Постанова № 26417689, 05.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2012 року № 2а-10488/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"до Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000424050 від 23.07.2012

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000424050 від 23.07.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

24.09.2012 р. відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, згідно із пп.78.1.11. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, в зв'язку з постановою про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 19.01.2012 старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва майора податкової міліції Зері К.Ф., була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Агрокомтехсервіс", ПП "Інбудтраст", ПП "Єлисавет -Агро -Світ" за період з 01.01.2008 p. по 01.01.2012 p.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з ПП "Агрокомтехсервіс", ПП "Інбудтраст", ПП "Єлисавет -Агро -Світ" (далі-контрагенти) за період з 01.01.2008 p. по 01.01.2012 p. ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах, а саме: з ПП "Єлисавет -Агро -Світ" на агентському договорі від 28.06.2010 р. №2806-1N6; з ПП "Інбудтраст" на договорі купівлі-продажу від 20.07.2010р. №Р10/274 ПВЮ.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також включення позивачем витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, контрагентами були виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на включення до складу валових витрат підприємства відповідних витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг).

В той же час, в ході перевірки відповідачем встановлено, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 90-0035 порушена за фактом створення невстановленими слідством особами суб'єктів підприємницької діяльності ПП "Агрокомтехсервіс", ПП "Інбудтраст", ПП "Єлисавет -Агро -Світ" з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину передбаченого ст.28 ч.2, ст.205 ч.2 КК України.

Співробітниками ГВПМ Кіровоградської ОДПІ було ініційовано проведення почеркознавчого дослідження підписів, що містяться в податковій звітності підприємства в графі "керівник" за результатами проведеного дослідження спеціалістами складено висновок спеціаліста № 3855/02 від 11.10.2010 року, згідно якого встановлено, що розташовані в графі "керівник" підписи виконані не гр. ОСОБА_3, який згідно установчих документів являється керівником підприємства, а іншими особами.

Згідно податкової звітності та наведених вище довідок ПП "Інбудтраст" встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, офісних та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення підприємством основного виду діяльності.

Крім того, в процесі слідства встановлено, що невстановлені особи маючи на меті займатись незаконною діяльністю пов'язаною з метою прикриття незаконної діяльності направленої на умисне ухилення від сплати податків реально діючим суб'єктам господарювання організували створення і реєстрацію ПП "Єлисавет -Агро -Світ" залучаючи для цієї мети мало імущих громадян, які за грошову винагороду або іншу особисту зацікавленість давали свою згоду на реєстрацію і перереєстрацію.

Згідно показів допитаних по справі теперішнього директора ПП "Єлисавет -Агро -Світ" ОСОБА_4 та колишнього ОСОБА_5 встановлено, що підприємство було зареєстроване на прохання їх знайомого за грошову винагороду та іншу особисту зацікавленість. До діяльності ПП "Єлисавет -Агро -Світ" не причетні, договірні та первинні документа щодо придбання -продажу товарів (робіт, послуг) не виписували і фінансово-господарських операцій 3 придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не здійснювали. За зазначеною в реєстраційних документах юридичною адресою вказане підприємство не знаходиться. Інформація про наявність основних засобів, нематеріальних активів, трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства - відсутня.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 p. було припинено юридичну особу та визнано установчі документі, статут, свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Єлисавет -Агро -Світ" недійсними, з моменту реєстрації.

Більше того, ПП "Агрокомтехсервіс" має стан платника 7 -внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; свідоцтво платника ПДВ анульовано -23.05.2011 р.

Отже, позивач у взаємовідносинах з контрагентами виступив вигодо набувачем -суб'єктом господарювання (платник ПДВ) -отримувач товарів, що здійснює господарські операції з використанням вигодо формуючих суб'єктів (у тому числі по ланцюгу поставки товару), діяльність якого спрямовано на отримання податкової вигоди.

Враховуючи зазначене, на думку відповідача, всі правочини (договори), укладені між позивачем та контрагентами, є нікчемними та, відповідно, не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані контрагентами первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За результатами перевірки складено акт від 09.07.2012 року №642/40-50/30577181, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема: пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за ІІІ квартал 2010 року на загальну сумі 691015,00 грн., а також до заниження податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за ІІІ квартали 2010 року на загальну суму 1416236,0 грн.

На підставі акта перевірки від 09.07.2012 року №642/40-50/30577181, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 23.07.2012 р. №0000424050, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 1416236,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 354059,00 грн.

Позивач не скористався, наданим йому ст.ст. 56, 86 Податкового кодексу України, правом адміністративного оскарження рішень податкових органів та правом подачі заперечень до акту перевірки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що укладені між позивачем та контрагентами правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а також завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та порушують публічний порядок, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності таких правочинів (договорів) в силу їх нікчемності.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування валових витрат за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми закріплені у ст.139 Податкового кодексу України.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства необхідні первинні документи (податкові накладні тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи (податкові накладні) видані позивачу контрагентами на виконання недійсних (нікчемних) правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів та дають йому право включення до складу валових витрат підприємства витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук