Рішення № 2642286, 11.12.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.08 Справа № 7/238

За позовом Державного підприємства “Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хозяєчка”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 15353 грн. 21 коп.

Суддя Т. Л. Калашник

в присутності представників:

від позивача –Рожко Є.В., довіреність № 24-01-141/1187 від 05.11.07;

від відповідача - Салтовець Е.Б., довіреність № б/н від 30.04.08;

від відповідача - Сметаніна Е.Л., довіреність № 50 від 10.12.08.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення боргу у сумі 7277 грн. 34 коп., пені у сумі 7277 грн. 34 коп., інфляційних нарахувань у сумі 669 грн. 39 коп. та 3% річних у сумі 129 грн. 14 коп.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 25.11.08, посилаючись зокрема на те, що фактичне споживання теплової енергії є не договірним, оскільки відповідач письмово попереджав позивача про розірвання договору за листами № 178 від 09.09.05, № 181 від 07.10.05, № 41 від 16.06.06. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Та оскільки договір є розірваним, то пеня не підлягає стягненню. Крім наведеного відповідач посилається на те, що в опалювальний період 2007-2008рр. температура у приміщенні не перевищувала 11 градусів, про що свідчать акти заміру температури у приміщенні, які є у позивача та які відповідач просить витребувати у позивача. Станом на 01.11.08 заборгованість відповідача складає значно меншу суму.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -

в с т а н о в и в:

Між позивачем - Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (Енергопостачальна організація) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Хозяєчка” (Споживач) було укладено договір № 209 від 25.06.02 (далі-Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1. Договору).

Цей договір набуває чинності з 01.07.02р. та діє до 01.07.03р. (п.10.1. Договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.2. Договору).

На виконання вказаного Договору за період з січня 2008 року по квітень 2008 року позивач поставив теплову енергію в гарячій воді відповідачу, про що було складено Акт про включення теплоустановок № 887 від 25.10.05 та Акт про відключення теплоустановок № 218 від 17.04.06 (а.с.43-48).

Згідно п.6.1. укладеного між сторонами Договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.4. Договору). Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-гочисла місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.6. Договору).

Позивачем було надіслано відповідачу відповідні рахунки, які додані до матеріалів справи (а.с.13-16). Проте відповідачем рахунки не були оплачені, у зв’язку з чим позивач звернуся до суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 25.11.08.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст.275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2 ст.275 ГК України).

Матеріалами справи підтверджено факт укладення сторонами у справі договору на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

На виконання вказаного договору позивач виконав свої зобов’язання, поставив теплову енергію відповідачу у період з січня по квітень 2008 року та вручив відповідні рахунки на оплату (а.с.13-16), що підтверджено матеріалами справи, у тому числі Актом про включення теплоустановок № 887 від 25.10.05 та Актом про відключення теплоустановок № 218 від 17.04.06 (а.с.43-48)., та не спростовано відповідачем.

Зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої теплової енергії в зазначені вище обумовлені договором строки, відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Як було встановлено при розгляді справи, за станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась та складає 7277 грн. 34 коп.

Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, передбачена сторонами в п. 7.2.3. укладеного Договору.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, то вимоги позивача у цій частині також цілком обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, так як згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Посилання відповідача на розірвання договору відхиляється судом за необґрунтованістю та спростовується матеріалами даної справи та справи № 16/75. З рішення господарського суду Луганської області у справі № 16/75, яке набрало законної сили, вбачається, що відповідач також обґрунтовував свої заперечення розірванням договору відповідно до листів № 178 від 09.09.05, № 181 від 07.10.05, № 41 від 16.06.06, проте суд приймаючи рішення у справі, не прийняв заперечень відповідача та посилався зокрема на умови договору № 209 від 25.06.02. Слід також зазначити, що наведеним рішенням було стягнуто зокрема заборгованість за період по грудень 2007 року, тобто у тому числі за частину опалювального періоду 2007-2008рр., заборгованість за решту частину якого є предметом розгляду у цій справі.

Заперечення відповідача щодо розміру пені відхиляється судом з огляду на приписи ч.2 ст.551 ЦК України, якими передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов’язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною (п.49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.08). Крім наведеного слід зазначити, якщо спеціальним законом встановлене регулювання інше, ніж передбачено загальним законом, то застосуванню підлягають правила, встановлені спеціальним законом. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" № 686-ХІУ від 20.05.99р. встановлено пеню за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Щодо посилання відповідача на акти заміру температури у приміщенні та клопотання про їх витребування у позивача, то вони відхиляються судом з огляду на те, що позивач заперечує їх наявність. Крім наведеного, відповідачем не надано доказів виклику представників позивача для складення наведених актів та факту їх існування. .

Решта заперечень відповідача також відхиляється судом за необґрунтованістю та спростовується матеріалами справи.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають до задоволення повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Хозяєчка”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул.. Менделєєва, 56, код ЄДРПОУ 13408932 на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 00131050 –борг у сумі 7277 грн. 34 коп., пеню у сумі 7277 грн. 34 коп., інфляційні нарахування у сумі 669 грн. 39 коп., 3% річних у сумі 129 грн. 14 коп., державне мито у сумі 153 грн. 53 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання : 12.12.08.

Суддя Т.Л.Калашник