Постанова № 26416961, 03.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 жовтня 2012 р. № 2а- 10160/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді -Севастьяненко К.О.,

суддів -Бідонька А.В., Єгупенка В.В.,

при секретарі судового засідання -Романенко Т.С.,

за участі:

представника позивача -Потеряєвої І.А.,

представника відповідача - Слюта Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" до Державної виконавчої служби України проскасування постанов, - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби України (відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2012 року про заміну первинного відповідача на належного) , в якому просить суд скасувати постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка О.В. від 17.08.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за реєстраційними номерами виконавчих проваджень: 32307113, 32307472, 32307416, 32307252, 32307347 в частині, що стосується заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, Товариству з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Постановами головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченка О.В. від 23.04.2012 р. на підставі виконавчих написів нотаріуса було відкрито п'ять виконавчих проваджень: ВП № 32307113, ВП № 32307472, ВП № 32307416, ВП № 32307252, ВП № 32307347. Оскільки у визначений законом строк рішення нотаріуса не було виконано, 17.08.2012 року зазначеним вище державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за наступними реєстраційними номерами виконавчих проваджень: 32307113, ВП № 32307472, ВП № 32307416, ВП № 32307252, ВП № 32307347, в кожній з яких постановлено: 1) накласти арешт на нежитлові приміщення, на які звернуто стягнення за виконавчими написами нотаріуса; 2) заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна". На думку позивача, всі постанови від 17.08.2012 року є необґрунтованими та протиправними в частині, що стосується заборони здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, і підлягають скасуванню в цій частині, як винесені з порушенням вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник відповідача позов не визнав. В письмових запереченнях проти позову зазначив, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, а оскаржувані постанови державного виконавця винесені у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, зазначив, що державним виконавцем заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, з метою забезпечення виконання рішення (стягнення виконавчого збору, який стягується окремо від предмету іпотеки).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" зареєстроване як юридична особа (код 25178393), що підтверджується Спеціальним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 231-235) та копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1 а.с. 238).

Правовідносини з приводу розгляду адміністративним судом справ, предметом яких є рішення, дії, бездіяльність державної виконавчої служби унормовані ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження визначене як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (рішення).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегією суддів встановлено, що 23.04.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченко О.В. на підставі заяви стягувача, ПАТ «ЕРСТЕ БАНК», були відкриті наступні виконавчі провадження: ВП №№ 32307113, 32307472, 32307416, 32307252, 32307347 (т. 1 а.с. 207-208, 89-90, 118-119, 179-180, 147-148) з виконання виконавчих написів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчинених 15.03.2012 року, за відповідними реєстровими номерами:

№ 139 - про звернення стягнення на нежитлові будівлі: битовка літ. «Г», площею 368,20 кв.м., бокс літ. «Д», площею 984,10 кв.м., загальною площею 1352,30 кв.м., які розташовані по вулиці Потьомкіна, 18 в смт. Солоницівка Дергачівського району Харківської області та належать позивачу на праві власності (ВП № 32307113) (т. 1 а.с. 201-202);

№ 140 -про звернення стягнення на нежитлові приміщення підвалу №№ 9,10,11,12,13,14 загальною площею 100,7 кв.м., в літ. «А-10», які розташовані по вулиці Героїв праці, № 14 в м. Харкові та належать позивачу на праві власності (ВП № 32307472) (т. 1 а.с. 83-84);

№ 142 -про звернення стягнення на нежитлові приміщення підвалу №№ 1,2,6,8 загальною площею 166,4 кв.м., в літ. «А-10», які розташовані по вулиці Героїв праці, № 14 в м. Харкові та належать позивачу на праві власності (ВП № 32307416) (т. 1 а.с. 114-115);

№ 143 -про звернення стягнення на нежитлові приміщення: підвалу №№ 3,3а,3б,4,4а,4б,6,6а,6б, цоколю №№ 21-22,77-81,81а,87,89,93, 1-ого поверху №№ 22,54 загальною площею 412,4 кв.м., в літ. «А-18», які розташовані по проспекту Леніна, № 77 в м. Харкові та належать позивачу на праві власності (ВП № 32307252) (т. 1 а.с. 175-176);

№ 144 -про звернення стягнення на нежитлові приміщення 1-ого поверху №№ 82,83,84,87,88а,89,91,91а, загальною площею 125,5 кв.м., в літ. «А-11», які розташовані по вулиці Данилевського, № 26 в м. Харкові та належать позивачу на праві власності (ВП № 32307347) (т. 1 а.с. 143-144).

Зі змісту зазначених виконавчих написів нотаріуса вбачається, що стягувачем є Публічне акціонерне товариство «ЕРСТЕ БАНК», боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна". За рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому законодавством порядку переданих у іпотеку перелічених нежитлових приміщень, які належать позивачу на праві власності, нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі 4 078 155, 34 доларів США.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За правилом ч.1 ст.31 згаданого закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2012 року були надіслані позивачу 25.04.2012 р., що підтверджується супровідними листами відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України за №№ 12-0-35-1070-5/4, 12-0-35-1071-5/4, 12-0-35-1075-5/4, 12-0-35-1076-5/4, 12-0-35-1072-5/4 (т. 1 а.с. 91, 120, 149, 180, 209), та представником позивача не оскаржується.

У вказаних постановах про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2012 року ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" було повідомлено про право добровільно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та попереджено, що у разі невиконання в наданий строк, вони будуть виконані у примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору, крім того зазначено про право сторін оскаржити дану постанову у десятиденний строк у порядку, встановленому Законом, а також про право сторін знайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Отже, державним виконавцем згідно ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" було роз'яснено сторонам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Проте, ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" у встановлений строк рішення нотаріуса не виконало.

Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Відповідно до п. 5.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 зазначеного Закону копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті.

Колегією суддів встановлено, що рішення нотаріуса у строк, встановлений державним виконавцем в постановах про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2012 року, боржником самостійно виконані не були. Тому, 17.08.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченко О.В. для забезпечення реального виконання рішення на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" були винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 407 815,53 доларів США та 900,00 грн. окремо за кожним виконавчим провадженням (т. 1 а.с. 92, 121, 150, 181, 210).

Крім того, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 17.08.2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченко О.В. з метою забезпечення реального виконання рішення, керуючись ст.ст. 11, 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження: ВП №№ 32307113, 32307472, 32307416, 32307252, 32307347 (т. 1 а.с. 212-213, 94-95, 123-124, 183-184, 152-153), відповідно до яких державним виконавцем накладено арешт виключно на предмети іпотеки, відповідно до вищезазначених виконавчих написів нотаріуса, що підтверджується відповідними витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику. В кожній постанові зазначено, що арешт накладено у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору -4 485 970,87 доларів США та 9900,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та представниками сторін не заперечується, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.08.2012 року були надіслані боржникові простим поштовим відправленням, що підтверджується копією супровідних листів від 20.08.2012 р. №№ 12-0-35-1070-5/4, 12-0-35-1071-5/4, 12-0-35-1075-5/4, 12-0-35-1076-5/4, 12-0-35-1072-5/4 (т. 1 а.с. 96, 125, 154, 184, 214), що з огляду на приписи ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження»є належним чином доведенням до відома сторін про вчинені виконавчі дії.

Накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження - це процесуальна дія державного виконавця, яка вчинюється, як гарантований засіб, для забезпечення виконання рішення суду.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»постановами про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що державний виконавець має встановлено законом право накласти арешт у розмірі суми стягнення на все майно боржника з урахуванням розміру виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

На підставі викладеного та з пояснень представника відповідача колегією суддів встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченко О.В. заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" з метою забезпечення виконання рішення в частині стягнення виконавчого збору, який стягується окремо від предмету іпотеки. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку»за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що у даному випадку встановлено відповідність процесуальних дій державного виконавця приписам закону України «Про виконавче провадження», які були вчинені як гарантований засіб для забезпечення виконання рішення нотаріуса.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем дотримано порядок примусового виконання рішень та порядок звернення стягнення на майно боржника, оскаржувані постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем в судовому засіданні не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування протиправності дій та бездіяльності відповідача. Відповідачем під час судового розгляду справи доведено, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

З наявних у справі документів витікає, що у спірних правовідносинах відповідач забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України. Факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача судом не встановлено, матеріалами справи не підтверджено, а відтак в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" належить відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" до Державної виконавчої служби України про скасування постанов - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення тексту постанови відповідно до вимог статті 160 КАС України - з дня отримання копії повного тексту постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 09.10.2012 року.

Головуючий -суддя К.О. Севастьяненко

Суддя А.В. Бідонько

Суддя В.В. Єгупенко