків та спрямовані на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки ПП «Луцькпідшипниксервіс», про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «Медео-Захід» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача видаткових і податкових накладних, платіжних документів сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій щодо поставки товару від ТзОВ «Медео-Захід», а тому у задоволенні адміністративного позову ПП «Луцькпідшипниксервіс» слід відмовити повністю.

Інші твердження представника позивача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Луцькпідшипниксервіс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2012 року №0000122201, №0000132201 та №0000142201 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 09 жовтня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк