Постанова № 26421883, 25.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 2а-5332/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача -Архангельський М.Ю.

представника відповідача -Лисенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. по справі № 2а-5332/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Алькор ЛТД»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Торгівельний дім «Алькор ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.04.11 р. № 0000722330 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 28000,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7000,0 грн. та № 0000732330 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 22401,0 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 5600,25 грн., № 0000162330 від 10.01.12 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 624716,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 51715,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.12 р. по справі № 2а-5332/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.12 р. по справі № 2а-5332/11/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, але його представник в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 20.04.11 р. № 0000722330 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 28000,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7000,0 грн. та № 0000732330 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 22401,0 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 5600,25 грн. є акт №455/23-304/36458780 від 29.03.11 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.07.09 р. по 31.12.10 р., в якому відображені факти порушення платником податків вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 7.2.1, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з безпідставним віднесенням до валових витрат та податкового кредиту відповідних сум по операціям з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та з ТОВ «ОПТ-Промзапчасть плюс»з тих підстав, що стосовно ТОВ «Тех-Агроремпоставка»від ДПІ Жовтневого району м. Харкова надійшла інформація від 22.03.11 р. про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з внесенням запису про відсутність підтвердження відомостей, а стосовно ТОВ «ОПТ-Промзапчасть плюс»- про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з внесенням запису про припинення юридичної особи без зняття з обліку. Крім того, перевіряючі послалися на дані, отримані з АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредити в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», з якої випливає, що ці підприємства не мають достатньої кількості працівників, у них відсутні складські приміщення, автотранспорт та інші основні засоби для здійснення фінансово-господарської діяльності.

В акті відповідач також відобразив результати дослідження можливості здійснення позивачем господарських операцій з вищевказаними контрагентами і вказав на відсутність у підприємства складських приміщень та транспортних засобів для здійснення діяльності, ненадання на перевірку ТТН, які мають підтвердити перевезення придбаних товарів від постачальників, що спростовує реальність проведених господарських операцій. За таких підстав відповідачем був зроблений висновок про нікчемність здійснених правочинів з посиланням на приписи ч. 1 ст. 207 ГК України, ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 та ст. 228 ЦК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3 ст. 228).

З приписів ст. 228 ЦК України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.11 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому в силу приписів п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

За відсутністю рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними, які набрали законної сили, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток та ПДВ по вищевказаним операціям.

Колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що в апеляційній скарзі відповідач не заперечує висновків суду першої інстанції стосовно вищенаведених висновків, а тому, переглядаючи справу в межах апеляційної скарги, колегія суддів не досліджує мотиви та підстави для задоволення позову в цій частині.

Проте колегія суддів вважає необхідним зауважити, що в наданому до матеріалів справи акті перевірки від 29.03.11 р. порушення позивачем податкового законодавства відповідач пов'язує з безпідставним віднесенням до валових витрат та податкового кредиту сум витрат та ПДВ по операціям позивача з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»за договором № 12-ЮО від 01.02.10 р. та з ТОВ «ОПТ-Промзапчасть плюс»за договором б/н від 02.11.09 р., предметом яких є надання виконавцями замовнику правової інформаційно-консультативної допомоги з юридичних питань, пов'язаних з діяльністю підприємства. Але в судовому рішенні відсутні обґрунтування підстав для задоволення позову в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток та по ПДВ, пов'язаних з оплатою позивачем на користь вказаних контрагентів коштів по вказаним операціям.

Позивачем до позову були надані договори з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»№ 12-ЮО від 01.02.10 р. та з ТОВ «ОПТ-Промзапчасть плюс»б/н від 02.11.09 р., які передбачали, що виконавці зобов'язуються на вимогу замовника перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішні документи замовника, надавати допомогу у правильному оформленні документів; приймати участь в підготовці та укладанні різного роду договорів, які укладаються замовником з третіми особами; розроблювати проекти переддоговірних угод, клопотань, претензій, позовних заяв, а також інших документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю замовника і які носять правовий характер; надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, які виникають у діяльності замовника. За вказаними договорами оплата здійснюється не залежно від кількості заявок, поданих протягом місяця.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в п. 2.2 договорів наведений конкретний перелік питань, по яких виконавець мав надавати позивачу консультації: перевіряти відповідність вимогам законодавства внутрішні документи замовника, надавати допомогу у правильному оформленні документів; приймати участь в підготовці та укладанні різного роду договорів, які укладаються замовником з третіми особами; розроблювати проекти переддоговірних угод, клопотань, претензій, позовних заяв, а також інших документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю замовника і які носять правовий характер; надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, які виникають у діяльності замовника. Всі ці послуги мали надаватися на вимогу замовника.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 138.10.4 ст. 138 ПК України до інших операційних витрат належать витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства. При цьому в п. 138.2 вказаної статті встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В п. 44.1 т. 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. В п. 44.2 вказаної статті передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно ч. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. В ч. 1 та ч. 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України N 88 від 24.05.95 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704. Крім того в п. 2.16 цього Положення зроблене застереження стосовно того, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

На підтвердження отримання від виконавців обумовлених договорами послуг позивачем до матеріалів справи надані копії актів виконаних робіт за договором № 12-ЮО від 01.02.10 р. від 31.12.10 р., від 30.11.10 р., від 29.10.10 р., від 30.07.10 р., від 30.06.10 р., від 31.05.10 р., від 30.04.10 р., від 31.03.10 р. та від 26.02.10 р.; за договором б/н від 02.11.09 р. від 29.01.10 р., від 31.12.09 р., від 30.11.09 р. Проте у перелічених документах відсутні відомості які саме послуги з перелічених в п. 2.2 договорів надавалися: які внутрішні документи замовника перевірялися на відповідність вимогам законодавства, по яких документах надавалася допомога у правильному їх оформленні; хто саме приймав участь в підготовці та укладанні різного роду договорів, які укладаються замовником з третіми особами, і яких саме; які були розроблені проекти переддоговірних угод, клопотань, претензій, позовних заяв, а також інших документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю замовника і які носять правовий характер; які були надані консультації, висновки, довідки з правових питань, які виникають у діяльності замовника. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги та консультації, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказані акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути прийняті в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з вказаними контрагентами.

Також слід відмітити, що позивачем не надані, передбачені договорами заявки на надання інформаційно-консультаційної допомоги.

Зважаючи на відсутність у позивача документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне надання ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та ТОВ «ОПТ-Промзапчасть плюс»послуг, передбачених договорами № 12-ЮО від 01.02.10 р. та б/н від 02.11.09 р., висновки відповідача про безпідставність формування валових витрат та податкового кредиту по ПДВ по вказаним операціям є правомірними, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000162330 від 10.01.12 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 624716,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 51715,25 грн. є акт № 2299/23304/36458780 від 02.12.11 р. документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства позивача щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ по операціям з придбання у ТОВ «Тех-Агроремпоставка» та ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ»товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації за період з 01.01.11 р. по 30.09.11 р., в якому були відображені факти порушення платником податків вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, пов'язані з безпідставним віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ по операціям із вказаними контрагентами, оскільки за даними їх перевірок, проведеними ДПІ Жовтневого району м. Харкова, підприємства за юридичними адресами не знаходяться, кореспонденцію, що надходить на ім'я підприємств, не отримують, за даними статистичного та бухгалтерського обліку на підприємствах відсутній рух активів, відсутні фізичні, технічні і технологічні можливості для вчинення господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, транспортні засоби та інші основні фонди. Наведені обставини стали підставою для висновків відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»договір купівлі-продажу № 108СБ від 04.01.10 р., предметом якого є поставка товарів народного споживання: підшипників, резино-технічних виробів, електрообладнання. На виконання здійсненої поставки позивач надав видаткові накладні № 4 від 04.01.11 р., № 34 від 04.01.11 р. та податкові накладні № 1 від 04.01.11 р., № 2 від 04.01.11 р.

Також був досліджений договір купівлі-продажу № 040101 від 04.01.11 р., укладений позивачем з ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», предметом якого є поставка підшипників, резино-технічних виробів, електрообладнання. На підтвердження факту поставки товарів позивачем були надані видаткові накладні № 11 від 04.01.11 р., № 135 від 01.02.11 р., № 115 від 01.03.11 р., № 196 від 01.04.11 р., № 189 від 01.04.11 р., № 247 від 04.05.11 р., № 352 від 01.06.11 р., № 518 від 01.07.11 р., № 621 від 01.08.11 р., № 742 від 01.09.11 р.; податкові накладні № 8 від 04.01.11 р., № 28 від 01.02.11 р., № 23 від 01.03.11 р., № 29 від 01.04.11 р., № 526 від 31.03.11 р., № 19 від 01.04.11 р., № 43 від 04.05.11 р., № 46 від 01.06.11 р., № 54 від 01.07.11 р., № 45 від 01.08.11 р., № 57 від 01.09.11 р.; ТТН № ПН118 від 01.06.11 р., ТТН № РН518 від 01.07.11 р., ТТН № 621 від 01.08.11 р., ТТН № РН742 від 01.09.11 р.

Як вказано в судовому рішенні, товар від ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ»за договором № 040101 від 04.01.11 р. поставлявся самовивозом за рахунок покупця, був отриманий особисто директором підприємства позивача гр. ОСОБА_3 на складі продавця за адресою: АДРЕСА_1, а перевезення здійснювалось на автомобілях LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_4, який належить ОСОБА_3, та FIAT DOВLO, номерний знак НОМЕР_6, який належать ТОВ «ТД «АЛЬКОР ЛТД»на підставі права приватної власності відповідно свідоцтв про державну реєстрацію автомобілів, які були залучені до матеріалів справи. Зберігання придбаного товару проводилося в приміщенні ТОВ «ТД «АЛЬКОР ЛТД», що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Ізмайлівська, 11-А.

Також судом першої інстанції було з'ясовано, що позивач придбаний у контрагентів товар реалізував ТОВ «КРОНО-Україна»(договір поставки № 040103 від 04.01.11 р., ПрАТ «Миронівська птахофабрика»(договір поставки № 653 від 01.06.11 р.), ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(договори (закупівлі) поставки № 12/135 від 13.04.11 р., № 12/196 від 23.05.11 р.), ВАТ «Дніпропетровський трубний завод»(договір поставки № 3003 від 30.03.11 р.), ПАО «Полтавський маслоекстракційний завод»- КЕРНЕЛ груп»(договір поставки № 26.01/01 від 26.01.11 р.), ТОВ «Ж.Т.І.»(договір поставки № 100103 від 10.01.11 р.), ТОВ «Індустріал-сервіс»(договір поставки № 180111-1 від 18.01.11 р.), ТОВ «ВЕТ АУТОМОТИВ УКРАЇНЕ»(договір поставки № 2501/1 від 25.01.11 р.), ЗАТ «Миронівська птахофабрика»(договір поставки № 19012011-1 від 19.01.11 р., ПАО «Донецький електрометалургійний завод» (договір № 4400002788 від 24.11.10 р.), ПАТ «Ахтирський пивоварений завод»(договір поставки № 230311 від 14.07.11 р.), ТОВ «БАРЛІНЕК ІНВЕСТ»(договір поставки № 1 від 04.01.11 р., ТОВ «Мебель-Сервіс»(договір № 0310/01 від 03.10.11 р.), ТОВ «УКРСПЕЦСЕРВІС»(договір № 01062011 від 01.06.11 р.), ЗАТ «Сєверодонецьке об'єднання «Азот»(договір № 26СН21\05-05 від 05.05.10 р.). Оплата за поставлену позивачем продукцію на користь постачальників здійснена в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Зважаючи на те, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має, а предметом даних правочинів не є речі, які обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит по ПДВ відповідних звітних періодів, а у відповідача не було законних підстав ставити під сумнів реальність проведених операцій.

В апеляційній скарзі апелянт наполягає на тому, що відсутність документів на підтвердження вантажно-розвантажувальних робіт та витрат на ПММ на перевезення товару свідчить про недодержання позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, тобто ці правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що наполягаючи на необхідності здійснення вантажно-розвантажувальних робіт і подальшу їх оплату, списання ПММ на транспортні засоби, які перевозили товари, відповідач не вказує які саме документи на вантажно-розвантажувальні роботи повинен був надати позивач і яким нормативним документом передбачений перелік цих документів, враховуючи кількість товарів, їх вагу. Не вказано яким чином була встановлена необхідність використання таких робіт в розумінні Правил перевезення вантажів, окремі розділи яких затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.00 р.

За таких обставин висновки відповідача про нікчемність правочинів зроблені за межами наданих повноважень, а стосовно ненадання документів на вантажно-розвантажувальні роботи -на підставі припущень про необхідність проведення цих робіт, а тому висновки судового рішення в цій частині є правомірними і не спростовані доводами апеляційної скарги.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.12 р. по справі № 2а-5332/11/2070 підлягає скасуванню в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.04.11 р. № 0000722330 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 28000,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7000,0 грн. та № 0000732330 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 22401,0 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 5600,25 грн. та прийняття в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. по справі № 2а-5332/11/2070 -задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. по справі № 2а-5332/11/2070 -в частині задоволення позову про скасування податкових повідомлень-рішень Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 20.04.11 р. № 0000722330 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 28000,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7000,0 грн. та № 0000732330 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 22401,0 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 5600,25 грн. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012р. по справі № 2а-5332/11/2070 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.10.2012 року.