Постанова № 26423946, 04.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2303/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шарпакова В.В.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П ,

розглянувши в порядку письмового провадженні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" до Державної фінансової інспекції України, третя особа Державне агентство України з питань кіно про визнання протиправною та скасування пункту Вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

В зв'язку з неприбуттям жодного з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Державне підприємство "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції України (далі - Вимоги), яка викладена в листі від 17 січня 2012 року № 04-14/81 «Про усунення виявлених порушень».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 Вимоги викладеної у листі від 17 січня 2012 року № 04-14/81 «Про усунення виявлених порушень».

Не погоджуючись із судовим рішенням Державна фінансова інспекція України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для скасування судового рішення посилається на його незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність, а також вважає, що судом неповно з'ясовано не всі обставини, що мають значення для вирішення справи і порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" (ідентифікаційний код 02404380) зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 12 червня 2001 року (№ 1 074 120 0000 010079) за адресою: 03057, місто Київ, проспект Перемоги, 44. Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого та погодженого у належний спосіб.

Відповідно до програми ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка»за період з 01 січня 2008 року по 01 вересня 2009 року до основних питань ревізії віднесено наступне: загальні відомості про об'єкт ревізії; стан усунення недоліків і порушень, виявлених попередніми контрольними заходами; відповідність фактичної діяльності Підприємства Статуту та іншим регуляторним актам; правильність складання та стан виконання фінансових планів; відповідність наказів про облікову політику Підприємства вимогам чинного законодавства; правильність ведення бухгалтерського обліку; повнота, достовірність і правильність визначення доходів від усіх видів діяльності; ревізія ведення касових операцій та розрахунків з підзвітними особами, в тому числі щодо видатків на відрядження; дотримання законодавства при проведенні безготівкових розрахунків; законність та достовірність витрат на оплату праці; стан розрахункової дисципліни (достовірність дебіторської та кредиторської заборгованості, обсяги, характер, строки і причини її утворення); стан виконання господарських угод; стан збереження та використання державного майна; обґрунтованість придбання, рух та повнота відображення запасів Підприємства; законність та достовірність операції з необоротними активами, правильність їх обліку та відображення у фінансовій звітності; оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; правильність визначення фінансових результатів; складання фінансової та бухгалтерської звітності та її достовірність; дотримання вимог законодавства при закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти; дотримання чинного законодавства при використанні Підприємством бюджетних коштів; проведення зустрічних звірок.

Згідно пункту 2.21 Плану контрольно-ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на III квартал 2011 року та на підставі направлень Головного контрольно-ревізійного управління України від 09 вересня 2011 року № 1699 та 1700, відповідачем проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка»за період з 01 січня 2008 року по 01 вересня 2011 року. За результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією України ревізії складено акт від 21 листопада 2011 року № 04-20/86.

З акту ревізії слідує, що Кіностудією (кредитором) не виконувались вимоги ст.ст. 509, 526, 610, частини першої статті 611 Цивільного кодексу України та підпункту 12.1.1. пункту 12.1. статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки протягом 2001-2011 років не проводилась претензійно-позовна робота. Така бездіяльність призвела до виникнення безнадійної заборгованості, яка в подальшому була списана, чим Кіностудії нанесено збитків на загальну суму 1585,3 тис. грн.

За результатами адміністративного оскарження акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка»від 21 листопада 2011 року № 04-20/86 відповідачем частково враховані заперечення позивача до нього.

Після розгляду заперечень на акт ревізії відповідач направив позивачу лист від 17 січня 2012 року № 04-14/81 з Вимогою про усунення виявлених порушень.

Звертаючись до окружного адміністративного суду позивач оскаржив пункт 2 Вимоги, в якому Державна фінансова інспекція України вказавши, що Кіностудією порушено ст. 526 Цивільного кодексу України та в недотримані вимоги ст. 509, 610, ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, п.п. 12.1.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, в частині не звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з боржників (дебіторів) та пропуску строків позовної давності, через що втрачено боржників у зобов'язаннях завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 1 058,2 тис. грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного рішення, не спростовані позовні вимоги та обрано неправильний спосіб усунення порушень. Крім того, суд першої інстанції вважає, що стаття 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» не передбачає повноважень Державної фінансової служби України зобов'язувати підконтрольні установи відшкодовувати збитки за рахунок винних осіб.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі по тексу - Закон № 2939-XII) Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Таким чином, на виконання цих норм законодавства та у зв'язку з не усуненням виявлених порушень під час ревізії, відповідачем цілком правомірно було направлено Вимогу на адресу позивача листом від 17.01.2012 року №04-14/81, тобто, межах повноважень та у спосіб, встановлений пунктом 7 частини першої статті 10 та статті 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Стосовно висновку суду першої інстанції, що здійснюючи перевірку стану проведення претензійно-позовної роботи в період не охоплений ревізією (2003-2007 рік) та посилаючись на виявлені порушення в оскаржуваному пункті вимоги, відповідач діяв неправомірно, і навпаки, позивач не допустив порушень чинного законодавства України, списавши безнадійну дебіторську заборгованість на підставі погодження Державної служби кінематографії, то з цього приводу колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається з аналізу матеріалів акту ревізії, під час перевірки минулий період не ревізувався, а лише встановлювались дати виникнення сум заборгованостей, які обліковувались по бухгалтерському обліку протягом ревізійного періоду і в цей же період списувались, як безнадійно втрачені, а частина заборгованості з 2008 року по контрагентам позивача залишилась обліковуватись, не будучи повернута в спосіб визначений чинним законодавством.

Так, в ході ревізії було встановлено, що протягом 2008-2011 років (ревізійний період відповідно до програми) на рахунках по бухгалтерському обліку обліковуються суми дебіторської заборгованості з терміном виникнення в 2000-2007 роках.

Відповідно до наказу позивача від 30.06.2011 № 120/1 «Про списання з бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув»операція по списанню дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, була проведена 30.06.2011 р., тобто у ревізуємий період.

Отже, оскаржувана частина Вимоги, пред'явленої позивачу, стосується допущених та встановлених ревізією порушень посадовими особами Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О.Довженка»чинного законодавства, яким регулюються питання повернення дебіторської заборгованості і її стягнення з боржників, в тому числі і тих сум, що не списані та рахувалась в бухгалтерському обліку, але з пропуском строків позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що відповідач здійснював перевірку стану проведення претензійно-позовної роботи в період не охоплений ревізією (2003-2007 рік) та те, що пропущення строків позовної давності, що стало підставою для направлення вимоги, мало місце, в тому числі, в неохоплений ревізією період.

Що ж до списання безнадійної дебіторської заборгованості за погодженням Державної служби кінематографії, то цей факт сам по собі не слугує підставою визнавати Вимогу неправомірною, оскільки встановлена в акті ревізії матеріальні збитки, які підлягають відшкодуванню, виникли внаслідок порушень законодавства.

Щодо встановленої Державною фінансовою інспекцією України бездіяльності позивача стосовно проведення претензійно-позовної роботи, внаслідок якої відбувся пропуск строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом четвертим частини першої ст. 611 ЦК передбачено, що У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 256 ЦК Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, пропуск строку позовної давності, який не поновлений у встановленому порядку, позбавляє сторону права на сплату боржником неустойки, відшкодування боржником завданих збитків невиконанням, неналежним виконанням зобов'язання.

Отже, внаслідок пропуску строків позовної давності відбулась втрата активів позивачем.

Не є переконливим і той факт, що в охоплений ревізією період позивач проводив претензійну роботу щодо деяких підприємств та те, що заборгованість з 2008 року по контрагентам позивача на суму 392 320,24 грн. не списана з балансу та рахується в бухгалтерському обліку.

В своєму рішенні суд першої інстанції, в якості аргументу для задоволення позовних вимог, посилається на факт погашення декількома контрагентами своєї заборгованості перед Кіностудією, внаслідок проведення претензійно-позовної роботи, що підтверджує відсутність втрати активів, у випадку спливу трьох років.

Проте, колегія суддів з цього приводу зауважує, що факт погашення деякими кредиторами заборгованості перед позивачем сталося вже після проведення ревізії, тому ця обставина не може визнаватись як доказ неправомірності Вимоги, а підтверджує лише її користь, оскільки в її першому пункті вимагається від керівництва Кіностудії вжити заходи для усунення виявлених порушень.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду стосовно того, що під час проведення ревізії не забезпечено належного виявлення фактів порушення законодавства та встановлення винних у їх допущенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

З аналізу ч. 7 вищевказаної статті України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальним за ведення бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій також є головний бухгалтер.

В абзаці третьому на сторінках 27-28 Акту ревізії зазначено, що відповідальною посадовою особою, яка здійснює керівництво Кіностудією протягом періоду, в якому списано дебіторську заборгованість був генеральний директор ОСОБА_4

Абзацом другим на сторінці 30 Акту зазначено відповідальних осіб, які підписували наказ «Про списання з бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, строк позовної давності якої минув»від 30.06.2011 №120/1, а саме: генеральний директор ОСОБА_4, заступник генерального директора з фінансово-економічних питань ОСОБА_3, головний бухгалтер ОСОБА_5 та начальник планово-економічного відділу ОСОБА_6

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що даний висновок суду першої інстанції є безпідставним.

Також не можливо погодитись із позицією суду першої інстанції, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, обравши спосіб усунення порушення, який за жодних умов не може бути виконаний, оскільки на момент винесення вимоги у позивача відсутні підстави для застосування статей 130-136 Кодексу законів про праці і, крім того стаття 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»не передбачає повноважень Державної фінансової служби України зобов'язувати підконтрольні установи відшкодовувати збитки за рахунок винних осіб.

Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Тобто, вимоги зазначені у пункті 2 Вимоги передбачають подання керівником об'єкта контролю цивільних позовів до винних осіб. Вказавши в оскарженій частині Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в порядку та розмірах, передбачених ст.ст. 130-136 КЗпП України, відповідач не вийшов за межі своїх повноважень, так як діяв згідно положень пункту 7 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», тобто пред'явив керівнику Кіностудії вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань використання державних фінансів. Одним із способів такого усунення є відшкодування шкоди (збитків) за рахунок винних осіб.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним в рішенні суду, що приписи пункту 7 статті 10 вказаного Закону зобов'язують відповідача визначати вимогу стосовно кожного порушення, доводити склад цього порушення, а також конкретно вимагати від певної посадової особи усунення виявленого порушення, тобто кожний хто отримає вимогу, повинен розуміти у чому полягає таке порушення, що і як, йому треба зробити для його усунення.

Вказаний висновок прямо суперечить змісту цієї норми Закону, а тому цей, а також висновок суду першої інстанції про те, що оскільки в резолютивній частині Вимоги не вказується складу порушень підзвітною установою та способів усунення зазначених порушень, а має загальний, декларативний характер, внаслідок чого не створює, не змінює та не припиняє будь яких правовідносин, є безпідставним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що пункт 2 Вимоги № 04-14/81 від 17 січня 2012 року є правомірним.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2012 року - скасувати.

В задоволенні позову Державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка" до Державної фінансової інспекції України про визнання недійсними вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.