Постанова № 26417429, 24.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2012 року 12:01 № 2а-9430/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"до Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень №0000124040, №0000134040

за участю представників сторін: від позивача -Авраменко С.Г., від відповідача -Кошелєвої A.O.,

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 р. №№ 0000124040, 0000134040.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, зменшено суду бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 та пп.78.1.11. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України в зв'язку з постановою про призначення документальної позапланової перевірки від 12.12.2011р. слідчого з ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області ст. лейтенанта податкової міліції Булахової Ю.С., проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "СВ-Інтерконтакт" та ПП "Кремгесівське", за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з ПП "СВ-Інтерконтакт" та ПП "Кремгесівське" ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах, а саме: з ПП "Кремгесівське" на договорах поставки від 14.11.2010 р. № О 3187/11, від 15.11.2010 р. № О 3189/11, від 15.11.2010 р. № О-3208/11, від 16.11.2010 р. № O-3230/11, від 16.11.2010 р. № О-3245/11, від 17.11.2010р. № О-3231/11, від 17.11.2010р. № О-3246/11, від 17.11.2010р. № О-3252/11, від 18.11.2010 р. № О-3286/11, від 18.11.2010 р. № О 3267/11, від 18.11.2010 р. № О-3283/11, від 18.11.2010 р. № О 3264/11, від19.11.2010 р. № О-3292/11, від 20.11.2010 р. № О 3300/11, від 22.11.2010 р. № О-3314/11, від 22.11.2010 р. № О-3318/11, від 23.11.2010 р. № О-3335/11, від 23.11.2010 р. № О 3322/11, від 23.11.2010 р. № О 3323/11, від 24.11.2010 р. № О-3367/11, від 24.11.2010 р. № О 3356/11, 22.11.2010 р. № О 3308/11, від 24.11.2010 р. № О-3350/11, від 25.11.2010 р. № О 3378/11, від 25.11.2010 р. № О-3387/11, від 26.11.2010 р. № О 3395/11, від 25.11.2010 р. № О 13408/11, від 227.11.2010 р. № О-3398/11, від 29.11.2010 р. № О-3456/11, від 29.11.2010 р. № О 3444/11, від 25.112010р. № K2468/11, від 30.11.2010 р. К2493/11, від 29.11.2010 р. № О-3432/11, від 30.11.2010 р. № О-3427/11, від 30.11.2010р. № О-3430/11, від 30.11.2010 р. № О 3465/11, від 30.11.2010 р. № О 3458/11, від 30.11.2010 р. № О 3431/11, від 08.12.2010 р. № О 3598/11; з ПП "СВ-Інтерконтакт" на договорах поставки №Н 2088/11-01.10.2010 p., від 01.10.2010 р. №№ О 2178/11, О 2247/11, О 2248/11, від 03.10.2010 р. №№ О 2170/11, О 2249/11, № Н2009\11 від 04.10.2010 p., від 04.10.2010 р. №№ О 2220/11, О 2283/11, О 2129/11, О 2127/11, №Н 2290/11-05.10.2010 p., від 05.10.2010 р. №№ О 2267/11, О 2277/11, О 2355/11, від 06.10.2010 р. №№ О 2306/11, О 2342/11, від 07.10.2010р. №№ О 2382/11, О 2399/11, О 2383/11, О 2377-11, від 08.10.2010 р. №№ О 2442/11, О 2427-11, О 2459/11, від 10.10.2010 р. № О 2419/11, від 11.10.2010 р. №№ О 2472/11, О 2481/11, О 2494/11, О 2412/11, О 2485-11, №Н 2466/11-11.10.2010 p., від 12.10.2010 р. №№ О 2507/11, О 2521/11, О 2514-11, О 2510/11, від 13.10.2010 р. № О 2558/11, від 14.10.2010 р. №№ О-2654/11, О 2570/11, О 2562/11, О 2576/11, О 2563/11, №Н 2637/11-14.10.2010 p., № Н 2727/11 -15.10.2010 p., від 15.10.2010 р. №№ О 2614/11, О 2592/11, О-2585/11, О-2588/11, від 016.10.2010 р. №№ О 2609/11, О 2629/11, від 17.10.2010 р. №№ О 2583/11, №Н 2775/11-18.10.2010 p., від 18.10.2010 р. №№ О-2625/11, від 19.10.2010 р. №№ О-2648/11, О-2647/11, О 2644/11, від 20.10.2010 р. № О-2660/11, від 21.10.2010 р. № О-2695/11, від 22.10.2010 р. №№ О 2703/11, О 2755/11, від 23.10.2010 р. № О-2724/11, від 24.10.2010 р. № О-2788/11, від 25.10.2010 р. №№ O-2720/11, О-2719/11, О 2717/11, О 2718/11, від 26.10.2010 р. № O-2806/11, від 27.10.2010 р. №№ О 2837/11, О-2841/11, О 2832/11, від 26.10.2010 р. № О-2812/11, від 28.10.2010 р. №№ О 2875/11, О-2895/11, О 2887/11, О-2905/11, від 29.10.2010 р. №№ О-2929/11, О-2918/11, О 2867/11, О 2915/11, № Н 3111/11-29.10.2010 р., від 30.10.2010 р. № О 2954/11, від 11.11.2010 р. № О 2976/11, № Н 3443/11 від 15.11.2010 p.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, включення позивачем витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентами були виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на включення до складу валових витрат підприємства відповідних витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів (робіт, послуг); дають йому право на податковий кредит та бюджетне відшкодування.

В той же час, згідно даних матеріалів позапланова невиїзна перевірки ПП "СВ-Інтерконтакт", що надійшли відповідачу від ДПІ в Білогірському районі АР Крим (довідка №735/15-02/37262574 від 15.04.2011 р.), угоди між ПП "СВ-Інтерконтакт" та позивачем мають ознаки нікчемності та відповідно не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) та зазначено про безпідставне формування підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками податкового кредиту згідно виписаних ПП "СВ-Інтерконтакт" податкових накладних.

Згідно акту позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Кремгесівське" від 15.11.2011 р. № 360/23-011/37262548, отриманого відповідачем від ДПІ у Миронівському районі, угоди між ПП "Кремгесівське" та позивачем мають ознаки нікчемності та відповідно не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) та зазначено про безпідставне завищення підприємствами-покупцями податкового кредиту та податкові зобов'язання підприємствами-постачальниками.

З постанови про призначення позапланової перевірки позивача від 12.12.11 встановлено, що в провадженні слідчого відділу податкової міліції ДПА у Кіровоградській області знаходиться кримінальна справа № 69-0330, порушена відносно директора ТОВ "Омега-ТМ" ОСОБА_4 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України. В процесі слідства встановлено, що невстановлені особи маючи на меті займатися незаконною діяльністю пов'язаною з метою прикриття незаконної діяльності направленої на ухилення від сплати податків реально діючим суб'єктам господарювання організували створення і реєстрацію ряду підприємств, зокрема, ПП "СВ-Інтерконтакт" та ПП "Кремгесівське".

Згідно з показами допитаної по справі ОСОБА_5 (протокол допиту свідка від 05.08.2011), яка рахується засновником та колишнім директором ПП "СВ-Інтерконтакт" встановлено, що вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований нею без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду; до діяльності підприємства вона не причетна, договірні та первинні документи щодо придбання-продажу товарів (pobiT, послуг) не виписувала і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не здійснювала; за зазначеними в реєстраційних документах юридичними адресами вказане підприємство не знаходиться.

Згідно з показами допитаної по справі ОСОБА_6 (протокол допиту свідка від 21.10.2011), яка являлась засновником та директором ПП "Кремгесівське" встановлено, що вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований нею без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду; до діяльності підприємства вона не причетна, договірні та первинні документи щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не виписувала і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не здійснювала; за зазначеними в реєстраційних документах юридичними адресами вказане підприємство не знаходиться.

Згідно протоколу допиту свідка від 27.09.2011 р. ОСОБА_7 за вказівкою свого знайомого за грошову винагороду систематично займався реєстрацією підприємств на підставних осіб, яких разом з ним назначали номінальними директорами з метою прикриття незаконної діяльності, яка виражалася в сприянні, за матеріальну винагороду, різним суб'єктам підприємницької діяльності України, що реально діють, в проведенні безтоварних операцій, в тому числі, ПП "СВ-Інтерконтакт" та ПП "Кремгесівське".

Враховуючи зазначене, на думку відповідача, всі правочини (договори), укладені між позивачем та контрагентами, є нікчемними та, відповідно, не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а виписані контрагентами первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2012 р. № 147/40-40/31454383, яким зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8 168 460 грн.; п.7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ в розмірі 8 373 603,16 грн.; пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 8 373 603,16 грн.

Доказів про те, що акт був спрямований до матеріалів кримінальної справи, в рамках якої призначалась перевірка позивача, або використаний з метою за для якої він складався, відповідач суду не надав.

У той же час, у порушення п.86.9. ст.86 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 17.02.2012 р. № 147/40-40/31454383, відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 р. №0000134040, яким позивачу зменшено суду бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 8 373 603,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.; від 28.02.2012р. № 0000124040, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 8168460,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 2042115,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст.56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до ДПС у м. Києві та ДПС України, за результатами розгляду яких, відповідними рішеннями, скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення -без змін.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.205, ст.206 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що правочини, вчинені між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, отже, доводи відповідача щодо нікчемності (фіктивності) таких правочинів, судом до уваги не приймаються.

Крім того, на даний час обвинувальних вироків в рамках кримінальної справи № № 69-0330 не постановлено.

Більше того, зазначена кримінальна справа порушена не по відношенню до посадових осіб позивача.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд критично сприймає доводи відповідача сформовані на підставі показах гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, світлокопії протоколів допиту яких долучені до матеріалів справи, оскільки такі світлокопія не відповідають вимогам, що ставляться до доказів статтями 70, 79 Кодексу адміністративного судочинства, ст.83 Податкового Кодексу України. Наявність протиправного умислу позивача не може бути підтверджена наданими документами. Крім того, відповідно до ст.74 КПК України навіть у кримінальному процесі, в якому вони були отримані, «показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі».

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп.7.5.1. п.7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Такі ж самі положення закріплені й в діючому Податковому кодексі України, а саме в ст.ст.198, 138-139.

Пунктом 1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі-Закон) визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то, зокрема, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Аналогічні норми закріплені й у ст.200 Податкового кодексу України.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, правочини між позивачем та контрагентами підтверджені належними первинними документами (зокрема, податковими накладними), то позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на включення витрат, понесених ним за відповідними правочинами, до складу валових витрат підприємства, права на отримання податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі даних, викладених в постанові слідчого про призначення позапланової перевірки позивача, а також довідці про результати перевірки ПП "СВ-Інтерконтакт" №735/15-02/37262574 від 15.04.2011р. та акті перевірки ПП "Кремгесівське" від 15.11.2011 р. № 360/23-011/37262548, оскільки замість перевірки ця інформація, була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача від 17.02.2012 р. № 147/40-40/31454383, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до п.86.9. ст.86 Кодексу, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

В той же час, відповідачем у порушення п.86.9. ст.86 Кодексу, були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 28.02.2012 р. № 0000134040.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби-Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 28.02.2012р. № 0000124040.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленим статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук