Ухвала суду № 26420044, 15.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 р.Справа № 2021/2а-824/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 28.03.2012р. по справі № 2021/2а-824/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації (далі по тексту -УПСЗН Красноградської РДА) звернулося до Красноградського районного суду Харківської області із заявою, в якій просило переглянути за нововиявленими обставинами постанову Красноградського районного суду Харківської області від 28.07.2010 р. у справі № 2-а-3713/11, скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 28.03.2012 р. по справі відмовлено в задоволенні заяви Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 р. у справі № 2-а-3713/11.

Не погодившись із вказаною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції; прийняти нове рішення, яким заяву УПСЗН Красноградської РДА про перегляд за нововиявленими обставинами постанови задовольнити. Свою незгоду з ухвалою суду першої інстанції мотивує тим, що рішення Конституційного суду України від 26 грудня 2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012 відповідно до ст. 245 КАС України є підставою для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1.12.2011 р. за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації апеляційну скаргу УПСЗН Красноградської РДА було залишено без задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким ухвалою суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими осбатвинами, з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, за відомо неправдивих показань свідка, за відомого неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Законом України від 14 червня 2011 року №3491-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення доповнені пунктом 4, виходячи із змісту якого, у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N4, ст.94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Зазначені норми набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 19 червня 2011 року, оскільки опубліковані в газеті "Голос України" за 18 червня 2011 року №110 (5110).

На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14 червня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 6 липня 2011 року №745, яка відповідно до пункту 5 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" №503/97 від 10 червня 1997 року набрала чинності з 23 липня 2011 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 "У справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 розділу VII "Прикінцеві положення "Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), п. 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 р. № 2857-VI з наступними змінами.

На виконання вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 визначено, що положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості; положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Колегія суддів зазначає, що стаття 245 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.

Нововиявленими є обставини (як фактичного, так і правового характеру), які: 1) об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи; 2) не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

До нововиявлених обставин частина 2 статті 245 КАС України відносить: 1) істотні обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд; 2) сфальсифіковані докази і завідомо неправильний переклад; 3) зловживання суддів; 4) скасування преюдиційного судового рішення; 5) неконституційність правового акта, що був застосований судом.

За частиною 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Правєдная проти Росії" від 18 листопада 2004 року зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Прийняття нових законів, визнання положень цих законів конституційними, прийняття постанов Кабінетом Міністрів України та роз'яснення Конституційним Судом України порядку застосування цих постанов нарівні з законами є обставинами, які впливають на порядок виконання судового рішення, але ці обставини не є новоявленими в розумінні частини 2 статті 245 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи, які не існували під час розгляду справи, а також обставини, що зазнали змін після прийнятого рішення суду, що має місце у межах спірних відносин. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.

Зі змісту заяви вбачається, що мова йде не про нововиявлені обставини, які не були відомі суду першої або апеляційної інстанції, а про застосування норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини.

Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладені в заяві обставини не можуть бути визнані нововиявленими обставинами в розумінні ст. 245 КАС України.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 28.03.2012р. по справі № 2021/2а-824/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О.