Постанова № 26416398, 05.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/5372/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Прудника С.В.

при секретарі: Шматковій Д.О.

за участю сторін:

представника позивача Ноур Н.А.

представника відповідача Купцової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НКФ "Іріда" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2012 №0000242270 ,-

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НКФ "Іріда" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій щодо визнання правочинів недійсними, скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2012 №0000242270.

Ухвалою від 13 липня 2012 року по справі було відкрито провадження.

В судовому засіданні 25 липня 2012 року представники сторін надали клопотання про надання часу для примирення сторін, у зв'язку із чим провадження по справі було зупинено до 12 вересня 2012 року.

Ухвалою від 12 вересня 2012 року провадження по справі було поновлено.

В судовому засіданні 25 вересня 2012 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2012 №0000242270. Ухвалою від 25 вересня 2012 року заяву представника позивача про зменшення позовних вимог прийнято та приєднано до справи.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ТОВ «НВФ «Іріда» у законодавчо встановлений строк подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларації з податку на додану вартість за період лютий-березень 2012 року з додатками, в яких було задекларовано показники про певні перерахування своїм контрагентам вартості отриманих від них товарно-матеріальних цінностей та робіт. У складі показників звітності відображені суми сплаченого контрагентам податку на додану вартість та задекларовано право на певний податковий кредит.

У червні 2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірки, результати якої оформлено актом від 20.06.2012 № 237/22-37057419.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «НВФ «Іріда» завищено суму податкового кредиту на суму 560 024,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, у тому числі за лютий 2012 року у сумі 217 583,00 грн.; за березень 2012 року у сумі 342 441,00 грн.;

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 № 0000242270, згідно якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 700 030,00 грн., у тому числі за основним платежем - 560 024,00 грн. та штрафні санкції - 140 006,00 грн.

Позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

По-перше, висновки про порушення, зазначені в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, зроблені з посиланням на відсутність документів фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з ПП «Товар-Сістем».

Однак листом № 18/06 від 18.06.2012 позивачем на запит Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.05.2012 № 8019/22-720 було надано на адресу відповідача документи фінансово-господарських відносин по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП «Товар-Сістем» та подальшої їх реалізації.

В акті ж перевірки відповідач зазначає про надання документів у неповному обсязі, але положення ст. 78 Податкового кодексу України встановлює підставою перевірки саме неподання пояснень та документів, а не ненадання їх у неповному обсязі.

Крім того, на думку позивача акт перевірки складено із порушенням п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу, яка передбачає, що проведення документальної перевірки можливо лише на підставі податкових декларацій, фінансової, статистичної звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням сплатою податків.

Усі документи були надані позивачем до перевірки, але податковим органом дані документи були проігноровані, не досліджені та правової оцінки їм надано не було.

По-друге, висновки про заниження підприємством податку на додану вартість у лютому - березні 2012 року зроблені з посиланням на нібито відсутність реального настання правових наслідків по правочинам з ПП «Товар-Сістем», нікчемність правочинів між ПП «Товар-Сістем» та позивачем згідно ч.1,5 ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є неправомірними, оскільки законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано. Отже коригувати показники у податковій звітності відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового Кодексу України та положень цивільного законодавства, можливо лише після набрання чинності відповідним рішенням суду.

У зв'язку із чим позивач просив визнати незаконними дії Ленінської МДПІ щодо визнання правочинів між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «Товар-Сістем» недійсними, скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2012 №0000242270.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, позовні вимоги не визнав, про що подав суду заперечення проти адміністративного позову, в яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «НВФ «Іріда» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.04.2010, номер запису 1382 102 0000 017207, що підтверджується довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.27).

Підприємство знаходиться на податковому обліку в Ленінській МДПІ з 08.04.2010 (т.1 а.с.28).

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100281769, виданого 29.04.2010 (т.1 а.с.29).

Судом встановлено, що ТОВ «НВФ «Іріда» подало до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларації з податку на додану вартість за період лютий-березень 2012 року з додатками, в яких було задекларовано показники про перерахування контрагентам вартості отриманих від них товарно-матеріальних цінностей та робіт (т.1 а.с.70-71, 79-80).

Що у червні 2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, результати якої оформлено актом від 20.06.2012 № 237/22-37057419 (т.1 а.с.51-67).

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «НВФ «Іріда» завищено суму податкового кредиту на суму 560 024,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, у тому числі за лютий 2012 року у сумі 217 583,00 грн.; за березень 2012 року у сумі 342 441,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2012 № 0000242270, згідно якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 700 030,00 грн., у тому числі за основним платежем - 560 024,00 грн. та штрафні санкції - 140 006,00 грн. (т.1 а.с.68).

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статтів 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Ленінською МДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «Іріда», за результатами якої складено акт від 20.06.2012 № 237/22-37057419.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «НВФ «Іріда» завищено суму податкового кредиту на суму 560 024,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, у тому числі за лютий 2012 року у сумі 217 583,00 грн.; за березень 2012 року у сумі 342 441,00 грн.

В ході перевірки було встановлено, що між ТОВ «НВФ «Іріда» та контрагентом - постачальником ПП «Товар-Сістем» було укладено договір купівлі - продажу товарів (автозапчастин, комплектуючих товарів) №32 від 03.01.2012 (т.1 а.с.89-90).

За результатами відпрацювання ПП «Товар-Сістем» встановлено, що підприємство за місцем реєстрації: м. Луганськ, вул. Тухачевського, 9 не знаходиться. Згідно листа ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від 21.05.2012 №2127/15-013 ПП «Товар-Сістем» з червня 2011 року подає звітність з податку на додану вартість з відсутністю ведення фінансово-господарської діяльності.

Згідно системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено, що у лютому та березні 2012 року ТОВ «НВФ «Іріда» задекларувало податковий кредит, отриманий від ПП «Товар-Сістем», у розмірі 155 279,27 грн.

У матеріалах справи містяться податкові декларації, подані ПП «Товар-Сістем» до податкової інспекції за лютий - березень 2012 року, з яких вбачається, що підприємство не декларувало податкові зобов'язання щодо ТОВ «НВФ «Іріда» (т.4 а.с.35-40).

За даними декларацій з податку на прибуток виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) за 1-й квартал 2012 року склала 00,00 тис. грн. Балансова вартість основних засобів за 2011-2012 роки складає 00,00 тис. грн.

24.05.2012 ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська був складений акт №647/15-300/37178430 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Товар-Сістем» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012 по 29.02.2012 (т.4 а.с.56-63), в якому зазначено, що зустрічну перевірку неможливо провести у зв'язку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що відділом перевірок ризикових операцій, управління податкового контролю юридичних осіб до ГВПМ СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську надіслано запит на встановлення фактичного місцезнаходження від 26.04.2012.

Крім того, на дату складання акту фахівцями відділу адміністрування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб складено акт про не встановлення фактичного місцезнаходження платника податків від 29.03.2012 №76/15-300 та надіслано до ГВПМ СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську запит на встановлення фактичного місцезнаходження від 02.04.2012, про що було отримано довідки про не встановлення фактичного місцезнаходження підприємства від 21.05.2012.

Також перевіркою встановлено, що на ПП «Товар-Сістем» відсутні власні транспортні засоби, товариство не має можливості здійснювати транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами.

17.04.2012 ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська було прийнято рішення №6 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість приватного підприємства «Товар-Сістем», в якому зазначено, що платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з березня 2011 року до лютого 2012 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та має за останні 12 календарних місяців обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 00,00 грн. (т.4 а.с.33).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Виходячи з вищевикладеного, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України та пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Представником відповідача в судовому засіданні були надані численні податкові накладні та товарно - транспортні накладні, які були видані ПП «Товар-Сістем» (Продавець) ТОВ «НВФ «Іріда» (Покупець) на підтвердження здійснення господарських операцій, та які були надані податковому інспектору при проведенні перевірки.

З огляду на надані первинні документи вбачається, що деякі податкові накладні оформлені неналежним чином. Так, не скріплені печаткою наступні податкові накладні: №94 від 23.03.2012, №92 від 22.03.2012, №90 від 20.03.2012, №83 від 19.03.2012, №67 від 16.03.2012, №63 від 15.03.2012, 359 від 14.03.2012, №55 від 13.03.2012, №52 від 12.03.2012, №46 від 09.03.2012, №45 від 07.03.2012, №41 від 06.03.2012.

Крім того, відсутні товарно - транспортні накладні до наступних податкових накладних: №33 від 05.03.2012, №21 від 03.03.2012, №70 від 29.02.2012, №56 від 24.02.2012, №52 від 23.01.2012, №45 від 21.02.2012, №43 від 20.03.2012, №40 від 16.02.2012, №37 від 15.02.2012, №31 від 13.02.2012, №23 від 08.02.2012, №22 від 07.02.2012, №17 від 04.02.2012, №45 від 07.03.2012, №46 від 09.03.2012, №52 від 12.03.2012, №55 від 13.03.2012, №59 від 14.03.2012, №63 від 15.03.2012, №83 від 19.03.2012, №90 від 20.03.2012, №126 від 30.03.2012, №123 від 30.03.2012, №124 від 30.03.2012, №123 від 30.03.2012, №122 від 30.03.2012, №121 від 30.03.2012, №120 від 30.03.2012, №112 від 29.03.2012, №111 від 29.03.2012, №110 від 29.03.2012, №109 від 29.03.2012.

Також судом встановлено невідповідність номерів податкових накладних, зазначених в товарно-транспортних накладних, наявним, а саме:

- у товарно-транспортній накладній (далі - ТТН) від 02.03.2012 вказано податкову накладну (далі - ПН) №21,25-33 від 02.03.2012 замість ПН №19,18,17,16,15 від 02.03.2012;

- у ТТН від 22.02.2012 вказано ПН №100 замість ПН №49,48;

- у ТТН від 19.02.2012 вказано ПН №92 від 19.02.2012 замість ПН №42 від 19.02.2012;

- у ТТН від 14.02.2012 вказано ПН №87 від 14.02.2012 замість ПН №33,34;

- у ТТН від 10.02.2012 вказано ПН №82 замість ПН №25 від 10.02.2012;

- у ТТН від 06.02.2012 вказано ПН№73,74,75,76 замість ПН №18 від 06.02.2012;

- у ТТН від 02.02.2012 вказано ПН №68 від 02.02.2012 замість ПН №12 від 02.02.2012;

- у ТТН від 03.02.2012 вказано ПН №70-72 від 03.02.2012 замість ПН №15, 14;

- у ТТН від 01.02.2012 не зазначено номерів ПН.

Суд вважає, що невідповідність номерів податкових накладних, зазначених у товарно-транспортних накладних, наявним свідчить про не можливість транспортування товарів на підставі неіснуючих податкових накладних.

Відповідно до податкової накладної №14 від 01.03.2012 та товарно-транспортної накладної до неї від 01.03.2012 на адресу позивача відбулося транспортування вантажу, а саме солі для промислового перероблення в обсязі 154 тони за допомогою автомобіля MAN TGA 18/390 BDF, що не відповідає технологічним можливостям автотранспорту для перевезення вантажу в таких обсягах.

З податкової накладної №124 від 30.03.2012 вбачається, що ТОВ «НВФ «Іріда» придбало у ПП «Товар-Сістем» дизельне паливо в обсязі 400 л., але факт транспортування дизельного палива не підтверджений, оскільки позивачем не надані документи, які підтверджують факт транспортування цього палива.

Крім того, у товарно-транспортній накладній від 29.03.2012 №000085 зазначено, що з вантажем слідують податкові накладні №92-101 від 22.03.2012, №105-108 від 26-28.03.2012, що є недопустимим, оскільки товарно-транспортні накладні виписуються на підставі податкових накладних та не можуть бути датовані раніше, ніж самі податкові накладні.

Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналізуючи наведене, суд вважає, що юридичні наслідки виконання правочину визначаються у більшій мірі його сутністю, ніж зовнішнім оформленням. Якщо форма та вид правочину не відповідають відносинам, що фактично відбулися при його виконанні, то податкові наслідки визначаються відповідно до правовідносин, що реально настали між сторонами.

Вказана правова позиція зазначена у постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 по адміністративній справі 2а-11729/11/1270, згідно до якої при вирішенні питання про реальність здійснення господарських операцій необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом було встановлено та підтверджено актом про неможливість проведення зустрічної перевірки, що у ПП «Товар-Сістем» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, було встановлено, що підприємство -постачальник позивача не знаходиться за юридичною адресою. Як на момент проведення перевірки, так й під час судового розгляду справи не встановлено вид транспорту, яким перевозився товар, розмір витрат та особу, яка понесла дані витрати, що підтверджує відсутність доказів фактичного отримання товару та реального його транспортування.

Крім того, неналежним чином оформлені документи, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до положень ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративному позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач довів, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 07.07.2012 №0000242270 Ленінська МДПІ у м. Луганську діяла у межах наданих їй повноважень та у спосіб, передбачений податковим законодавством України.

Тому у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "НКФ "Іріда" про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2012 №0000242270 слід відмовити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки відповідно до ч.2 ст.94 КАС України стягнення судового збору в таких випадках не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НКФ "Іріда" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 07.07.2012 №0000242270 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2012 року.

Суддя С.В. Прудник