Постанова № 26417396, 02.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 жовтня 2012 р. № 2-а- 8389/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Машир В.О.,

представника відповідача - Волосатової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома Україна" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ "Прома Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області ДПС № 0006972305 та № 0006982305 від 26.12.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Судження субєкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 06.12.2011 № 5812/2305/33480189 є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Донтрансторг" обчислював правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочином, який повністю відповідає вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 06.12.2011 № 5812/2305/33480189 ТОВ "Прома Україна" внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з контрагентом ТОВ "Донтрансторг" порушено п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На думку податкового органу, проведені між позивачем та зазначеним контрагентом господарські операції не створюють правових наслідків, підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення обєкту оподаткування та формування податкового кредиту. В судовому засіданні представник відповідача просив прийняти рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

06.12.2011р. Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Прома Україна" щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку із ТОВ "Донтрансторг" (код-36061529) за період з 01.04.2010 по 30.09.2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.12.2011 № 5812/2305/33480189.

26.12.2011 р. відповідач з посиланням на згаданий акт прийняв спірні податкові повідомлення рішення № 0006972305 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 53519,00грн. (у тому числі за основним платежем 42815,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10704,00грн.) та № 0006982305 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 42815,00грн. (у тому числі за основним платежем 34252,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8563,00грн.)

Як встановлено судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 06.12.2011 № 5812/2305/33480189 висновок субєкта владних повноважень про порушення ТОВ "Прома Україна" п. 5.1, п.п 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Як вбачається з наявних у справі документів, 05.05.2010р. між позивачем, ТОВ "Прома Україна" (в якості покупця), та ТОВ "Донтрансторг" (в якості постачальника) було укладено договір № 05/05.10, предметом якого є поставка електрообладнання.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину, відповідності змісту та форми правочину вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін зазначеного правочину наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Крім того, оглянувши долучений до матеріалів справи договір поставки, суд не знаходить підстав для висновку про наявність порушень закону в укладанні наведеного правочину, оскільки спірний правочин було укладено правоздатними і дієздатними юридичними особами, предмет правочину, зміст прав і обовязків сторін правочину закону не суперечать. Текст договору засвідчений печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє- та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, суд дійшов висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання

Доказів, які б підтверджували нерозумність або необачність правової поведінки ТОВ «Прома Україна" у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з контрагентом органом ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Судом в ході розгляду справи також не виявлено фактичних даних, які б засвідчували несумісність придбаних у зазначеного контрагента товарів та робіт з господарською діяльністю позивача.

Витребувані судом та долучені до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім того, суд бере до уваги, встановлений у ході судового розгляду і визнаний представником відповідача факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені підприємством позивача до складу податкового кредиту з ПДВ.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за спірним правочином підлягає відхиленню, оскільки не ґрунтується на фактичних даних, які б достовірно доводили факт нікчемності спірного правочину або факт вчинення платником податків порушення закону з питань оподаткування. Так, суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» позивач та контрагент позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

З приводу викладеного в акті від 06.12.2011р. № 5812/2305/33480189 судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочину суд також зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на положення п.6 розділу І та п.5.4 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок № 984), суд дійшов висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Як встановлено судом, спірний правочин податковою інспекцією в судовому порядку не оскаржувався.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України.

В акті перевірки від 06.12.2011 № 5812/2305/33480189 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ "Донтрансторг", про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність зазначеного договору або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

На підтвердження реальності господарських операцій за спірним правочином позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Таким чином, суд дійшов висновку, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ", судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Наведені позивачем доводи в підтвердження фізичного переміщення товару силами продавця (із залученням підприємства-перевізника ФОП Лавренков, автомобіль Nissan) не суперечать фактичним обставинам спірних правовідносин і не спростовані субєктом владних повноважень з урахуванням технічних характеристик зазначеного транспортного засобу та параметрів придбаного за спірним правочином товару. Відповідачем також не спростовані наявні в матеріалах справи докази використання підприємством позивача придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Стосовно доводу суб'єкта владних повноважень щодо непричетності осіб, які від імені ТОВ «Донтрансторг» підписували текст спірного правочину, до господарської діяльності даного субєкта господарювання, суд зазначає, що в силу приписів ст.70 КАС України належним та допустимим доказом створення суб'єкта господарювання без наміру здійснення господарської діяльності є рішення про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, що передбачений ст.205 КК України, обвинувальний вирок суду за ст.205 КК України, рішення суду про визнання недійсними установчих (реєстраційних) документів суб'єкта господарювання. Суб'єктом владних повноважень жодного з перелічених доказів до суду не подано, а сукупність інших добутих судом доказів спростовує судження відповідача про вчинення ТОВ «Прома Україна" порушень Закону України «Про ПДВ».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ "Прома Україна" норм діючого податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ "Донтрансторг".

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Прома Україна", а відтак, поданий позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома Україна" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0006972305 від 26.12.2011 року.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0006982305 від 26.12.2011 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома Україна" судові витрати у розмірі 1024 грн. (одна тисяча двадцять чотири гривні).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 05.10.2012 року.

Суддя Кухар М.Д.