Ухвала суду № 26422478, 03.10.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року справа №2а/0570/9426/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Манаєві М.В., за участю представника позивача - Пустовгар А.О., представника відповідача - Лисенкова Д.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/9426/2012 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012р. № 0000041530/3930/10/15-17-3 на суму 10 151,64 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2012 року Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012р. № 0000041530/3930/10/15-17-3 на суму 10 151,64 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/9426/2012 у задоволенні позову Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012р. № 0000041530/3930/10/15-17-3 на суму 10 151,64 грн. - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача, у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив останню задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти апеляційної скарги, вважав рішення суду законним і обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» зареєстрований як юридична особа, про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23.11.2001р. за № 12711200000000025, код ЄДРПОУ 31599557 та знаходитьбя на податковому обліку у Добропільській ОДПІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на ЇЇ проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданням органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно пункту 1 статті 8 вищевказаного Закону до функцій податкової інспекції

відноситься здійснення контролю за Своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування

та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями,

контролю за додержанням порядку приведення готівкових розрахунків за товари

(послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про

державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження

видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону,

торгових патентів. . .

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого, податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 11.04.2012р. № 33/15-17-3-31599557 (арк. справи 11 - 13). За результатами проведеної перевірки встановлено порушення п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та керівником податкового органу на підставі ст. 126, п. 7 підрозділу 10 розділу XX Подткового кодексу України, винесено податкове повідомлення-рішення від 03.05.2012р. № 0000041530/3930/10/15-17-3 (арк справи 10).

Таким чином, перевірка була проведена з додержанням норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року,

зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему

оподаткування» тощо.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведених норм Закону є факт несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити .суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 4.1.4. підпункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що

дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -

протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного

(податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті

квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних

за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього

пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного

(податкового) року

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. по

справі № 2а-25881/10/0570 були задоволені позовні вимоги Красноармійської ОДПІ про

стягнення з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь бюджету податкового

боргу з податку на додану вартість у розмірі 16 632 214,00 грн. Ухвалою суду від

06.12.2011р. розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного

суду від 22.12.2010р. у справі № 2а-25881/10/0570 на 5 (п'ять) років. Зазначене судове

рішення набрало законної сили.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як вже зазначалося, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, та якщо така затримка складає більш 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Кодексу випливає, що для її застосування обов'язковим є встановлення боргу, який був погашений та строку затримки у його сплаті.

Що стосується застосування штрафних санкцій у розмірі 10 151,64 грн. суд зазначає

наступне.

Як вказувалось раніше, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, та якщо така затримка складає більш 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведених норм Закону є факт несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Для застосування таких штрафних (фінансових) санкцій за зазначені порушення згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України слід визначити погашену суму боргу, а потім, у залежності від кількості днів затримки, розрахувати відповідний відсоток, від погашеної суми боргу. Тому вказана штрафна (фінансова) санкція застосовується виключно після погашення суми боргу або його частини.

Позивачем було здійснено оплату грошових зобов'язань платіжними дорученнями, в яких позивачем у графі призначення платежу зазначено на виконання якого судового рішення здійснено сплату (арк. справи 25 - 26).

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Тому порядок погашення податкового боргу, яке відбулось після 01.01.2011 року повинно регулюватися Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказаною нормою Кодексу визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.

Зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення (у тому числі і посилання на виконання судових рішень), що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України. Наявність податкового боргу на момент здійснення оплати платіжними дорученнями не заперечується позивачем. У зв'язку з цим СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку ДПС мала право зарахувати вказані платежі не враховуючи їх призначення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на судове рішення, яким розстрочено строк його виконання та на виконання якого були направлені платежі за платіжними дорученнями без врахування призначення платежу.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 115.1. статті 115 Податкового кодексу України встановлено, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Згідно з п. 14.1.265 ст. 14 того самого кодексу штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків

не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим

Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у

таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім

днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми

податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем

строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми

податкового боргу.

З аналізу даної норми вбачається, що складом передбаченого нею податкового порушення є бездіяльність, яка полягає у несплаті суми грошового зобов'язання у встановлені кодексом строки. Таке порушення є триваючим, оскільки один раз почавшись (з дня, наступного за граничним строком сплати) воно чиниться шляхом безперервного невиконання відповідного обов'язку.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Посилання позивача на вищезазначене судове рішення Донецького окружного адміністративного суду є безпідставним, у зв'язку з тим, що вказаним судовим рішенням не встановлений факт сплати або визнання недійсним суми по податковим розрахункам та деклараціям.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відстрочення (розстрочення) не припиняють податкові зобов'язання, вони встановлюють лише спосіб та порядок їх стягнення.

Суд звертає увагу на те, що обов'язок податкового органу не враховувати волю платника податків з 01.01.2011 року прямо передбачено п. 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Суд також наголошує, що відповідно до п. 3.9 Наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1036, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. За № 1431/18726 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків» (надалі - Порядок) на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Даний Порядок розроблено відповідно до статті 100 розділу II Податкового кодексу України. Дія цього Порядку поширюєтеся на платників податків - фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Відповідно до п. 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи (далі -АІС), що ведеться органами державної податкової служби.

Таким чином, цей порядок передбачає надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) саме податковим органом.

У той самий час, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку має місце розстрочення (відстрочення) виконання судових рішень, яке передбачено процесуальним законодавством. А тому, вказаний вище Порядок не розповсюджується на ці відносини.

Крім того, слід звернути увагу на те, що пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу, який підлягає розстроченню (відстроченню) за рішенням суду, нараховується відповідно до вимог статті 129 (пеня нараховується за весь період існування податкового боргу, включаючи період розстрочення (відстрочення) на підставі рішення суду) та статті 126 Податкового кодексу України у день фактичного погашення.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначене перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті. Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Як вбачається з матеріалів справи, наявність податкового боргу була встановлена зазначеним вище судовим рішенням, а тому в даному випадку строк давності не застосовується.

Зазначені вище обставини обумовлюють правомірність нарахування штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податковим органом у повній мірі доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/9426/2012 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012р. № 0000041530/3930/10/15-17-3 на суму 10 151,64 грн. - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі № 2а/0570/9426/2012 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012р. № 0000041530/3930/10/15-17-3 на суму 10 151,64 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко