Постанова № 26416956, 04.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 вересня 2012 р. № 2-а- 8473/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Мар`їної І.О.,

представника відповідача - Ємець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціальної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкова Державної податкової служби від 09.07.2012 року № 000360047 та № 0000370047. В обгрунтування позовних вимог, посилається на те, що при проведені перевірки податковим органом та при оформлені її результатів відповідачем не дотримано вимог податкового законодавства України, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Харківміськгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період лютий-червень 2011 року по правовим відносинам з ТОВ «А2-Харків» (код ЄДРПОУ 22651123) та ФОП ОСОБА_2 (Інд. № НОМЕР_2) та податку на прибуток за ІІ-І\/ квартали 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 214/47-0/03359552 від 20.06.2012 року.

Перевіркою встановлені порушення: п.п.134.1.1 п.134.1, ст.134, п.138.1, п.138.4, п.138, 139.1.9, п.139.1, ст.139, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УГ із змінами і доповненнями, в результаті чого на думку відповідача, позивачем було занижено податок на прибуток на суму 780,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 20 980,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 0000370047, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 20 980,00 грн. та № 0000360047, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 780,00 грн.

Судом встановлено, що ПАТ "Харківміськгаз" мало взаємовідносини з ТОВ "АZ-Харків" по операціях з купівлі - продажу ТМЦ, саме: видаткова накладна № 0000000143 від 14.02.2011 року, акт № 210 від 14.02.2011 року, видаткова накладна №000000188 від 21.02.2011р., акт №249 від 21.02.2011 р., видаткова накладна №000-000282 від15.03.2011р., акт №376 від 15.03.2011р., видаткова накладна №000-000302 від 21.03.2011р., акт №398 21.03.2011р., видаткова накладна №000-000303 від21.03.2011р., акт №399 від 21.03.2011р., видаткова накладна №000-000355 від 28.03.2011р., акт №485 від 30.03.2011р., видаткова накладна №000-000494 4 06.05.2011р., акт від 06.05.2011р., видаткова накладна №000-000496 від 06.05.2011р., акт №730 06.05.2011р., видаткова накладна №000-000495 від 06.05.2011р., акт від 06.05.2011р., видаткова накладна №000-000677 від 15.06.2011р., акт №953а 15.06..2011р., видаткова накладна №000-000754 від 01.07.2011р., акт №1119 від 01.07.2011р., видаткова накладна №000-000786 від 08.07.2011р., акт № 1155 від 08.07.2011р., видаткова накладна №000-000999 від 31.08.2011р., акт №1692 від 31.08.2011р., видаткова накладна №000-001009 від 01.09.2011р., акт №1720а 01.09.2011р., видаткова накладна №000-001020 від №1736а від 05.09.2011р., видаткова накладна №000-001110 від 23.09.2011 року, акт №1846 від 23.09.2011р., видаткова накладна №000-001111 від 23.09.2011р., акт №1845 від 23.09.2011р., видаткова накладна №000-001112 від 23.09.2011р., акт №1855 23.09.2011р.

За період з лютого по вересень 2011 року ПАТ «Харківміськгаз» сплатило за отримані матеріальні цінності від ТОВ "АZ-Харків" грошові кошти, а саме: платіжні доручення № 577 від 07.02.2011 року на суму 2025,00 грн., №1170 від 18.02 2011р. - 1440,00 грн., №1814 від 10.03.2011р. - 348,00 грн., № 2042 від 17.03.2011 р.- 1110,00 грн., № 2043 від 17.03.2011р. - 456,00 грн., № 2584 від 29.03.2011р. - 900,00 грн., № 3434 від 22.04.2011 р. - 261,00 грн., №3440 від 22.04.2011 р. - 300,00 грн., № 3439 від 22.04.2011 р. - 1960,20 грн., № 4863 від 27.05.2011р. - 168,00 грн., №5475 від 10.06.2011 року - 804,00 грн., №5823 від 23.06.2011р. - 576,00 грн., №7514 від 111,60 грн., №7487 від 19.08.2011р. - 303,00 грн., №7828 від 29.08.2011р. - 187,20 грн., №8005 від 06.09.2011 року - 768,00 грн., №8409 від 19.09.2011 р. - 336,00 грн., №8321 від 15.09.2011 року - 120,00 грн., №8860 від 29.09.2011 р. - 102,00 грн.

За вищезазначений період ТОВ "АZ-Харків" було надано ПАТ «Харківміськгаз» наступні податкові накладні, які було включено до складу додаткового кредиту в нижчезазначені періоди: податкова накладна № 49 від 08.02.2011 року, переданого товару - 2025,00 грн., ПДВ - 337,50 грн., податкова накладна № 114 від 18.02.2011 року, переданого товару - 1440,00 грн., ПДВ - 240,00 грн., податкова накладна № 42 від 10.03.2011 року, переданого товару - 348,00 грн., ПДВ - 58,00 грн., податкова накладна № 80 від 17.03.2011 року, переданого товару - 456,00 грн., ПДВ - 76,00 грн., податкова накладна № 79 від 17.03.2011 року, переданого товару - 1110,00 грн., ПДВ - 185,00 грн., податкова накладна № 131 від 29.03.2011 року, переданого товару - 900,00 грн., ПДВ - 150,00 грн., податкова накладна № 106 від 22.04.2011 року, переданого товару - 261,00 грн., ПДВ - 43,50 грн., податкова накладна № 107 від 22.04.2011 року, переданого товару - 300,00 грн., ПДВ - 50,00 грн., податкова накладна № 108 від 22.04.2011 року, переданого товару - 1960,20 грн., ПДВ - 326,70 грн., податкова накладна № 113 від 27.05.2011 року, переданого товару - 168,00 грн., ПДВ - 28,00 грн., податкова накладна № 55 від 10.06.2011 року, переданого товару - 804,00 грн., ПДВ - 134,00 грн., податкова накладна № 113 від 24.06.2011 року, переданого товару - 576,00 грн., ПДВ - 96,00 грн., податкова накладна № 75 від 19.08.2011 року, переданого товару - 303,00 грн., ПДВ - 50,50 грн., податкова накладна № 78 від 19.08.2011 року, переданого товару - 111,60 грн., ПДВ - 18,60 грн., податкова накладна № 103 від 29.08.2011 року, переданого товару - 187,20 грн., ПДВ - 31,20 грн., податкова накладна № 23 від 06.09.2011 року, переданого товару - 768,00 грн., ПДВ - 128,00 грн., податкова накладна № 71 від 16.09.2011 року, переданого товару - 120,00 грн., ПДВ - 20,00 грн., податкова накладна № 136 від 30.09.2011 року, переданого товару - 102,00 грн., ПДВ - 17,00 грн., податкова накладна № 79 від 19.09.2011 року, переданого товару - 336,00 грн., ПДВ - 56,00 грн.

Отримані матеріальні цінності (акумулятори та батарейки) використовувалися для Проведення ремонтів Приладів та виконання робіт з корозійної; діагностики підземних газопроводів ПАТ «Харківміськгаз». До складу валових витрат} вартість матеріальних цінностей була віднесена в періодах їх використання.

ПАТ "Харківміськгаз" за період з січня по березень 2011 року отримало у ФОП ОСОБА_2 спецодяг для подальшого використання у господарчій діяльності підприємства. Передача спецодягу від ФОП ОСОБА_3 і отримання їх ПАТ «Харківміськгаз» підтверджено видатковими накладними та довіреностями, а саме: видаткові накладні та акти приймання ТМЦ (Довіреність №69 від 31.01.2011р.): №РН-0000027 від 31.01.2011р., акт №129 від 31.01.2011 р., №РН0000028 від 31.01.2011р., акт № 129а від 1.01.2011 р №РН0000026 від №130 від 31.01.2011р. №РН0000069 від 24.02.2011р., акт №286 від 24.02.2011р. №РН0000070 від 24.02.2011р., акт від 24.02.2011р. №РН0000077 від 28.02.2011р. №РН0000116 від 22.03.2011р., акт №410 від 22.03.2011р. №РН0000115 від 22.03.2011р., акт 22.03.2011р. №РН0000125 від 29.03.2011р., акт №477 від 29.03.2011р. №РН0000124 від 29.03.2011р., акт №478 29.03.2011р.

Рух спецодягу на підставі видаткових документів відображено в картках складського обліку матеріалів.

За період з січня по березень 2011 року ПАТ "Харківміськгаз" сплатило за отримані від ФОП ОСОБА_2 грошові кошти, а саме: платіжне доручення № 304 від 20.01.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000027 від 19.01.2011 року на суму - 8465,40 грн., платіжне доручення № 305 від 20.01.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000028 від 19.01.2011 року на суму - 16056,00 грн., платіжне доручення № 306 від 20.01.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000029 від 19.01.2011 року на суму - 17052,00 грн., платіжне доручення № 1183 від 18.02.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000065 від 09.02.2011 року на суму - 13737,60 грн., платіжне доручення № 1184 від 18.02.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000064 від 01.06.2011 року на суму - 11318,40 грн., платіжне доручення № 1424 від 25.02.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000076 від 16.02.2011 року на суму - 6198,00 грн., платіжне доручення № 1938 від 14.03.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000110 від 01.03.2011 року на суму - 3780,00 грн., платіжне доручення № 1937 від 14.03.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000108 від 19.01.2011 року на суму - 14592,00 грн., платіжне доручення № 2223 від 21.03.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000112 від 01.03.2011 року на суму - 9360,00 грн., платіжне доручення № 2224 від 21.03.2011 року, рахунок - фактура № СФ 0000109 від 01.03.2011 року на суму - 14964,00 грн.

За вищезазначений період ФОП ОСОБА_2 було надано ПАТ "Харківміськгаз" наступні податкові накладні, які було включено до складу податкового кредиту в нижчезазначені періоди: податкова накладна № 21 від 21.01.2011 року на суму - 16056,00 грн., ПДВ - 2676,00 грн., податкова накладна № 20 від 21.01.2011 року на суму - 8465,40 грн., ПДВ - 1410,90 грн., податкова накладна № 22 від 21.01.2011 року на суму -17052,00 грн., ПДВ - 2842,00 грн., податкова накладна № 23 від 18.02.2011 року на суму - 113148,40 грн., ПДВ - 1886,40 грн., податкова накладна № 22 від 18.02.2011 року на суму - 13737,60 грн., ПДВ - 2289,60 грн., податкова накладна № 30 від 25.02.2011 року на суму - 6198,00 грн., ПДВ - 1033,00 грн., податкова накладна № 28 від 14.03.2011 року на суму - 14592,00 грн., ПДВ - 2432,00 грн., податкова накладна № 29 від 14.03.2011 року на суму - 3780,00 грн., ПДВ - 630,00 грн., податкова накладна № 37 від 21.03.2011 року на суму - 9360,00 грн., ПДВ - 1560,00 грн., податкова накладна № 38 від 21.03.2011 року на суму - 14964,00 грн., ПДВ - 2494,00 грн.

По спецодягу, який бліковується на рахунку бухобліку №112 «спецодяг» в періоді введення в експлуатацію нараховується амортизація у розмірі 100 % вартості з віднесенням на витрати виробництва, а саме: 1-й кв. 2011р. - 25092,80 грн., 2-й кв. 2011р. - 25528,65 грн., 3-й кв. 2011 р. - 28719,00 грн., 4-й кв. 2011 р. - 9160,00 грн.

За матеріалами справи встановлено, що в даному випадку підставами для донарахування позивачу ПДВ стало віднесення ним до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню товарів у ТОВ "АZ-Харків", ФОП ОСОБА_2, з якими правочини визнані СДПІ ВПП нікчемними з підстав порушення публічного порядку та завищення податкового кредиту з ПДВ по зазначених операціях.

Внаслідок чого, на думку податкового органу позивачем було занижено податок на прибуток в сумі 780,00 грн., що і було йому донараховано за оскаржуваним податковим повідомленням рішенням.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку, що правочини, укладені від імені зазначених контрагентів не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача» та суперечать інтересам держави та суспільства, на що суд зазначає наступне.

Відповідно до 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище звичайних цін на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою відповідно до Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карт або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктами 201.10 та 201.11 Податкового кодексу України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку попередньо включені до складу податкового періоду, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Пунктом п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Отже, укладені позивачем правочини із зазначеними контрагентами є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ніким не оскарженими та судовому порядку не визнані недійсними.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІ\/ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Фахівець СДПІ з ВПП в акті підтверджує надання первинних документів, але стверджує, що не встановлено підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за період січень-вересень 2011 року та за період січень - березень 2011 року.

Доставка матеріальних цінностей до складу підприємства проводилась автомобільним транспортом ПАТ «Харківміськгаз». Для доставки використовувався автомобіль НОМЕР_5. Виїзд автомобіля на маршрут підтверджено подорожніми листами. Оскільки автомобіль використовувався для доставки матеріальних цінностей від різних постачальників, в подорожньому листі зазначався підрозділ, для якого виконувалося перевезення вантажу, та маршрут «По місту та області».

Щодо посилання відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України від 14 лютого 1997 року № 363, то вимоги, передбачені зазначеними Правилами, застосовуються до надання послуг з перевезення - Перевізником та оформлюються договором про перевезення вантажів. Перевезення спецодягу за договором з ФОП ОСОБА_2 здійснювалося автотранспортними засобами ПАТ «Харківміськгаз ».

Неможливість проведення зустрічної звірки податківцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова у постачальників, з якими були взаємовідносини постачальника ПАТ «Харківміськгаз» ФОП ОСОБА_2, не є доказом факту нереальності постачання товару ФОП ОСОБА_2 ПАТ «Харківміськгаз».

Підприємством правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання.

Також суд зазначає, що статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності (нікчемності) правочину є недодержання в момент правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 зазначеного Кодексу.

Також, згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1ст.228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частино 3 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з наведених норм, правочин є нікчемним, якщо сторонами в момент його вчинення не додержані встановлені законом вимоги, які прямо свідчать про недійсність такого правочину або якщо такий правочин визнаний судом недійсним.

Також, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного суду, викладеною у Узагальненнях «Практик розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсний.

Суд зазначає, що доказами укладання нікчемного договору або факту відображення в обліку показників господарських операцій., які в дійсності не відбулись, є обвинувальний вирок суду або визнання у судовому порядку правочину недійсними, або якщо нікчемність правочину прямо встановлено законом.

Суд вказує, що відповідачем не надано доказу, які могли б свідчити про укладання договорів, які не спрямовані на настання правових наслідків.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень норм податкового кодексу, відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування» будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання (стаття 9) та не визначено право (стаття 10)" здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину. Таким чином, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Отже, реальність правочинів, укладених між ПАТ „Харківміськгаз" та ТОВ "АZ-Харків", ФОП ОСОБА_2 з боку ПАТ „Харківміськгаз" підтверджується належними первинними документами та висновок податківців щодо нікчемності цього правочину є неправомірним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб'єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов'язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 0000360047 від 09.07.2012 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби № 0000370047 від 09.07.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" судові витрати в розмірі 217.60 грн. (двісті сімнадцять гривень 60 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07.09.2012 року.

Суддя Кухар М.Д.