Постанова № 26418142, 09.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 5005/3756/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Воліка І.М., Коваленко С.С., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДніпропетровської міської Радина рішеннявід 20.03.2012

господарського суду Дніпропетровської області

та на постанову від 11.06.2012Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 5005/3756/2011господарського суду Дніпропетровської області за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській областідо1) Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", 2) Дніпропетровської міської Радитретя особаКолективне виробниче підприємство "Дніпропетровський комбайновий завод"провизнання права власностіВ судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідача-1не з'явились;відповідача-2не з'явились;третьої особине з'явились;ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивач -Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (надалі -РВ ФДМ України по Дніпропетровській області) звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" (надалі -КП " Дніпропетровське міжміське БТІ", відповідач-1 ), Дніпропетровської міської ради (надалі -відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Колективне виробниче підприємство "Дніпропетровський комбайновий завод" (КВП "Дніпропетровський комбайновий завод"), про визнання права державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на нежитлове приміщення № 64, площею 106,6 кв. м, розташоване на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 147; нежитлові приміщення № 32 та № 33, площею -105,5 кв. м, розташовані у підвалі та на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22; нежитлові приміщення № 1 та № 26, площею -92,5 кв. м, розташовані на першому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23 (з урахуванням додаткових пояснень позивача від 26.04.2011).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні нежитлові приміщення в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду колективного виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" та є власністю держави, але відповідач-1 відмовився проводити інвентаризацію спірних нежилих приміщень з посиланням на знаходження їх у комунальній власності відповідача-2, чим заперечив державне право власності на зазначені спірні об'єкти.

Справа розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 у справі № 5005/3756/2011 (суддя Черед- ко А.Є.), позов задоволено; визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області право державної власності на нежитлове приміщення № 64, розташоване на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 147, площею - 106,6 кв. м; нежитлові приміщення № 32, 33, розташовані у підвалі та на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22, площею - 105,5 кв. м; нежитлові приміщення № 1, 26, розташовані на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23, площею - 92,5 кв. м; у задоволенні позову до КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" -відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 (колегія суддів: Стрелець Т.Г. -головуючий, судді - Головко В.Г., Чус О.В.), апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 у справі № 5005/3756/2011 - задоволено частково; рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 у справі № 5005/3756/2011 -змінено; позов задоволено частково; резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: "Визнати за державою в особі РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській області право державної власності на нежитлове приміщення № 64, розташоване на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 147, площею - 106,6 кв. м; нежитлові приміщення № 32, 33, розташовані у підвалі та на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22, площею - 105,5 кв. м; нежитлове приміщення № 26, розташоване на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23, площею - 51,2 кв. м; стягнуто з Дніпропетровської міської ради 85,00 грн. держмита в доход держбюджету; стягнуто з Дніпропетровської міської ради 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход держбюджету; в решті позову відмовити; в задоволенні позову до КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" - відмовити."

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач-2 -Дніпропетровська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 скасувати повністю, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 скасувати в частині задоволення позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 326, 386, 391, 392 Цивільного кодексу України, приписів Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 4, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було встановлено статус спірного майна, а саме: чи входять спірні приміщення до складу житлового фонду чи не є такими, та не встановлено, яким чином рада порушила права і охоронювані законом інтереси держави в особі позивача.

Сторони та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача-2 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Сторони та третя особа у судове засідання касаційної інстанції не з'явились. Враховуючи, що про час, місце та дату розгляду касаційної скарги сторони та третя особа повідомлялись належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області права державної власності на нежитлове приміщення № 64, розташоване на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 147, площею - 106,6 кв. м; нежитлові приміщення № 32, 33, розташовані у підвалі та на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22, площею - 105,5 кв. м; нежитлове приміщення № 26, розташоване на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23, площею - 51,2 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності у повному обсязі відносно відповідача-2, місцевий господарський суд виходив з того, що під час приватизації державного майна колективного виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" шляхом викупу цілісного майнового комплексу, яка відбулась у вересні 1993 року, зі складу цілісного майнового комплексу було вилучено житлові будинки з вбудованими нежитловими приміщення за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 147, вул. Чкалова, 22, пр. Калініна, 23, і щодо них органами приватизації встановлений особливий режим приватизації, а отже зазначені житлові будинки не увійшли до статутного фонду КВП "Дніпропетровський комбайновий завод", та були передані на його баланс, залишаючись у державній власності.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68, Регіональним відділенням ФДМ України по Дніпропетровській області було видано наказ № 12/10-16-УДМ "Про прийняття управлінського рішення" від 13.03.2007, за яким прийнято рішення про передачу до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська об'єктів державного житлового фонду разом з об'єктами інженерної інфраструктури, що його обслуговують, які не увійшли до статутного фонду КВП "Дніпропетровський комбайновий завод".

На виконання цього наказу та у відповідності до приписів Положення про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891, Законів України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", "Про місцеве самоврядування в Україні", Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 3462 від 18.08.2005 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста житлового фонду КВП "Дніпропетровський комбайновий завод" та рішення № 2463 від 14.08.2008 "Про передачу у комунальну власність територіальної громади міста житлового фонду КВП "Дніпропетровський комбайновий завод", якими надано згоду на прийняття до комунальної власності міста об'єктів державного житлового фонду, що знаходяться на балансі КВП "Дніпропетровський комбайновий завод", а саме: житлових будинків по вул. Чкалова, 22, пр. Калініна, 23, вул. Мандриківська,147 у м. Дніпропетровську.

За приписами ст. 4, частини 5 та 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", передача об'єктів права з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном та оформлюється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії; при цьому право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що в порушення вищенаведених правових положень, сторонами акт приймання-передачі жилих будинків по вул. Чкалова, 22, пр. Калініна, 23, вул. Мандриківська, 147, складений та підписаний не був, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що право власності на спірні приміщення залишилось за державою.

Крім цього, місцевим господарським судом встановлено, що згідно з інвентаризаційними справами спірних будинків та акту візуального обстеження об'єктів державної власності, складеного представниками позивача та третьої особи, нежитлове приміщення № 64, розташоване на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, 147, площею - 106,6 кв. м - використовується під розміщення КЖЄП-2 Жовтневого району; нежитлові приміщення № 32, 33, розташовані у підвалі та на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 22, площею - 105,5 кв. м -визначені як склад та магазин та передані в оренду для використання під косметичний салон; нежитлове приміщення № 26, розташоване на 1-ому поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23, площею - 51,2 кв. м -використовується під розміщення перукарні. За таких обставин та враховуючи приписи ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", якою визначено, що нежиле приміщення -це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні приміщення не мають статусу житлового фонду і не відносяться до допоміжних приміщень житлового фонду, а тому, з посиланням на положення ст. ст. 3, 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. ст. 326, 391, 392 Цивільного кодексу України, визнано право власності за державою в особі Регіонального відділення ФДМ України по Дніпропетровській області на спірні нежитлові приміщення.

В частині позовних вимог до відповідача-1 -КП " Дніпропетровське міжміське БТІ", місцевим господарським судом відмовлено у їх задоволенні з посиланням на те, що судом не встановлено порушення або заперечення майнових прав позивача зі сторони відповідача-1, що є правовою підставою для відмови у позиві.

Апеляційний господарський суд повторно переглядаючи справу та перевіряючи законність та обґрунтованість рішення встановив, що місцевим господарським судом не у повному обсязі досліджені обставини справи щодо статусу приміщення № 1 на першому поверсі житлового будинку по пр. Калініна, 23, оскільки згідно листа КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" № 3703 від 19.03.2012, за даними інвентаризаційної справи по пр. Калініна, 23, станом на 30.05.2012 приміщення № 1 відсутнє, а відповідно до первинної інвентаризації житлового будинку проведеної 14.04.1956 зазначене нежитлове приміщення значиться як житлова квартира № 1. З огляду на це, судом апеляційної інстанції змінено рішення місцевого суду, та відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на нежитлове приміщення № 1, розташоване на 1-му поверсі житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 23, загальною площею 41,3 кв. м.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Так, повторно розглядаючи справу судами не враховано положення ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, та не виконано вказівки, що були викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.12.2011, якою було скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2011, а справу направлено на новий розгляд для з'ясування обставин справи щодо того, у чому полягає оспорення чи невизнання права власності позивача на спірні будинки зі сторони відповідачів, адже згідно ст. 1 ГПК України захисту в господарському суді підлягають порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси.

При цьому судами не враховано, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів. Тобто, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Крім цього, судами не враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно офіційного тлумачення, що дане в рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.2004 у справі за конституційним зверненням Ярового С.І. та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. інш.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходинкові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин;

Абзацом третім частини 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, що нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність місцевих рад.

Таким чином, ухвалюючи рішення по суті спору, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції належним чином обставин справи не з'ясували, не звернули уваги на те, що "допоміжні" приміщення і "нежилі" приміщення являють собою різні частини багатоквартирного будинку, а тому слід було встановити не тільки характеристику спірних приміщення, зокрема, що вони не є допоміжними, але і з'ясувати, чи призначені вони для забезпечення експлуатації будинку, в якій його частині знаходиться технічне оснащення будинку (інженерні комунікації і технічні пристрої, що необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація жилого будинку неможлива. Не з'ясування зазначених питань в подальшому може призвести до порушення прав громадян, які є власниками квартир у багатоквартирному будинку.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог частини 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі частини 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для достовірного з'ясування зазначених обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2012 у справі № 5005/3756/2011 -скасувати.

Справу № 5005/3756/2011 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.С. Коваленко

С.Р. Шевчук