Ухвала суду № 26424314, 04.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1818/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

В зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, враховуючи їх належне повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 квітня 2012 року № 0000252304. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Дормашавто», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Дормашавто», який був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області № 0000252304 від 4 квітня 2012 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекції у Вишгородському районі Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 27 листопада 2002 року та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області.

У період з 05.03.2012 року по 13.03.2012 року посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кен-Пак (Україна)»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Дормашавто»за період з 01.06.2010 року по 01.02.2011 року та за квітень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 233/23-1/32201166 від 20 березня 2012 року.

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано постанову про порушення кримінальної справи від 27 вересня 2011 року, згідно якої в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217, яка порушена щодо директора ПП «Гранд Сервіс»ОСОБА_1. У постанові про порушення кримінальної справи вказано, що від оперативних працівників ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшли матеріали, відповідно до яких причетні до ОСОБА_1. невстановлені слідством особи у 2008-2010 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно вчинили дії по створенню та придбанню суб'єктів підприємницької діяльності, до яких відноситься ТОВ «Дормашавто». ТОВ «Дормашавто»за адресою реєстрації ніколи не знаходилось та не знаходиться, у нього відсутні основні фонди та працівники. У зв'язку з цим у постанові про порушення кримінальної справи стверджується, що невстановлені особи вчинили фіктивне підприємництво.

Дослідивши інформацію з постанови про порушення кримінальної справи, відповідач дійшов висновку, що правочин між ТОВ «Кен-Пак (Україна)»та ТОВ «Дормашавто»укладений без мети настання реальних наслідків та є нікчемним відповідно до частин 1, 2 статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, податковим органом було встановлено, що формування показників податкового кредиту за відсутності факту надання послуг є порушенням вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про завищення ТОВ «Кен-Пак (Україна)»податкового кредиту на загальну суму 144003,32 грн., у тому числі за червень 2010 року -14816,67 грн., за липень 2010 року -34758,33 грн., за серпень 2010 року -28816,66 грн., за вересень 2010 року -27025,00 грн., за жовтень 2010 року - 12255,00 грн., за листопад 2010 року -8123,33 грн., за грудень 2010 року -18208,33 грн.

04 квітня 2012 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми № 0000252304, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додатну вартість ТОВ «Кен-Пак (Україна)»за червень 2010 року на суму 14816,67 грн. та за вересень 2010 року на суму 27025,00 грн., а також застосовано фінансову санкцію у розмірі 10460,42 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за спірний період, факт реальності спірних господарських операцій доведено належними доказами, відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи та, як встановив суд першої інстанції, ТОВ «Кен-Пак (Україна)»уклало договір з ВАТ «Нові напої», ВАТ «Комерц - Торг», ВАТ «Пиво - безалкогольний комбінат «Славутич», предметом яких є купівля-продаж алюмінієвих банок для напоїв із вмістом алкоголю не більше 9 %, ємністю 0,5 літра (договір від 27.10.2009 року № К-921, договір від 01.07.2010 року № К-1298, договір від 12.11.2007 року № К-522. Умовами вказаних договорів визначено, що Продавець (ТОВ «Кен-Пак (Україна)») зобов'язується доставити товар за адресами Покупців (ВАТ «Нові напої», ВАТ «Комерц - Торг», ВАТ «Пиво - безалкогольний комбінат «Славутич») на умовах (INCOTERMS 2000), що означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без розвантаження цього товару з прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця..

Для транспортування товару за договорами купівлі-продажу з ВАТ «Нові напої», ВАТ «Комерц - Торг», ВАТ «Пиво - безалкогольний комбінат «Славутич», 01.06.2010 р. позивач уклав договір транспортного експедирування із спеціалізованим підприємством -перевізником - ТОВ «Дормашавто», з перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні № К -1305.

Умовами Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № К-1305 встановлено, що Експедитор (ТОВ «Дормашавто») надає послуги з перевезення вантажів Замовника (ТОВ «Кен-Пак (Україна)») власними або найманими вантажними транспортними засобами у відповідності з діючим законодавством України, а саме: організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та інших країн на підставі відповідних заявок, здійснює розсилку транспортної документації, проводить розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 217915, основними видами діяльності ТОВ «Дормашавто»є, зокрема, організація перевезення вантажів, діяльність автомобільного вантажного транспорту, надання інших комерційних послуг. Відповідно до ліцензії НОМЕР_1, що видана Міністерством транспорту та зв'язку України 06.04.2010 року, ТОВ «Дормашавто»надано право на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Строк дії ліцензії не обмежений.

При наданні транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу ТОВ «Дормашавто»оформлено товарно-транспортні накладні, що містять відмітки про отримання товару ВАТ «Нові напої», ВАТ «Комерц - Торг», ВАТ «Пиво - безалкогольний комбінат «Славутич».

Судом першої інстанції було встановлено, що після виконання перевезення ТОВ «Дормашавто»надало позивачу: рахунки-фактури від 29.06.2010 року № 290607 , від 29.06.2010 року № 290608 , від 22.09.2010 року № 220901, від 23.09.2010 року № 230906, від 30.09.2010 року № 300908; акти виконаних робіт від 29.06.2010 року № 290607, від 29.06.2010 року № 290608, від 22.09.2010 року № 220901, від 23.09.2010 року № 230906, від 30.09.2010 року № 300908; податкові накладні від 29.06.2010 року № 290607 на загальну суму 16650,00 грн. в т. ч. ПДВ 2775,00 грн., від 29.06.2010 року № 290608 на загальну суму 72250,00 грн. в т. ч. ПДВ 12041,67 грн., від 22.09.2010 року № 220901 на загальну суму 55800,00 грн. в т. ч. ПДВ 9300,00 грн., від 23.09.2010 року № 230906 на загальну суму 22200,00 грн. в т. ч. ПДВ 3700,00 грн., від 30.09.2010 року № 300908 на загальну суму 84150,00 грн. в т. ч. ПДВ 14025,00 грн.

Факт виконання договору про надання транспортно-експедиційних послуг № К -1305 також підтверджується актами звірки взаємних розрахунків з ВАТ «Нові напої», ВАТ «Комерц - Торг», ВАТ «Пиво -безалкогольний комбінат «Славутич».

Взаєморозрахунки між ТОВ «Кен-Пак (Україна)»та ТОВ «Дормашавто»проведені через банківські установи, що підтверджується банківськими виписками.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів ( п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що контрагент позивача - ТОВ «Дормашавто»- був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2 від 14.4.05.2008 року. Дане свідоцтво було скасовано лише 16.03.2012 року, тобто через рік після закінчення господарських операцій з ТОВ «Дормашавто».

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Дормашавто»станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Як вбачається з довідки з ЄДР, контрагент позивача - ТОВ «Дормашавто»на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Крім того, Листом від 24 лютого 2012 року № 78 позивачем надано до органу державної податкової служби копії первинних документів по господарським операціям з ТОВ «Дормашавто», а саме: копії договору, копії податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії актів виконаних робіт, копії рахунків-фактур, копії платіжних доручень, копії обороно-сальдових відомостей, копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, копію довідки статистики, копію довідки за формою № 4 -ОПП, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, реєстр товарно-транспортних накладних, відомості формування валових витрат

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Дормашавто»є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Що ж стосується твердження відповідача про те, що правочин, укладений між ТОВ «Кен-Пак (Україна)»та ТОВ «Дормашавто»є нікчемним з тієї підстави, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа № 71-00217 порушена щодо директора ПП «Гранд Сервіс»та в силу норм ст.ст. 203, 216 ЦК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Постанова про порушення кримінальної справи не є доказом факту вчинення протиправного діяння та не встановлює відповідні юридичні факти. Інформація, що вказана у постанові про порушення кримінальної справи, у тому числі отримана від оперативних працівників, підлягає перевірці у ході судового розгляду кримінальної справи та оцінюється з урахуванням всіх обставин у їх сукупності. До того ж, в постанові про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Гранд Сервіс»не наводиться висновку щодо господарських відносини між ТОВ «Кен-Пак (Україна)»та ТОВ «Дормашавто». Тому, постанова про порушення кримінальної справи не є доказом нікчемності Договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, відповідач не надав суду доказів того, що посадових осіб «Дормашавто»було притягнуто до кримінальної за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Дормашавто»найманих працівників, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання тощо не може бути взяте судом до уваги на підтвердження фіктивності угод виходячи з того, що ним не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано необхідності використання таких засобів при виконанні договору про надання транспортно-експедиційних послуг. Оскільки при виконанні договору транспортного експедирування експедитор може використовувати орендовані транспортні засоби, а також укладати договори з іншими перевізниками, суд вважає, що відсутність основних фондів у підприємства чи не відображення їх у податковому обліку не є беззаперечним доказом нікчемності договору.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яке викладене у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем будь-яких доказів щодо винесення вироку за вчинення будь-якого злочину, пов'язаного з господарською діяльністю позивача та вказаного контрагента не надано.

Податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»), а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Також колегією суддів взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається зі змісту Акту перевірки ТОВ «Кен-Пак (Україна)», податковим органом факт виконання договору, укладено між ТОВ «Кен-Пак (Україна)»та ТОВ «Дормашавто», взагалі не досліджувався. Єдиною підставою для висновку про нікчемність договору про надання транспортно-експедиційних послуг є інформація, що взята з постанови про порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Гранд Сервіс»ОСОБА_1., який не має відношення до господарської діяльності позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.