Ухвала суду № 26421399, 19.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 р.Справа № 2а-1870/1236/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2012р. по справі № 2а-1870/1236/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Десен"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Десен" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Сумах та просило суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.02.2012року: №0000192314/0/9606 про збільшення грошового зобов"язання з ПДВ в сумі 129609грн. та №0000182314/0/9610 в частині збільшення грошового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 179768 грн. 29 коп. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.12 позов задоволено.

Державна податкова інспекція у м. Суми Сумської області Державної податковох служби, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню , з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією в м. Суми з 15.12.2011 р. по 13.01.2012 р. проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Десен" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 20.01.2012р. № 302/2314/31499969/6 (т.1 а.с.10-57).

На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією в м. Суми прийнято податкові повідомлення -рішення від 03.02.2012р. № 0000192314/0/9606 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129609грн. та № 0000182314/0/9610 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 180384грн. (т.1 а.с.58, 59).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ "Десен"завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат по оренді холодильного обладнання, які не використовуються у власній господарській діяльності, а саме: згідно договору від 01.01.2011р. №М011/030 про надання послуг ТОВ "Славяни" надало ТОВ "Десен"послуги з місцерозташування обладнання ТМ "Ласунка" та ТМ "Ажур"за винагороду відповідно 1500грн. і 1350грн. щомісячно. Толді як в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) по оренді холодильного обладнання відсутні докази зв'язку цих витрат з господарською діяльністю ТОВ "Десен", так як в холодильниках представників ТМ "Ласунка"та ТМ "Ажур"зберігалася продукція, яка вже була власністю ТОВ "Славяни".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат платника податку сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається із акту перевірки, в порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ТОВ "Десен"завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат по оренді холодильного обладнання, які не використовуються у власній господарській діяльності, а саме: згідно договору від 01.01.2011р. №М011/030 про надання послуг ТОВ "Славяни" надало ТОВ "Десен"послуги з місцерозташування обладнання ТМ "Ласунка" та ТМ "Ажур"за винагороду відповідно 1500грн. і 1350грн. щомісячно.

Як вбачається із матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ "Десен"є оптова торгівля морозивом, та напівфабрикатами. Крім того, позивач є офіційним представником ТМ "Ласунка", ТМ "Ажур"(морозивао), ТМ "Левада" (напівфабрикати) в Сумській області.

Для здійснення своєї господарської діяльності, щодо реалізації та просування продукції на ринках Сумської області товариством "Десен"укладено низку договорів, щодо реалізації товару в торгівельних мережах. Серед укладених договорів є договори укладені з ТОВ "Славяни"(т.2 а.с.55-84).

Так, відповідно до договору від 01.01.2011р. №М011/030 про надання послуг ТОВ "Славяни"надало ТОВ "Десен"послуги щодо оренди холодильного обладнання, та послуги по передпродажній підготовці реалізації товару позивача в торгівельній мережі товариства "Славяни". За надання послуг позивач сплачує ТОВ "Славяни"2 % від вартості своєчасно оплаченого товару, поставленого на підставі договору про поставку від 01.01.2011р. №011/030, а також винагороду у розмірі 1500грн., з урахуванням ПДВ, щомісячно, за місцерозташування обладнання ТМ "Ласунка" та винагороду у розмірі 1350грн., з урахуванням ПДВ, щомісячно, за місцерозташування обладнання ТМ "Ажур" (т.1 а.с.85-87).

Відповідно до договору від 02.04.2009р. №М09/018 про надання послуг ТОВ "Славяни"надало ТОВ "Десен"послуги по передпродажній підготовці реалізації товару позивача в торгівельній мережі ТОВ "Славяни". За надання послуг Позивач сплачує ТОВ "Славяни"2 % від вартості своєчасно оплаченого товару, поставленого на підставі договору про поставку від 02.04.2009р. №09/018 (т.1 а.с.89-92).

Реальність виконання вказаних господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами і не оспорюється державною податковою інспекцією в м. Сумах.

Як зазначено в акті перевірки, на виконання укладених угод та укладеної на 2010рік (договір відсутній) були надані акти здачі-приймання виконаних робіт.

У відповідності до вищевказаних укладених угод та актів здачі-приймання виконаних робіт, орендна плата сплачувалася позивачем за місцерозташування обладнання ТМ "Ласунка" та ТМ "Ажур"у розмірі відповідно 1500грн. і 1350грн. щомісячно, а не за зберігання товару у цьому обладнанні, як помилково вважає податковий орган.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДПІ в м.Суми безпідставно зменшено позивачу валові витрати на суму отриманих послуг від ТОВ "Славяни"у розмірі 49200грн., та зменшено податковий кредит на суму 9840грн.

Як вбачається із акту перевірки, ТОВ "Десен"були укладені договори з ТОВ "ГЄК"та ТОВ "Лобос - Трейд"на закупівлю паливно-мастильних матеріалів (договори №12-2/10/09 від 12.10.2009р. та №22 від 28.01.2011р.) (т.1 а.с.69, 75-76).

Згідно умов вказаних договорів постачання ПММ проводиться за поданими покупцем заявками, навантаження товару здійснюється за рахунок постачальника, забір ПММ проводився шляхом заправлення автомобілів на місцях зберігання ПММ на підставі заправочних відомостей.

Отриманий товар (ПММ) від ТОВ "Лобос - Трейд", та ТОВ "ГЄК"використані в господарський діяльності позивача, а саме заправка паливом власних автомобілів, які використовуються для розвозу товару по торгівельним точкам.

Податковий орган вважає, що всі оформлені документи на підтвердження операцій купівлі-продажу ТОВ "ГЄК"та ТОВ "Лобос-Трейд" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже договори є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Разом з тим, реальність господарськиї операцій підтверджено належними первинними документами, а саме: договорами на поставку ПММ, договорами зберігання ПММ, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніми листами, відомостями видачі пального, актами звірок, що не заперечу3валося податковим органом під час перевірки..

Підтвердженням реальності виконання господарських операцій є і відображення у акті перевірки факту того, що забор ПММ проводився шляхом заправляння автомобілів на місцях зберігання ПММ на підставі заправочних відомостей.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ "Лобос - Трейд", є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Враховуючи наведене,колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий орган безпідставно зменшив позивачу валові витрати на суму отриманих ПММ від ТОВ "Лобос - Трейд", та ТОВ "ГЕК" на загальну суму 505420 грн., та зменшив податковий кредит на суму 101084 грн.

Як вбачається вз акту перевірки, в порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, ТОВ "Десен"завищено валові витрати за рахунок безпідставного віднесення до витрат суму витрат за 2-3 квартали 2011року в розмірі 117177грн., яка не підтверджена документально. У зв'язку з тим, що валові витрати підприємства перевіркою визначалися по даним бухгалтерського обліку, а наборки валових витрат підприємством не надані, то встановити по якій саме господарській операції було зроблено дане заниження немає можливості.

Відповідно до пп. 2.3.2. Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 року „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника, податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

- у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Але податковою інспекцією вказані дії вчинені не були, так як в акті перевірки відсутні посилання на будь-які первинні документи, невідповідність даних податковим деклараціям, не було запропоновано платнику податків надати пояснення по фактам виявлених порушень.

Пунктом 2.3.2 вказаного Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового зобов'язання необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Згідно п. 3.1 Порядку до акту перевірки додаються інформативні додатки, зокрема, це матеріали, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Однак, висновки відповідача не підтверджуються первинними документами та не містять посилання на них.

Крім того, з письмового пояснення головного державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_1, яка здійснювала перевірку, вбачається, що розбіжність в сумі 58831грн. за 2-й квартал 2011року пояснюється наступним чином: сума в розмірі 665грн. сталася за рахунок подвійного включення ТОВ "Десен"по господарським витратам (вказана сума не оспорюється позивачем), сума в розмірі 58166грн. - транспортні витрати, відображена згідно даних бухгалтерського обліку на бухгалтерському рахунку 28.9, в результаті чого дана сума витрат не була зазначена в наборах валових витрат, які були зроблені в ході перевірки. Розбіжність в сумі 58346грн. за 3-й квартал 2011року пояснюється тим, що сума в розмірі 2012грн. сталася за рахунок подвійного включення ТОВ "Десен"по господарським витратам (вказана сума також не оспорюється позивачем), сума в розмірі 26334грн. - транспортні витрати, відображена згідно даних бухгалтерського обліку на бухгалтерському рахунку 28.9, в результаті чого дана сума витрат не була зазначена в наборах валових витрат, які були зроблені в ході перевірки. Той факт, що в ході перевірки не враховані транспортні витрати пояснюється наступним чином: ТОВ "Десен"було зроблено списання транспортно-заготівельних витрат, які визначаються на списаний залишок товару за 2 -3 квартали 2011року, але у зв"язку зі змінами у податковому законодавстві по податку на прибуток з 01.04.2011року на час складання податкової звітності не було роз"ясень, щодо відображення в податковому обліку списання з рахунка 28.9 "Транспортно-заготівельних витрат", списання ТОВ "Десен"на 93 рахунок було проведено у 4 кварталі 2011року, при цьому до складу витрат у 4 кварталі 2011 року витрати в розмірі 58166грн. та 56334грн. не враховані (т.2 а.с.219).

Окрім того, твердження податкового органу спростовуються висновком незалежного аудитора О.В. Дудник.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджуєтьсяз висновком суду першої інстанціїв щодо відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача в частині віднесення до валових витрат суми 114500грн.

Як вбачається із акту перевірки, перевіркою встановлено заниження валового доходу на суму 26492 грн., а саме на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається не повернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

Відповідно до вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає дохід з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається не повернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку".

Як вбачається із матеріалів справи, згідно прибуткового касового ордеру від 29.03.11р. ОСОБА_3 зробив внесок в сумі 6142грн.; згідно прибуткового касового ордеру від 31.03.11р. ОСОБА_4 зробив внесок в сумі 10100грн.; згідно прибуткового касового ордеру від 31.03.11р. ОСОБА_3 зробив внесок в сумі 10250грн.

Відповідно до договорів позики від 07.09.2009р. та від 05.10.2009р., згідно яких ТОВ "Десен" (позикодавець) передає у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (позичальники) грошові кошти в сумах відповідно 120000грн. та 250000грн., які позичальники зобов"язуються повернути (т.2 а.с.92-93, 94-95).

На виконання вказаних договорів позики, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є засновниками ТОВ "Десен", і внесли до каси товариства грошові кошти, що є частковим поверненням раніше виданої позики, а не поворотною фінансовою допомогою.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковсти доводів податкового органу в частині заниження товариством "Десен" валового доходу на суму 26492 грн., а саме на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається не повернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2012р. по справі № 2а-1870/1236/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 24.09.2012 р.