Постанова № 26419522, 24.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 р. Справа № 2а-1670/10407/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача - Муленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька міська друкарня" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-1670/10407/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька міська друкарня"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

08 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька міська друкарня" (далі по тексту позивач, ТОВ "Кременчуцька міська друкарня") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0008792301/2911, № 0008802301/2912 від 12.09.2011.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року по справі № 2-а-1670/1047/11 в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Кременчуцька міська друкарня" відмовлено в повному обсязі.

Позивач не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне та невірне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 р. по справі №2-а-1670/10407/11 в повному обсязі та ухвалити нове рішення по даній справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції по даній справі та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції від 05.03.2012 р. по справі №2-а-1670/10407/11 - без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 16.08.2011 по 22.08.2011 відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Кременчуцька міська друкарня" з питань взаємовідносин з ПП "Асіст", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Арона сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг -ТМ", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Астелікс-2007", ПП "Алькасар плюс" за період з 01.06.2008 по 30.06.2011 та за результатами перевірки складений акт № 6196/23-309/33910242 від 23.08.2011, в якому відображені порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 75440,00 грн, та підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 60352,00 грн.

На підставі акту перевірки винесені податкове повідомлення-рішення: № 0008792301/2911 від 12.09.2011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 94300,00 грн., в тому числі 75440,00 грн. - за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 18860,00 грн.;

№ 0008802301/2912 від 12.09.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75440 грн., в тому числі 60352,00 грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 15088,00грн.

Позивач не погодився з рішеннями відповідача та подав адміністративний позов до Полтавського окружного адміністративного суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що вони прийняті відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" приймаючи до уваги відсутність доказів реальності вчинення операцій між позивачем та ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" .

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як встановлено у суді апеляційної інстанції, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень стали відображені в акті перевірки висновки контролюючого органу про: завищення позивачем валових витрат, понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) та податкового кредиту з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Астелікс-2007", ПП "Маркап", ПП "Альпарі" з посиланням на безтоварність і нікчемність вказаних правочинів.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між позивачем та ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" заключено договори відповідно № 9070903 від 09.07.2009 (а.с.80 т.1), № 5110904 від 05.10.2009 (а.с.81 Т.1), № 70208 від 07.02.2010 (а.с. 85 Т.1), № 17101025 від 17.10.2010 (а.с.96 т.1), відповідно до умов яких виконавець зобов'язується поставити товар, а Замовник (ТОВ "Кременчуцька міська друкарня") прийняти й оплатити товар в термін, зазначений у рахунках, які виписує Виконавець.

Відповідно до п. 3.2.3 зазначених договорів замовник зобов'язується забезпечити самовивіз готової продукції, якщо інше не передбачено додатковими угодами сторін.

На виконання умов вказаних договорів ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" поставлено позивачу продукцію відповідно до рахунків - фактури та на відповідні партії продукції ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" були виписані відповідні видаткові накладні.

Позивачем проведена оплата за поставлений товар на розрахункові рахунки ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007", та відповідно до акту перевірки, у позивача була відсутня заборгованість перед ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" на момент проведення перевірки.

В підтвердження транспортування та отримання продукції від ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007", позивачем надані до суду апеляційної інстанції товарно-транспортні накладні та копія книги видачі довіреностей щодо отримання товару від ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007".

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що отриманні від ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" товари були оприбутковані позивачем та в подальшому були використані в господарській діяльності, в підтвердження чого надано копії приходних ордерів, накопичувальні відомості, інвентарні картки обліку основних засобів.

Вищевказані первинні документи повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Згідно п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" ( який діяв на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2. цього закону встановлено, що до складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.11.2.1. цього закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт і послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та вважає, що позивачем було цілком правомірно включено до валових витрат витрати щодо придбання товарів по реальним господарським операціям з ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007", повністю підтвердженими відповідними первинними документами.

Крім того, як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" на відповідні партії товарів, які були поставлені позивачеві, були виписані податкові накладні: які містить усі обов`язкові реквізити, передбачені вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість": порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як позивач , так і його контрагенти - ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" на час вчинення господарських угод мали статус платника ПДВ, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( який діяв на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку з придбанням матеріалів для виробництва продукції у ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007".

Щодо висновків відповідача про нікчемність угод між позивачем та ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акту перевірки відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" виходячи з того, що у підприємства ПП "Маркап", ПП "Альпарі - Т", ПП "Астелікс-2007" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, транспортні засоби.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним, з огляду на таке.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, колегія суддів констатує, що правові наслідки укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені не нормами спеціальних законів з оподаткування, а виключно нормами ч.1 ст.208 Господарського Кодексу України.

Отже, вищенаведені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Відповідальність за несплату податків на момент виникнення спірних правовідносин була встановлена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181 від 21.12.2000 р., та у відповідних випадках Кримінальним Кодексом України.

Статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 року по справі № 2-а-1670/10407/11 прийнята з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому в силу приписів ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька міська друкарня" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012р. по справі № 2а-1670/10407/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька міська друкарня" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити .

Скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 12 вересня 2011 року №0008792301/2911 та №0008802301/2912.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст постанови виготовлений 30.07.2012 р.