Постанова № 26417737, 12.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2012 року № 2а-12712/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф»звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0003102311/0 від 18.08.2009 року, №000102311/1 від 07.10.2009 року, №0003102311/2 від 16.12.2009 року та №0003102311/3 від 02.03.2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалось перерви з метою забезпечення явки в судове засідання представника відповідача.

В судове засідання 27.09.12р. представник відповідача до суду повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якого відповідач знаходиться за адресою, на яку судом надсилались ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки -виклики.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представник позивача, щодо розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

У зв'язку із наведеним судом у судовому засіданні 27.09.12р. прийнято рішення про розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Латіф»при взаємовідносинах з ТОВ «Компанією «ВФ «Будлегпром» за період з 01.01.2008 по 01.04.2009 р.

З ході перевірки встановлено порушення вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період що перевірявся.

За результатами перевірки складено акт № 9527/23-11/34405570 на підставі винесено податкові повідомлення-рішення №0003102311/0 від 18.08.2009 року, №000102311/1 від 07.10.2009 року, №0003102311/2 від 16.12.2009 року та №0003102311/3 від 02.03.2010 року, яким ТОВ «Латіф»визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 118 385,24 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовує на тому, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року у справі за №2-3375/09, установчі документи ТОВ «Компанією «ВФ «Будлегпром»були визнані недійсними та недійсною визнана реєстрація ТОВ «Компанією «ВФ «Будлегпром»в якості платника податку на додану вартість (свідоцтва платника податку на додану вартість №100093214) з моменту видачі свідоцтва ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а саме з 26.01.2008 року.

Не погодившись з такими висновками податкового органу спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак в результаті розгляду скарг позивача, спірні рішення були залишено без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля.

На підтвердження факту поставки товарів, придбаних у ТОВ «Компанією «ВФ «Будлегпром» в матеріалах справи містяться первинні документи з реалізації товарів контрагента ТОВ «Латіф»та оплату реалізованого товару на рахунки позивача, а саме видаткові накладні, довіреності на прийняття товару, податкові накладні, договори, додаткові угоди до договорів, специфікації, виписки з банківського рахунку позивача, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ контрагенту ТОВ «Компанією «ВФ «Будлегпром»на виконання умов Договорів.

Згідно видаткових накладних, сформовано та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість з квітня 2008 року по січень 2009 року та податковий кредит.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «Компанією «ВФ «Будлегпром», суд приходить до наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи суд зважає на наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Як визначено п. 1.7 та п. 1.8 ст. 1 вказаного Закону, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів та первинних та розрахункових документів ТОВ «Компанією «ВФ «Будлегпром»не було припинено та було платником податку на додану вартість.

Що стосується посилання податкового органу на судове рішення, яким визнані недійсними статут ТОВ «Компанією «ВФ «Будлегпром», свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації, суд зазначає наступне.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2009 року у справі №2-3375/09 за позовом ДПІ Голосіївського району м. Києва визнані недійсними статут ТОВ «Компанією «ВФ «Будлегпром», свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації.

При цьому, суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні, у разі якщо такі господарські операції мають реальний характер.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС №0003102311/0 від 18.08.2009 року, №000102311/1 від 07.10.2009 року, №0003102311/2 від 16.12.2009 року та №0003102311/3 від 02.03.2010 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Ухвалою Голосіївський районний суд м. Києва від 01.02.2010 року розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат-2000»про перегляд рішення суду в зв'язку з нововиявленими обставинами - скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року по справі №2-3375/09 за позовом ОСОБА_1 до TOB «ВФ «Будлегпром», про визнання недійсним статуту підприємства, визнання недійсної реєстрації підприємства в якості платника податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС №0003102311/0 від 18.08.2009 року, №000102311/1 від 07.10.2009 року, №0003102311/2 від 16.12.2009 року та №0003102311/3 від 02.03.2010 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій