Постанова № 26415723, 23.07.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2012 року о/об 10 год. 46 хв. Справа № 0870/5802/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Тєтєрєва В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватного підприємства «Могучий»

про стягнення суми адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося із адміністративним позовом до Приватного підприємства «Могучий» (далі - відповідач або ПП «Могучий») про стягнення 107647 грн. 58 коп. санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2011 рік склала 144 осіб, таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві відповідача повинна складати 6 осіб. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2011 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 1 особи. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ПП «Могучий» 107647 грн. 58 коп. санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році.

Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що Приватним підприємством «Могучий» вжиті всі передбачені законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, тому підстави для стягнення у судовому порядку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2011 році відсутні.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки Серія А00 №288933 Приватне підприємство «Могучий» зареєстроване 12.02.2000 як юридична особа за адресою: 72342, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ясне, вул. Кобецької, буд. 51/7, ідентифікаційний код 03751416.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що згідно зі Звітом відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 144 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2, в наступному після звільнення ОСОБА_2 - 1 особа. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 6 осіб.

Відповідно до пп.3.1 п.3 «Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 (далі - Інструкція №42), середньооблікова кількість працівників відображається відповідно до п.3.2 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція №286).

Відповідно до п.3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, …12. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників Приватного підприємства «Могучий» за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 1 особа.

Згідно з пп.3.3 п.3 Інструкції №42 кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для відповідача складає 6 осіб.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, у відповідності з ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року №420 за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Пріоритетним у даному випадку є саме питання працевлаштування інваліда як спосіб реалізації конституційного права на працю та надання соціально-трудових гарантій людині з обмеженими можливостями. Проте працевлаштування інвалідів здійснюється не на будь-яких робочих місця, а лише на таких, де створені необхідні умови для праці інваліда. Тобто, чинним законодавством на підприємства покладається обов'язок створювати робочі місця для інвалідів, інформувати відповідні органи зайнятості населення про наявність відповідних вакансій для працевлаштування інвалідів і працевлаштовувати інвалідів, що направляються або звертаються за працевлаштуванням на створені вакансії

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого 31.01.2007 Постановою Кабінету Міністрів України №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - роботодавці подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Як зазначено в абз.4 п.2 ст.19 Закону України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Судом встановлено, що на приватному підприємстві «Могучий» діє наказ №2 від 06.01.2011 року «Про створення постійно діючої атестаційної комісії ПП «Могучий» та наказ №1 від 05.01.2011 «Про виконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів 2011 рік». За змістом наказу №1 керівників виробничих підрозділів відповідача зобов'язано створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, які потребують соціального захисту, та беззаперечно виконувати нормативи по їх працевлаштуванню.

Протоколом атестаційної комісії ПП «Могучий» від 11.01.2011 року атестовано постійні робочі місця для інвалідів на підприємстві відповідача.

Крім того, в матеріалах справи міститься витяг з наказу від 11.01.2010 року № 3 ПП «Могучий», яким на підприємстві було створено вісім робочих місць для постійної роботи інвалідів, розроблено та затверджено паспорти на створення робочих місць для інвалідів на окремих посадах підприємства відповідача, а також інструкції до робочих місць, створених для інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач щомісяця протягом 2011 року надавав до Мелітопольського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій, що підтверджується копіями звітів наявними в матеріалах справи. В усіх звітах в колонці 15 (окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди пенсіонери, студенти та ін.) ПП «Могучий» зазначало про потребу у інвалідах.

Крім того, згідно листа Мелітопольського районного центру зайнятості від 20.07.2012 за №962 ПП «Могучий» протягом 2011 року надавав до Мелітопольського районного центру зайнятості інформацію про потребу у інвалідах на заміщення вакантних посад у звіті за формою 3-ПН «Про наявність вакансій». Проте інваліди, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, бажання працювати на підприємстві відповідача не виявили.

Також представник відповідача в судовому засіданні в поясненнях повідомила, що директор підприємства самостійного звертався в усному порядку до інвалідів, які проживають в с. Ясне Мелітопольського району Запорізької області з пропозицією працевлаштування на їхньому підприємстві, однак згоди від інвалідів на працевлаштування він не отримав.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 №420, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за №1534/11814, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: 11 - інваліди.

Форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Як свідчать подані звіти форми №3-ПН відповідач вказував про наявність вакансій для інвалідів, тобто належним чином інформував органи зайнятості населення та населення про наявність вакантних місця для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем створено робочі місця відповідно до встановленого законодавством нормативу, умови роботи на яких підходять для роботи інвалідам та проінформовано в установленому порядку центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини, як умови відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Якщо роботодавець вжив всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення то застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих є незаконним.

Відповідно, до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.11, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова