Постанова № 26415807, 28.08.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0870/5807/12

28 серпня 2012 року 15год. 49хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Скорженко А.П.

відповідача: представник Сердюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ :

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан - 07" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році у сумі 89624 грн. 09 коп.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі іменується - Закон №875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, вказав, що середньооблікова кількість інвалідів у відповідача у 2011 році склала 2 особи при нормативі 9. Просить стягнути з відповідача 89624 грн. 09 коп., з яких 88614 грн. 05 коп. сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році та 1010 грн. 04 коп. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та пояснив, що відповідачем здійснювались заходи, які були направлені на працевлаштування осіб з обмеженими можливостями, зокрема: створено робочі місця для працевлаштування інвалідів; подавались звіти до центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів та направлення інвалідів до ТОВ "Ларан - 07" для подальшого їх працевлаштування на підприємстві. Підприємство відмовило у працевлаштуванні інвалідів лише з врахуванням рекомендацій МСЕК. Інвалідів, які б за висновками МСЕК відповідали посадам підсобних робітників та прибиральників, центром зайнятості направлено не було. Оскільки, відповідно до чинного законодавства на відповідача покладено обов'язок створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, а не зобов'язано здійснювати пошук інвалідів для працевлаштування на такі місця, відповідач просив у задоволені позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Суд виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларан - 07" (код ЄДРПОУ 35037406) зареєстровано за адресою: 69106, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236 (а.с.62).

Судом встановлено, що відповідач відноситься до суб'єктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно із Звітом відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою №10-ПІ, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 213 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -2 особи. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 9 осіб.

Згідно з пп.3.1 п.3 "Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 (далі - "Інструкція щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"), середньооблікова кількість працівників відображається відповідно до п.3.2 "Інструкції зі статистики кількості працівників", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - "Інструкція зі статистики кількості працівників").

Відповідно до п.3.2.5 "Інструкції зі статистики кількості працівників" середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, …12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з пп.3.3 п.3 "Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для відповідача складає 9 осіб.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п.2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого 31.01.2007 Постановою Кабінету Міністрів України №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - роботодавці подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідач протягом 2011 року щомісяця надавав до центру зайнятості Звіти про наявність вакансій (Форма №3-ПН) станом на 01.02.2011, 03.03.2011, 01.04.2011, 04.05.2011, 01.06.2011, 01.07.2011, 29.07.2011, 01.08.2011, 01.09.2011, 01.10.2011, 09.11.2011, 05.12.2011 (а.с.34-61). У звітах про наявність вакансій відповідачем кожного місяця 2011 року заявлено про наявність 7 вакансій, працевлаштовані на які можуть бути інваліди. Вказані обставини також підтверджуються листом Запорізького міського центру зайнятості від 25.07.2012 року № 3259/01-22, відповідно до якого у 2011 році ТОВ "Ларан-07" повідомив Запорізький МЦЗ про наявність 7 вільних робочих місць для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями (а.с.71).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача протягом 2011 року працювали інваліди: ОСОБА_4 була працевлаштована на посаду інженера - технолога 30.11.2007р., що підтверджується наказом №68-К (а.с. 21, 22, 73); ОСОБА_5 був працевлаштований на посаду начальника виробництва 16.06.2007 р., що підтверджується наказом № 5-К (а.с. 23, 24, 75); ОСОБА_6 була працевлаштована на посаду оператора котельної 17.10.2011 р., що підтверджується наказом №Л0000000144-00536 244-К (а.с. 25, 26, 74).

Поряд з обумовленим, відповідачем виділено на підприємстві робочі місця для можливого працевлаштування інвалідів, що підтверджується копією наказу директора ТОВ "Ларан - 07" від 10.01.2011 року № 2 "Про працевлаштування інвалідів в 2011 році" (а.с.33)., наказом від 29.12.2010 №56 "Про внесення змін до штатного розпису" (а.с.27-32).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ст. 18-1 вказаного Закону, рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як зазначено в абз.4 п.2 ст.19 Закону України "Про зайнятість населення", державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

А відтак, направлення інвалідів для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності державною службою зайнятості має здійснюватися відповідно до рекомендацій МСЕК.

Відповідно до листа Запорізького міського центру зайнятості від 30.07.2012 року (а.с.70), з грудня 2010 року по грудень 2011 року Запорізьким міським центром зайнятості для осіб з інвалідністю з числа перебуваючих на обліку на ТОВ "Ларан-07" було видано 14 направлень на працевлаштування, з них 5 - відмова роботодавця, 9 - відмова осіб від працевлаштування.

Для з'ясування причин відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів, судом витребовувалися від Запорізького міського центру зайнятості корінці направлень на працевлаштування на вакансії, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ларан-07".

Відповідно до корінців направлень, інвалідам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підприємство відмовило у прийнятті на роботу у зв'язку з тим, що вказані особи не підходять на посади підсобних робітників за висновками МСЕК, про що зазначено у корінцях направлень (а.с.89-91). Крім того, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_9, вказаній особі встановлено групу інвалідності у зв'язку з хворобою опорно-рухового апарату (а.с.106). Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_9 (а.с. 107-112) вказаній особі протипоказана важка фізична робота, що потребує тривалого напруження м'язів тіла. А відтак, вказаним особам службою зайнятості видано направлення на працевлаштування на посади підсобних робітників без врахування рекомендацій МСЕК.

Відповідно до корінця направлення на працевлаштування ОСОБА_10 (а.с. 92), вказаній особі відмовлено у працевлаштуванні на посаду підсобного робітника у зв'язку з тим, що вакансія зайнята. Так, з наявного в матеріалах вправи корінця на працевлаштування вбачається, що направлення видано 09.06.2011 року, однак на підприємство така особа звернулася 14.06.2012 року. Відповідно до звіту про прийнятих працівників з 11 червня 2011 року до 20 червня 2011 року (а.с.87) 14.06.2011 року на посаду підсобного робітника у ТОВ "Ларан-07" прийнято ОСОБА_3 А відтак, відповідачем відмовлено у працевлаштування ОСОБА_10 за наявності поважних причин - відсутності вакансії. Крім того, у інші періоди ОСОБА_10 на працевлаштування до відповідача центром зайнятості не направлялася.

Відповідно до корінця направлення на працевлаштування ОСОБА_11, вказаній особі відмовлено у працевлаштування у зв'язку з тим, що кандидатура не відповідає вимогам (а.с.93). Відповідно до листа Вільнянського районного центру зайнятості від 27.08.2012 року № 925/01-10 (а.с.104), безробітний ОСОБА_11 у період перебування на обліку у центрі зайнятості не був інвалідом, тобто станом на 19.07.2011 року у центрі зайнятості відсутні документи, які б підтверджували факт встановлення вказаній особі групи інвалідності (а.с.104). А відтак, твердження позивача, що вказаній особі (як інваліду) відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні на увагу не заслуговує.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ТОВ "Ларан - 07" виконало всі можливі, залежні від нього заходи щодо працевлаштування інвалідів у 2011 році.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з статтями 18, 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", обов'язок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обов'язком роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче місце, тобто укладення з ним трудового договору з врахуванням рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

У зв'язку з тим, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відмова у працевлаштуванні 4 інвалідів була обґрунтованою (не підходять за висновками МСЕК, вакансія зайнята), направлений ОСОБА_11 не був інвалідом, 9 інвалідів відмовилися від працевлаштування - на позивача не може бути покладена відповідальність за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження відповідача по справі інвалідів, які бажають працевлаштуватись та працевлаштування на посади, заявлені відповідачем, не суперечило б висновкам МСЕК; не направлення уповноваженими органами інших інвалідів для працевлаштування.

Згідно з ч.9 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька