Постанова № 26420790, 05.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 р. Справа № 2а-6926/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012р. по справі № 2а-6926/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А."

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна комерційна фірма «В.І.А.», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000991530 від 30.05.2012 року на загальну суму 79387,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна комерційна фірма «В.І.А.», пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що йому видане відповідне свідоцтво.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна комерційна фірма «В.І.А.» взято на облік платників податків ДПІ у Московському районі міста Харкова, відповідно до довідки наданої до матеріалів справи.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки було складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 18.05.2012 року за № 839/15-315/31234850.

У відповідності до висновку акту перевірки ДПІ зазначається, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-ІУ та занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість по декларації за березень 2012 року на суму 52925,0 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» та включив до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно отриманих від контрагента податкових накладних.

Податковий орган посилався на відсутність у контрагента свідоцтва платника податку на додану вартість згідно інформації, виставленою на офіційному сайті ДПА України.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення за №0000991530 від 30.05.2012 року на загальну суму 79387,50 грн. з урахуванням штрафної (фінансової) санкції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у контрагента позивача свідоцтва платника податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд- Монтажінвест» 06.10.2011 року було укладено договір будівельного підряду № 06/10-11С, відповідно до якого Підрядник - TOB «Промбуд-Монтажінвест» зобов'язується виконати роботи по ремонту покриття доріжок та майданчиків на будівлі, розташованій за адресою: м.Харків, вул. Лермонтівська, 7, а Замовник - TOB «БКФ «В.І.А.» зобов'язується надати фронт робіт, прийняти та сплатити за виконані роботи.

Товариством з обмеженою відповідальністю TOB «Промбуд-Монтажінвест» було виписано податкову накладну від 14.12.2011 р. за № 67, яку і було включено до складу податкового кредиту березня 2012 року.

Також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд- Монтажінвест» 07.11.2011 року було укладено договір будівельного підряду № 07/11-11С, відповідно до якого Підрядник - TOB «Промбуд-Монтажінвест» зобов'язується виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт на об'єкті: «Центр оптової торгівлі «Метро Кеш енд Керри», розташованого за адресою. м.Житомір, провул. Ватутіна та вул.Східної, а Замовник - TOB «БКФ «В.І.А.» зобов'язується надати фронт робіт, прийняти та сплатити за виконані роботи.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Монтажінвест» було виписано податкову накладну від 29.11.2011 р. за № 195, яку і було включено до складу податкового кредиту березня 2012 року.

Також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд- Монтажінвест» 12.07.2011 року було укладено договір будівельного підряду № 12/07-11С, відповідно до якого Підрядник -TOB «Промбуд-Монтажінвест» зобов'язується виконати комплекс ремонтно-будівельних робіт на об'єкті: «ТРЦ «Караван», блок №1, Океанаріум, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Героїв Праці. 7. а Замовник -TOB «БКФ «В I.A.» зобов'язується надати фронт робіт, прийняти та сплатити за виконані роботи.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Монтажінвест» було виписано податкову накладну від 30.12.2011 р. за № 277, яку і було включено до складу податкового кредиту березня 2012 року.

Згідно з п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 р., із змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97-ВР в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у том числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшої використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковувані операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документам визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №168/704 (далі по тексту -Положення).

Відповідно до п. 1.2. Положення господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2.1 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою в бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегією суддів встановлено, що усі первинні документи надані позивачем відповідають вимогам діючого законодавства та підтверджують правомірність укладених правочинів між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів встановлено, що Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р., було визнано протиправним та скасовано Рішення № 83/15-02-036 від 14.10.20 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Монтажінвест» та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуд-Монтажінвест», як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на до дату вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 р. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 р. залишено без змін. Постанова набрала законної сили.

Інформаційним лисом Вищого Адміністративного Суду України від 02.08.10 за №1172/11/13-10 щодо анулювання реєстрації платників ПДВ зазначено "... У разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника ПДВ слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду"

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення податковий орган діяв протиправно, тобто всупереч ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2012р. по справі № 2а-6926/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000991530 від 30.05.12р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О.

Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 10.09.2012 р.