Постанова № 26416481, 08.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 р. № 2а-6681/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря -Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Крохти Р.В., представника відповідача

Ортинської Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ДП «Шувар-продукт»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Шувар-продукт»звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2012 р. № 0001532321 та № 0001522321.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки висновки перевірки не грунтуються на нормах чинного законодавства та здійснені без документального підтвердження фактів відсутності операцій позивача з його контрагентом. Також зазначає, що податкова служба не наділена компетенцією на встановлення фактів порушення платником податків норм цивільного або господарського законодавства, нікчемність правочину встановлюється законом, а не актами документальної перевірки. Вказує, що ні договору між позивачем та ПП «Інвідіа», ні видаткових та податкових накладних, на які посилається податковий орган в акті до перевірки не надано, оскільки позивачем приміщення до перевірки не представлено, отже фактично документальної виїзної перевірки проведено не було. Вважає, що період взаєморозрахунків підприємства з ПП «Інвідіа», податковим органом уже перевірявся, а підстав проведення повторної перевірки згідно вимог п.п. 78.1.12 ст. 78 Податкового кодексу України немає.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач у письмових запереченнях зазначив, що згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ДП «Шувар-продукт»по контрагенту ПП «Інвідіа»за липень 2009 року встановлено розбіжність по податковому кредиту на суму ПДВ 39 096,63 грн. Оскільки, згідно акту ДПІ у Франківському районі м. Львова від 23.09.2010 р. № 4397/23-4/36312812 по перевірці ПП «Інвідіа» встановлено, що укладені договори з контрагентами по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави та суспільства, є такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно ч.2 ст. 228 ЦК України є нікчемними. Також зазначив, що під час перевірки позивачем не надано товаро-транспортних накладних про підтвердження отримання товарів від ПП «Інвідіа».

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Листом від 02.04.2012 р. № 827/10/23-209/131 Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС зобов'язала ДП «Шувар-продукт»надати належним чином завірені копії документів, а саме оборотно-сальдові відомості, договір оренди складського та офісного приміщення, договір з ПП «Інвідіа», податкові та видаткові накладні виписані ПП «Інвідіа», аналіз рахунку 63 та картку по взаємовідносинах з ПП «Інвідіа», аналіз рахунку 36 та 28, документи, які підтверджують транспортування товару отриманого від ПП «Інвідіа», розшифровку доходів та витрат за 3 та 4 кв. 2009 року, копії первинних документів (виписки з банку) про перерахування коштів ПП «Інвідіа»та отримання коштів від покупців, видаткові та податкові накладні виписані покупцям товару, отриманого від ПП «Інвідіа», ТТН та інші документи, які підтверджують переміщення товару покупцям, та інші документи, які підтверджують взаємовідносини з ПП «Інвідіа».

Листом від 02.04.2012 року ДП «Шувар-продукт»повідомило ДПІ, що за період з 01.01.2007 року по 31.03.2011 р. податковим органом уже вдруге проводилась планова комплексна перевірка, під час попередніх перевірок досліджувались усі розрахунки та первинні документи з ПП «Інвідіа».

11.04.2012 р. за № 281/22-10/30337873 ДПІ у Сихівському районі м. Львова складено Акт про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Шувар-продукт»з питань правильності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Інвідіа»за весь період здійснення розрахунків.

Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення підприємством: п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 48 871,00 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 39 097,00 грн.

На підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 р. № 0001522321, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 61 089,00 грн. (основний платіж 48 871,00 грн. та штрафна фінансова санкція 12 218,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 28.04.2012 р. № 0001532321, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 48 871, 00 грн. (основний платіж 39 097,00 грн. та штрафна фінансова санкція 9 774,00 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Між ДП «Шувар-продукт»(Покупець) та ПП «Інвідіа»(Постачальник) укладено Договір поставки від 01.07.2009 року відповідно до якого Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором поставити Покупцю (передавати у власність Покупця) товар (продукти харчування), а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти товар та оплатити його. Товар постачається силами Постачальника на склад Покупця.

Придбані товари (продукти харчування) позивач отримав згідно з видатковими накладними: № РН-7020003 від 02.07.2009 р.; № РН-7030005 від 03.07.2009 р., № РН-7070002 від 07.07.2009 р., № РН-7070003 від 07.07.2009 р., № РН-7080002 від 08.07.2009 р., № РН-7130002 від 13.07.2009 р., № РН-7130003 від 13.07.2009 р., № РН-7150001 від 15.07.2009 р., № РН-7200004 від 20.07.2009 р., № РН-7210004 від 21.07.2009 р., № РН-7220006 від 22.07.2009 р., № РН-7240002 від 24.07.2009 р., № РН-7270006 від 27.07.2009 р., № РН-7280001 від 28.07.2009 р., № РН-7280002 від 28.07.2009 р., № РН-7300003 від 30.07.2009 р., № РН-7300004 від 30.07.2009 р., № РН-7310007 від 31.07.2009 р., № РН-7310008 від 31.07.2009 р., № РН-7310009 від 31.07.2009 р.

На виконання вказаного договору ПП «Інвідіа»виписано податкові накладні: № 7020000003 від 02.07.2009 р.; № 7030000005 від 03.07.2009 р., № 7070000002 від 07.07.2009 р., № 7070000003 від 07.07.2009 р., № 7080000002 від 08.07.2009 р., № 7130000002 від 13.07.2009 р., № 7130000003 від 13.07.2009 р., № 7150000001 від 15.07.2009 р., № 7200000004 від 20.07.2009 р., № 7210000004 від 21.07.2009 р., № 7220000006 від 22.07.2009 р., № 7240000002 від 24.07.2009 р., № 7270000006 від 27.07.2009 р., № 7280000001 від 28.07.2009 р., № 7280000002 від 28.07.2009 р., № 7300000003 від 30.07.2009 р., № 7300000004 від 30.07.2009 р., № 7310000007 від 31.07.2009 р., № 7310000008 від 31.07.2009 р., № 7310000009 від 31.07.2009 р.

Розрахунки за отримані товари позивачем проводились у безготівковій формі.

З долучених позивачем до матеріалів справи первинних документів є можливим ідентифікувати товар, який придбавався позивачем.

Вартість товару, придбаного в ПП «Інвідіа», ДП «Шувар-продукт»включено до складу валових витрат в 3 кварталі 2009 р. в сумі 195 483,21 грн. та, згідно податкових накладних, включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість 39 096,63 грн.

З матеріалів справи встановлено, що в ході проведеної позапланової перевірки Підприємства, ДПІ використано матеріали перевірки ПП «Інвідіа», що зафіксовані в акті ДПІ у Франківському районі м. Львова від 23.09.2010 р. № 4397/23-4/36312812.

Актом ДПІ у Франківському районі м. Львова від 23.09.2010 р. № 4397/23-4/36312812 встановлено нікчемність правочинів, укладених ПП «Інвідіа»внаслідок порушення контрагентами ПП «Інвідіа»своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства (моральних засад), встановлено, що угоди, укладені з постачальниками на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу ПП «Інвідіа», та в свою чергу угоди, укладені ПП «Інвідіа»на подальшу реалізацію товарів мають протиправний характер внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до скалду податкового кредиту та валових витрат ПП «Інвідіа». Встановлено, що ПП «Інвідіа»з 15.10.2009 року не знаходиться за зареєстрованим місцем знаходження, документації для перевірки не надало.

ДПІ встановлено, що під час перевірки ДП «Шувар-продукт»не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження отримання товарів від ПП «Інвідіа». А також згідно співставленння податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2009 року встановлено розбіжність. Перевіркою встановлено, що ДП «Шувар-продукт»не підтверджено первинними документами витрати по поставці, які б засвідчували звязок понесених витрат по таких операціях із господарською діяльністю підприємства.

Проте, з такими висновками ДПІ суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстр. в Мін'юсті Україні від 05.06.1995 р. за № 164/704 (надалі -Положення).

Відповідно до 2.1 ст.2 Положення, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача, був зареєстрований у встановленому порядку, не був виключений з ЄДРПОУ, перебував на обліку в органах державної податкової служби та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснював свою діяльність відповідно із законодавством.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Крім того, правомірність включення ДП «Шувар-продукт»до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на виконання господарських зобов'язань із ПП «Інвідіа», як і факт реального здійснення сторонами господарського зобов'язання (отримання позивачем товарів), підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства (податкові та видаткові накладні), відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, а також фактами використання товарів у власній господарській діяльності (роздрібна та оптова торгівля продуктами харчування), що підтверджується видатковими та податковими накладними, товаро-транспортними накладними, договорами між позивачем та такими контрагентами як: ЗАТ «Рейтингова компанія «Євротек», ДП «Гарантія-Маркет», ВАТ ТФ Львів «Супутник», Стрийська районна центральна лікарня, ТзОВ «Сільпо-55», ТзОВ «Мезон-К»та іншими.

Тому посилання відповідача на розбіжності по даних «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»є безпідставним.

Щодо доводів відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем із зазначеним контрагентом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібно.

Враховуючи викладене, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним, судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами на підставі частини 1 статті 208 Господарського кодексу України про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Висновок суду відносно нікчемності правочину має бути викладений в мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою являється наявність наміру на укладення (здійснення) договору з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Якщо існування такої мети не доведене і відсутні підстави вважати угоду нікчемною, то відсутні підстави для задоволення позову в частині застосування санкцій, встановлених за здійснення правочину з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Отже, органи державної податкової служби можуть звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має бути викладений в мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідачем не доведено, що угода, укладена позивачем із його контрагентом, є такою, що порушує публічний порядок, або була спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто є нікчемною. Також судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 48 Закон України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи па транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу па законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже, доводи відповідача про те, що здійснення перевезень можливе лише за умови наявності товарно-транспортних накладних є помилковим, оскільки товаро-транспортна накладна є лише одним, але не єдиним, з рекомендованих форм документів для здійснення вантажних перевезень. Факт відсутності товарно-транспортних накладних, за наявності інших необхідних документів, які підтверджують факт отримання позивачем придбаних товарів, не може бути доказом нездійснення господарських зобов'язань.

Факти поставки та фактичного отримання товарів ДП «Шувар-продукт», підтверджуються податковими та видатковими накладними, відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується видатковими та податковими накладними, товаро-транспортними накладними, договорами між позивачем та його контрагентами.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу. Договір реально виконувався, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Водночас, в матеріалах справи містяться копії актів перевірок позивача від 14.05.2011 р. № 1311/23-0/30337873 за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., від 06.06.2011 р. № 1097/23-209/30337873 за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., тобто період 01.07.2009 р. по 30.09.2009 р. вже був предметом перевірки. Тому підставою для проведення позапланової виїзної перевірки за вже перевірений період могло бути те, що органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 78.1.12 ст. 78 ПК України), проте у матеріалах справи відсутні докази проведення службового розслідування чи порушеної кримінальної справи стосовно посадових осіб відповідача, які проводили попередні перевірки, тому у відповідача були відсутні правові підстави для проведення позапланової виїзної перевірки позивача за уже перевірений період.

Безпідставними є посилання відповідача у додаткових поясненнях на відсутність актів про приймання продукції відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року 3 П-6 (далі Інструкція П-6), та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року 3 П-7 (далі Інструкція П-7).

Оскільки, такий акт складається лише у випадку пошкодження, псування, невідповідності назви, ваги товару, виявлення нестачі продукції або її надлишку, невідповідності якості, комплектності, маркування продукції (пункти 5, 16, 25 Інструкції П-6, пункт 16 Інструкції П-7). Проте, підстав для складання таких актів у судовому засіданні не встановлено.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат, витрати понесені на підставі договору з ПП «Інвідіа»та включено відповідні суми ПДВ на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, які підтвердженні належними первинними документами, а тому оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, оскаржувані податкові повідомлення -рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Шувар-продукт»2 200,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 28.04.2012 р. № 0001532321 та № 0001522321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Шувар-продукт» 2 200,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 12.10.2012 року.

Суддя /підпис/ Журомська М.В.

Постанова не набрала законної сили.

З оригіналом згідно

Суддя Журомська М.В.

Суддя Журомська М.В.