Постанова № 26417501, 28.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2012 року 09:34 № 2а-12713/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К. та Смолія І.В., розглянув адміністративну справу

за позовомДержавної митної служби Українидо Державної виконавчої служби України провизнання неправомірними дій та скасування рішення за участю:

від позивача: Кіслова О.С.відповідача: Малиш Т.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна митна служба України звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просила:

- визнати неправомірними дії державного виконавця ВПВР ДВС України щодо притягнення Держмитслужби України до відповідальності за невиконання судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 28.03.2012 року ВП №30951511.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що постанова про накладення штрафу від 28.03.2012 року ВП №30951511 винесена з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», ст.7 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Крім того, Позивач зазначає, що державним виконавцем, з моменту відкриття виконавчого провадження не було перевірено виконання судового рішення Держмитслужбою, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що спірні дії державного виконавця повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а постанова від 28.03.2012 ВП №30951511 є законною та такою, що скасуванню не підлягає. Відтак, Державна виконавча служба України просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані Позивачем і Відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2012 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В. відкрито виконавче провадження ВП №30951511 щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 р. №2а-12683/2011 про поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці.

Вказана постанова була направлена на адресу позивача супровідним листом від 01.02.2012 № х-828-5/4.

Постановою про накладення штрафу від 28.03.2012. ВП №30951511, за невиконання рішення суду №2а-12683/2011 на боржника - Державну митну службу України накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, коли суб'єкт влади заперечує позов, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, суд вважає за можливе погодитьсь з доводами позивача з приводу необхідності визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 28.03.2012 року ВП №30951511, мотивуючи це наступним.

Відповідно до ст.1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження»(далі -Закон 606-ХІV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»(далі - державні виконавці).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до ст. 76 Закону № 606-ХІV рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Статтею 89 Закону № 606-ХІV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Аналізуючи вищевикладену статтю, суд приходить до висновку, що законодавець передбачив єдину підставу, за якої державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу - невиконання рішення без поважних причин (частина перша ст. 89 Закону № 606-ХІV).

Як вбачається з матеріалів справи, постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2011 р. №2а-12683/2011 про поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці було направлено на адресу позивача супровідним листом від 01.02.2012 № х-828-5/4 та отримано позивачем 08.02.2012 р.

Держмитслужба України заявою від 02.03.2012 № 14/1-662 повідомила відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 №2а-12683/2011 про поновлення ОСОБА_4 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»Львівської митниці шляхом видання 28.02.2012 Наказу №410-к «По особовому складу митних органів», копія якого була додана до заяви про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зворотного поштового повідомлення про вручення кореспонденції, заява від 02.03.2012 №14/1-662 про закінчення виконавчого провадження отримана Державною виконавчою службою України 05.03.2012 р.

З цього приводу, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до п. 82. Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1242 (далі -Типова інструкція), відмітка про надходження документа до установи проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. А згідно п. 153 Типової інструкції факт і дата надходження документа до установи обов'язково фіксуються за правилами, зазначеними в пункті 82 цієї Інструкції. Документи реєструються лише один раз: вхідні - у день надходження або не пізніше наступного дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створювані - у день підписання або затвердження (п. 163 Типової інструкції). Рекомендована, спеціальна та кореспонденція з оголошеною цінністю приймається під розписку в журналі, реєстрі або повідомленні про вручення (п. 149 Типової інструкції).

Таким чином, судом встановлено, що до відповідача Державної виконавчої служби України заява 02.03.2012 №14/1-662 про закінчення виконавчого провадження надійшла 05.03.2012 р., тобто, до винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 28.03.2012 р.

Однак, не дивлячись на зазначені вище обставини, у постанові про накладення штрафу зазначено, що станом на 28.03.2012 в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація щодо виконання боржником даного рішення суду.

Відтак, суд дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваної постанови фактично були відсутні обставини невиконання позивачем рішення суду без поважних причин.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду діяв необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази, суд вважає позовну вимогу про визнання протиправною та скасування постанови від 28.03.2012 ВП №30951511 обґрунтованою та такою, що, в даному випадку, з урахуванням всіх з'ясованих в ході розгляду справи обставин, підлягає задоволенню.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача з приводу визнання неправомірними дії державного виконавця ВПВР ДВС України щодо притягнення Держмитслужби України до відповідальності за невиконання судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем, з огляду на таке.

Згідно ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно п.2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження №30951511 від 25.01.12 зазначено про те, що судове рішення має бути виконане боржником негайно.

Вказане відповідає п.3 ч.1 ст.256 КАС України, згідно якого негайно виконуються постанова суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до ст.76 Закону, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником 08.02.12, згідно штампу вхідної кореспонденції за №2878/6.

Окружний адміністративний суд міста Києва не бере до уваги посилання Позивача на ту обставину, що державний виконавець не мав законних підстав для встановлення у постанові про відкриття виконавчого провадження негайного строку виконання судового рішення, оскільки дана постанова не є предметом судового розгляду. Позивач не позбавлений права оскаржити постанову про відкриття виконавчого провадження у порядку встановленому законодавством.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження мала бути виконана негайно після її отримання, що, на думку суду, потрібно розуміти як не пізніше наступного дня після отримання.

Згідно матеріалів справи, фактично судове рішення виконано боржником 28.02.12р., коли Державною виконавчою службою України видано наказ №410-к «По особовому складу митних органів», тобто, через двадцять днів після отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що не сприймається судом як негайне виконанням судового рішення.

Згідно ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Як вже було встановлено судом, на наступний день після відкриття виконавчого провадження судове рішення боржником виконано не було, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником Позивача.

Відповідно до ст. 89 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

З огляду на викладене вище, враховуючи вимоги Закону «Про виконавче провадження», Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що у державного виконавця існує право винести постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання судового рішення, у випадку відсутності інформації про виконання судового рішення, а тому, заявлена позовна вимога про визнання неправомірними дії державного виконавця ВПВР ДВС України щодо притягнення Держмитслужби України до відповідальності за невиконання судового рішення у строк, встановлений державним виконавцем, задоволена бути не може, через її безпідставність.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Державної митної служби України, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державної митної служби України задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 28.03.2012 ВП №30951511 про накладення штрафу.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Державної митної служби України (адреса: 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, 11-г) судові витрати в сумі 16 (шістнадцять) грн. 95 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної виконавчої служби України (адреса: 04050, м. Київ, вулиця Артема, 73).

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді С.К. Каракашьян

І.В. Смолій

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі - 28.09.2012 р.