Постанова № 26417376, 28.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2012 року № 2а-6537/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма

«Вісмас -Техно»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної

податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення

№ 0003222360 від 30.11.2011.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вісмас-Техно» (надалі -позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення №0003222360 від 30.11.2011 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.05.2012 року відкрито провадження та призначено справу № 2а-6537/12/2670 до розгляду в судовому засіданні на 17.07.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось для отримання додаткових доказів по справі з метою правильного вирішення спору по суті.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки №341/23-60/24076605 від 14.11.2011 щодо порушення Позивачем п.198.1, п.198.2, 198.3, п.198.6, ст.198, п.20.1 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки з приводу порушень позивачем вимог Податкового кодексу України, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами.

Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), на підставі належним чином оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник Позивача просить суд скасувати спірне податкове повідомлення -рішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що не погоджується з заявленими позовними вимогами враховуючи те, що в ході перевірки було встановлено господарські взаємовідносини контрагента Позивача ТОВ «ТВК «Град»з підприємством, що має ознаки фіктивності. А отже, угода, укладена між Позивачем та його контрагентом, на думку контролюючого органу, є нікчемною та такою, що не мала на меті настання реальних наслідків, а Позивач, в свою чергу, позбавлений права на формування податкового кредиту по цій операції.

Судом протокольно замінено неналежного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням. Представники сторін проти заміни неналежного відповідача на належного -не заперечували.

Справа розглянута в письмовому провадженні, з огляду на положення ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності представника Відповідача та відсутності необхідності заслуховувати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2011 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0003222360 (надалі -ППР), яким ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»в загальній сумі 641 787,67грн., в тому числі за основним платежем 641 786,67грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1грн.

Підставою для прийняття спірного ППР стали висновки Акту перевірки №341/23-60/24076605 від 14.11.2011, за якими позивачем порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 641 786,67грн., у тому числі: за квітень 2011 в сумі 148491,05грн., за травень 2011 в сумі 240075,52грн., за червень 2011 в сумі 253220,10грн.

З огляду на обставини, визначені в Акті перевірки, посилаючись на АІС «Автоматичне співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», правова позиція відповідача ґрунтується на тому, що при проведенні аналізу податкової звітності з ПДВ позивача за квітень-червень 2011 встановлено розбіжності в сумах податкового кредиту позивача та податкові зобов'язання його контрагента.

Таким чином, на думку контролюючого органу, в ході перевірки встановлено віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, що не задекларовані ТОВ «ВТК «Град».

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що одним з основних контрагентів ТОВ «ВТК «Град»є ТОВ «ТПК «Гром», свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 18.07.2011, а директор ТОВ «ТПК «Гром»ОСОБА_1 надав письмові пояснення про те, що до господарської діяльності Підприємства він жодного відношення не має, створив його за грошову винагороду, господарською діяльністю особисто або через посередників він не займається.

Обґрунтовуючи правомірність спірного ППР, ДПІ у Святошинському районі м. Києва також посилається на Акт перевірки ТОВ «ВТК «Град», згідно якого у Підприємства відсутні складські приміщення, устаткування, автомобільний транспорт, а відповідно до Довідки форми 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві -1 особа.

Відтак, на думку ДПІ, договори, що укладені між позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків; господарські відносини є безтоварними, а позивач позбавлений законного права на податковий кредит по спірним операціям.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, приймає до уваги правову позицію Позивача, тим самим вважаючи, що спірне податкове повідомлення -рішення Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось та не заперечується представником ДПІ, Відповідач мотивує правомірність винесення спірного ППР, зокрема, з посиланням на базу даних АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Так, відповідач, з посиланням на вказану Базу даних, зазначив, що позивач в квітні - червні 2011 року неправомірно сформовано податковий кредит в сумі 641 786,67 грн. за рахунок контрагента ТОВ ВТК «Град», правочини якого з третіми особами, в даному випадку ТОВ ТПК «Гром», на думку податкового органу є нікчемними в силу Закону.

Втім суд, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог враховує те, що оскаржуване Рішення ґрунтується на доводах Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва з приводу визнання нікчемними господарських правовідносин контрагента Позивача по взаємовідносинах з ТОВ ТПК «Гром», з яким позивач у господарські взаємовідносини не вступав.

З огляду на зазначене, під час розгляду справи суд неодноразово звертав увагу відповідача на необхідність обґрунтування доводів щодо взаємозв'язку наслідків господарських правовідносин контрагента позивача з третіми особами та збільшенням грошового зобов'язання по ПДВ позивачу.

Однак, під час розгляду справи Відповідач не зміг довести зв'язку діяльності ТОВ ТПК «Гром»з діяльністю позивача. По своїй суті доводи щодо «сумнівної»господарської діяльності контрагента Позивача з третіми особами стосуються виключно відносин лише цих третіх осіб та, в розумінні Кодексу, не мають правового значення при вирішенні даної справи, не можуть, в розглядуваному випадку, спростовувати факту виконання господарських зобов'язань між позивачем та його прямим контрагентом.

Слід зазначити, що відповідно до 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що матеріальний закон не містить правових норм за якими порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Надаючи оцінку твердженням контролюючого орган щодо недекларування контрагентом позивача власних податкових зобов'язань по ПДВ за квітень-червень 2011, суд зазначає таке.

Аналіз додатків №5 до податкових декларацій з ПДВ за квітень-червень 2011 позивача та ТОВ «ТВК «Град», що наявні в матеріалах справи, дає змогу обґрунтовано не погодитись з доводами відповідача в частині недекларування ТОВ ТВК «Град»власних зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з позивачем, адже суми зобов'язань ТВК «Град»за квітень, травень, червень 2011 є тотожними сумам податкового кредиту з ПДВ позивача за аналогічні періоди.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України, правосуддя в адміністративному судочинстві на підставі принципів змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

З урахуванням сутності заперечень проти позову, Окружним адміністративним судом м. Києва, було запропоновано податковому органу надати будь-які належні докази, які б могли підтвердити доводи останнього відносно того, що наведені в податковій накладній та деклараціях з ПДВ позивача відомості не відповідають дійсності, а отже -у позивача відсутнє право на податковий кредит.

Враховуючи посилання відповідача на, в тому числі, безтоварність господарських взаємовідносин позивача та ТОВ ТВК «Град», як суттєву обставину, що позбавляє позивача права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, суд зазначає таке.

За Договором поставки товару №021125 від 25 лютого 2011 ТОВ ТВК «Град»(постачальник) з однієї сторони та ТОВ «Вісмас-Техно»(покупець) погодились про те, що постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного Договору товар у власність Покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання Товару від постачальника до покупця.

Відповідно до пп.1.2 Договору право власності на товар переходить до Покупця з моменту повної оплати Покупцем поставленої партії товару.

Постачальник зобов'язується прийняти від покупця Замовлення на поставку товару, погодити його та здійснити поставку.

Підпунктом 2.3 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями відповідно до Замовлення; ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються у видатковій накладній, яка має відповідати Замовленню.

Поставка товару здійснюється силами та засобами Постачальника.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечується факт надання до перевірки видаткових накладних, що підписані ТОВ «ТВК «Град», в особі директора Липового А.В. та ТОВ НВКФ «Вісмас-Техно»в особі менеджера ОСОБА_3 на загальну суму 3850720,02грн., в тому числі ПДВ -641 786,67грн.

На виконання умов договору в частині оплати Товару ТОВ НВКФ «Вісмас-Техно»перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ ТВК «Град»кошти в сумі 3271119,78грн., в т.ч. ПДВ -545186,63грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень, що долучені позивачем до матеріалів справи.

За наслідками виконання Договору №021125 від 25.02.2012, з боку ТОВ ТВК «Град»на Позивача виписано наступні податкові накладні, сума ПДВ по яким в розмірі 641786,67 і була включена позивачем до податкового кредиту за перевіряємий період, а саме:

- №10 від 01.04.2011 на суму ПДВ в розмірі 32269,43грн;

- №11 від 01.04.2011 на суму ПДВ в розмірі 35931,34грн;

- №43 від 04.04.2011 на суму ПДВ в розмірі 40118,87грн;

- №44 від 04.04.2011 на суму ПДВ в розмірі 40171,41грн;

- №29 від 04.05.2011 на суму ПДВ в розмірі 30496,60грн;

- №28 від 04.05.2011 на суму ПДВ в розмірі 42537,90грн;

- №50 від 05.05.2011 на суму ПДВ в розмірі 35100,00грн;

- №51 від 05.05.2011 на суму ПДВ в розмірі 30709,60грн;

- №61 від 06.04.2011 на суму ПДВ в розмірі 2203,38грн;

- №130 від 13.05.2011 на суму ПДВ в розмірі 16369,00грн;

- №131 від 13.05.2011 на суму ПДВ в розмірі 10070,04грн;

- №146 від 16.05.2011 на суму ПДВ в розмірі 28622,27грн;

- №147 від 16.05.2011 на суму ПДВ в розмірі 23966,73грн;

- №25 від 01.06.2011 на суму ПДВ в розмірі 38289,88грн;

- №24 від 01.06.2011 на суму ПДВ в розмірі 30929,76грн;

- №45 від 02.06.2011 на суму ПДВ в розмірі 44268,71грн;

- №46 від 02.06.2011 на суму ПДВ в розмірі 33280,00грн;

- №66 від 03.06.2011 на суму ПДВ в розмірі 33569,30грн;

- №67 від 03.06.2011 на суму ПДВ в розмірі 26867,04грн;

- №87 від 06.06.2011 на суму ПДВ в розмірі 29330,15грн;

- №86 від 06.06.2011 на суму ПДВ в розмірі 16685,26грн;

З огляду на докази, наявні в матеріалах справи, та відсутність обґрунтованих заперечень відповідача на адміністративний позов, суд приходить до висновку про те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем послуг податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю Товару податку на додану вартість в ціні такого товару, що підтверджується матеріалами справи, є достатніми підставами для визнання правомірним формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість за квітень-червень 2011.

Крім того, при вирішенні справи суд приймає до уваги наступні обставини.

Так, згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім наслідків, пов'язаних з його недійсністю.

Окружний адміністративний суд м. Києва, в даному випадку, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Виходячи з наведеного, суд звертає увагу, що як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду і вирішення даної адміністративної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу посадових осіб ТОВ НВК «Вісмас-Техно», ТОВ ТВК «Град»на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Крім того, з огляду на Акт перевірки позивача вбачається за можливе прийти до висновку про те, що під час проведення перевірки податковим органом було здійснено аналіз первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинам позивача з прямим контрагентом, однак, не приймаючи до уваги змісту та обсягу вказаних господарських операцій між зазначеними сторонами, контролюючий орган приходить до висновків про нікчемність правочину з огляду на «сумнівні»господарські правовідносини ТОВ ТВК «Град»з третіми особами, з якими Позивач у відносини безпосередньо не вступав.

Як вже було зазначено вище, при проведенні перевірки Позивача, відповідачем була використана інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, а саме Бази даних «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість).

Однак, інформація бази даних «АІС»не є офіційною та такою, що підтверджує/спростовує нарахування і сплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже, на думку суду, не може бути належним та єдиним доказом порушення позивачем визначеної законодавцем процедури формування своїх податкових зобов'язань або податкового кредиту за наслідками здійснення господарської діяльності.

Узагальнюючи наведене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що в процесі розгляду справи судом не встановлено обставин, які б, у сукупності, підтверджували позицію Відповідача, викладену в Акті перевірки, а тому спірне податкове повідомлення рішення №0003222360 від 30.11.2011 по податку на додану вартість є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, надані позивачем документи є достатньою підставою для висновку про сплату ним сум податку на додану вартість в ціні Товару, а сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленими податковими накладними.

До того ж, як вже зазначалось, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідач, не надав до матеріалів справи вироків суду по посадовим особам контрагента позивача, не надав доказів визначення контрагенту позивача податкових зобов'язань по податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем, що у сукупності давали б підстави суду погодитись з доводами Акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Позивач, в силу положень ст.11, ч.1 ст.71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НВКФ «Вісмас - Техно», в даному випадку, підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вісмас -Техно» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва №0003222360 від 30.11.2011.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Вісмас -Техно»(код ЄДРПОУ 24076605, адреса: 03148, м. Київ, Святошинський район, ВУЛИЦЯ КАРТВЕЛІШВІЛІ, будинок 7/2) судові витрати в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 03115, м. Київ, вулиця Верховинна, 9).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.