Постанова № 26415246, 03.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2012 р. Справа № 2а-14347/10/0570

11 год. 55 хв. Донецькій окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді суду Чучка В.М., суддів: Кірієнка В.О., Голуб В.А., при секретарі Піскурєвій Ю.А., за участю представників: позивача - Варавки Т.Л. (довіреність від 22.08.2012 року № б/н), відповідача - не з'явилися, третьої особи-1 - Лактіонової О.Г. (довіреність від 30.09.2010 року № 15-3850), третьої особи-2 - не з'явився, прокуратури Донецької області - Вартанової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за участю прокуратури Донецької області, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», та товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» про визнання протиправним та недійсним наказу Міністерства вугільної промисловості України від 06.02.2009 року № 37, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду звернулось з позовною заявою до Міністерства вугільної промисловості України, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» та товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» про визнання протиправним та недійсним наказу Міністерства вугільної промисловості України від 06.02.2009 року №37.

На підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у розгляді даної справи вступив прокурор Донецької області (а.с. 72 т. 1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року провадження у справі № 2а-2434/10/0570 закрито з підстав неможливості її розгляду у порядку адміністративного судочинства (том 1, а.с. 161-163).

01.06.2010 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року у справі № 2а-2434/10/0570 скасована, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (том 1, а.с. 231-232).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2012 року залишено без змін ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.062010 року, якою встановлено, що в даній справі фактично оскаржуються дії органу державної влади - Міністерства вугільної промисловості України при здійсненні ним владних повноважень, а тому справу наледить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою від 12 вересня 2012 року в межах процесуального обов'язку заміни неналежної сторони судом замінено:

- позивача - закрите акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» на правонаступника - приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» (ідентифікаційний код 30939178, місцезнаходження - 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд. 122);

- відповідача - Міністерство вугільної промисловості України на правонаступника - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (місцезнаходження - 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 4);

- третю особу - відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» на правонаступника - публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» (ідентифікаційний код - 00174668, місцезнаходження - 83059, Донецька область, м. Донецьк).

Таким чином, в адміністративній справі № 2а-14347/10/0570 судом розглядається позов приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (далі - ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод», ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод», позивач) до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля України, Мінвуглепром, Міністерство вугільної промисловості України відповідач), за участю прокуратури Донецької області, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (далі - ПАТ «Шахтоуправління «Донбас», ВАТ «Шахтоуправління «Донбас», ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас», третя особа-1), та товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» (далі - ТОВ «Шахта «Донбас», третя особа-2) про визнання протиправним та недійсним наказу Міністерства вугільної промисловості України від 06.02.2009 року № 37.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача наказ відповідача від 06.02.2009 року № 37 «Про скасування наказу від 10.07.2008 року № 336» є незаконним та таким, що прийнятий поза межами встанволених законом повноважень. Так, наказом № 336 відповідачем було надано згоду ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» на участь у ТОВ «Шахта Донбас» та затверджено перелік майна, яке передається до статутного капіталу. Зазначений наказ було виконано, майно, зазначене у ньому було передано до статутного капіталу товариства. Таким чином, на думку позивача, наказ від 06.02.2009 року № 37 порушує публічний порядок реалізації управлінських функцій держави та створює негативні наслідки для нього, як засновника. Розпорядження відповідача щодо повернення майна порушує порядок, встановлений Законом України «Про господарські товариства». Відповідач не мав права скасувати наказ, дія якого закінчилась у зв'язку з його фактичним виконанням. Крім цього, відповідач, при прийняті спірного наказу, діяв нерозсудливо та непропорційно, тобто без додержання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, які приймають участь у справі. З урахуванням зазначеного позивач у судовому порядку просить визнати протиправним та недійсним наказу Міністерства вугільної промисловості України від 06.02.2009 року № 37

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи без участі його представника відповідач не надав. В матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» створено в процесі корпоратизації та його засновником є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України, яке і володіє 100 відсотками акцій товариства. Згідно п. 9 Статуту ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» вищий орган товариства може приймати рішення щодо участі у господарських товариствах. На підставі цього Міністерство вугільної промисловості України наказом від 10.07.2008 року № 336 надало згоду на участь ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» у статутному капіталі ТОВ «Шахта «Донбас». У листопаді 2008 року відповідач встановив, що розмір корпоративних прав ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» становить 24% замість більше 50%, як це передбачено чинним законодавством. Враховуючи погіршення фінансово-економічного стану ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» після передачі частки майна у статутний капітал ТОВ «Шахта «Донбас», відповідач в межах своїх повноважень видав наказ від 06.02.2009 року № 37 про скасування наказу від 10.07.2008 року № 336 та зобов'язав керівника ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» повернути свою частку переданого майна, оформив це актом приймання-передачі. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Третя особа-1 - ПАТ «Шахтоуправління «Донбас» вважає безпідставними позовні вимоги про визнання протиправним та недійсним наказу Міністерства вугільної промисловості України від 06.02.2009 року № 37 «Про скасування наказу від 10.07.2008 року № 336», оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 30.07.2009 року по справі № 32/177, яке набуло чинності 01.10.2009 року, визнано недійсним наказ від 10.07.2008 року № 336, частково недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Шахта «Донбас» оформлене протоколом від 23.07.2008 року, та частково недійсним статут ТОВ «Шахта «Донбас» в частині введення до складу його учасників третю особу-1, збільшення статутного капіталу третьої особи-2 за рахунок частки третьої особи-1.

Третя соба-2 - представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився, заяву про розгляд справи без його участі не направив, був повідомлений про дату та час проведення судового засідання належним чином. Через канцелярію суду 19.09.2012 року надав пояснення, з якого вбачається, що ТОВ «Шахта «Донбас» підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Прокуратура Донецької області підтримала відповідача та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи-2 на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10 липня 2008 року наказом № 336 «Про участь у господарському товаристві» (надалі - наказ № 336) Міністерство вугільної промисловості України надало згоду державному відкритому акціонерному товариству, яке було перейменовано у відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління Донбас», на прийняття участі у товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахта Донбас» шляхом передачі частки майна, як внеску до статутного капіталу за умови, що розмір частки становитиме не менше, ніж передбачено чинним законодавством України. Згідно п. 2 цього наказу передачу визначеного майна ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» до статутного капіталу оформити актом приймання-передачі та щоквартально надавати Мінвуглепрому інформацію за додатком «Звіт за результатами передачі майна в якості внеску до статутних фондів юридичних осіб».

Як слідує з письмового пояснення, що міститься в матеріалах справи, на думку Мінвуглепрому керівник ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» був зобов'язаний передати частку майна товариства, як внесок до статутного капіталу ТОВ «Шахта «Донбас», яка становила б у статутному фонді новоствореного товариства більше 50% (а.с. 102 т. 1).

Додатком 1 до наказу № 336 Мінвуглепромом було затверджено перелік майна, яке передається ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» до статутного капіталу ТОВ «Шахта «Донбас» на загальну суму 144354936,00 (сто сорок чотири мільйони триста п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн.

Протоколом загальних зборів ТОВ «Шахта «Донбас» від 23 липня 2008 року № 4, одним з учасників якого є позивач, ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» було прийнято до складу учасників з часткою у статутному капіталі у розмірі 144354996 грн., що становила 24% статутного (складеного) капіталу.

Згідно наказу № 336 та протоколу № 4 ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» прийняло участь у якості учасника ТОВ «Шахта «Донбас» та передало у статутний капітал майно згідно додатку № 1 до наказу № 336 на загальну суму 144315396 грн. згідно передаточних актів: від 31.10.2008 року на суму 122 799 грн., від 29.08.2008 року на суму 4 657 770 грн. та від 01.09.2008 року на суму 139 534 827 грн.

Фактично ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» передало у статутний капітал ТОВ «Шахта «Донбас» майно шахти «Комунарська», на яке ТОВ «Шахта «Донбас» було зареєстровано право власності.

Міністерство вугільної промисловості України отримало від ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» Звіт за результатами передачі майна в якості внеску до статутних фондів юридичних осіб від 14.11.2008 року № 10-4619, у якому зазначено, що частка майна товариства у статутному капіталі ТОВ «Шахта «Донбас» становить 24 % статутного капіталу новоствореного підприємства.

Як вказує у своєму поясненні відповідач, ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» фактично не виконано п.1 наказ № 336 (передача частки майна, як внесок до статутного капіталу ТОВ «Шахта «Донбас» що повинна становити у статутному фонді новоствореного товариства більше 50%).

Враховуючи зазначене Мінвуглепромом виданий наказ від 06.02.2009 року № 37 (надалі - наказ № 37), яким скасовано дію наказу Мінвуглепрому від 10.07.2008 року № 336 «Про участь у господарському товаристві» та наказано директору - голові правління ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» Баранову Ю.І. невідкладно вжити заходів щодо повернення частки майна, переданого як внесок до статутного капіталу ТОВ «Шахта «Донбас», передачу майна оформити актом приймання-передачі.

На виконання цього наказу директором - головою правління ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» до загальних зборів учасників подана заява від 16.02.2009 року № 1-518 про вихід зі складу учасників ТОВ «Донбас» на підставі п. 5.5 Статуту та посилаючись на ст. 148 Цивільного кодексу України просив розглянути питання про повернення майна шахти «Комунарська», яке внесено у якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Шахта «Донбас».

Також актом приймання-передачі від 02.03.2009 року було оформлено передачу майна від ТОВ «Шахта «Донбас» до ВАТ «Шахтоуправління «Донбас».

Відповідно до п. п. 5.5 Статуту ТОВ «Шахта «Донбас» (у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин - 23.07.2008 року) учасник Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу.

Учасник, який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна пропорційну його частці у статутному (складеному) капіталі Товариства. За домовленістю між учасником та Товариством виплата вартості частини майна Товариства може бути змінена переданням майна в натурі.

При виході учасника з Товариства йому виплачується також частка прибутку, отриманого Товариством у даному році до моменту його виходу.

Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов із Товариства, і в термін до дванадцяти місяців із дня виходу.

На загальних зборів учасників ТОВ «Шахта «Донбас» (Товариство), що відбулися 20.03.2009 року та оформлені протоколом № 5/09, розглядалося у тому числі питання: про вихід зі складу учасників Товариства ВАТ «Шахтоуправління «Донбас», про повернення внеску ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» у натуральній формі або виплаті вартості частини майна Товариства.

По першому питанню загальними зборами учасників вирішено вивести ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» зі складу учасників ТОВ «Шахта «Донбас».

По другому питанню - прийняте рішення виплатити ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» вартість частини майна Товариства, пропорційну фактично внесеній ним частці (частині частці) у статутному (складеному) капіталі Товариства, розмір якої складає 144315396,00 грн. в порядку та строки, визначені законом та Статутом Товариства.

Зазначене рішення було прийняте загальними зборами учасників Товариства з урахуванням ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», якими передбачено, що вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі тільки за згодою Товариства. У разі відсутності такої згоди учасник, який виходить з Товариства має право одержати вартість частини майна Товариства, пропорційну його частці у статутному (складеному) капіталі Товариства. А також згідно зі ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» відповідно до яких майно, яке передано учасником Товариства як вклад до статутного (складеного) капіталу є власністю Товариства (а.с.164-169 т.2).

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 30.07.2009 року по справі № 32/177, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2009 року, постановлено визнати недійсним наказ від 10.07.2008 року № 336, частково недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Шахта «Донбас» оформлене протоколом від 23.07.2008 року, частково недійсним статут ТОВ «Шахта «Донбас» в частині введення до складу його учасників ТОВ «Шахтоуправління «Донбас», збільшення статутного капіталу першого за рахунок частки другого, а також зобов'язано ТОВ «Шахта «Донбас» повернути ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» за актом приймання-передачі майно шахти «Комунарське», передане в обмін на корпоративні права актами від 29.08.2008 року та від 01.09.2008 року.

Отже, господарськими судами встановлений факт неправомірної передачі ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» майна до статутного капіталу ТОВ «Шахта «Донбас». Дані обставини є преюдиційними при розгляді даної адміністративної справи та вважаються доведеними.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2009 року, вже вдруге (після акту приймання-передачі від 02.03.2009 року), актом приймання-передачі від 02.11.2009 року майно шахти «Комунарське», внесене третьою особою-1 до статутного капіталу третьої особи-2 передано (повернуто) ВАТ «Шахтоуправління «Донбас».

З пояснення позивача встановлено, що основна господарська діяльність товариства здійснювалась саме з використанням майна, яке було передано ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» до статутного капіталу ТОВ «Шахта «Донбас». У теперішній час це майно повернуто ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» на виконання наказу № 37 та фактично ним використовується.

Як судом вже зазначалося вище, на думку позивача наказ № 37 порушує встановлений законом порядок, оскільки рішення про вихід учасника та передачу учаснику частки майна Товариства в натуральній формі приймають загальні збори учасників Товариства, а не Міністерство вугільної промисловості України. Отже, на думку позивача, відповідач перевищив свої повноваження.

Правове регулювання взаємовідносин між засновниками (учасниками) і господарськими товариствами здійснюється Господарським кодексом України (далі - ГКУ), Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ), а також Законом України «Про господарські товариства» (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», ст. 116 ЦКУ та ст. 88 ГКУ учасник господарського товариства має право вийти зі складу товариства в порядку, передбаченому законом і установчими документами цього товариства. Участь у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі (ч. 1 ст. 100 ЦКУ).

Вихід учасника з товариства супроводжується низкою обов'язків.

Відповідно до ст. 148 ЦКУ учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Зазначене кореспондується зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», згідно якої товариство зобов'язане виплатити учаснику, що виходить, а саме:

при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Отже, своїм правом на вихід з товариства учасник розпоряджається самостійно і воно не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Проте вихід з товариства призводить до зменшення статутного капіталу, а тому законодавчо встановлено, що передання майна в натурі відбувається тільки у разі домовленості між учасником та товариством.

Відповідно до ст. 145 ЦКУ вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників, до виключної компетенції яких належить, зокрема, вирішення питання про вихід з товариства та зміну розміру статутного капіталу.

Таким чином, рішення про вихід з товариства приймає сам учасник, а загальні збори лише вирішують усі процедурні питання, пов'язані з його виходом.

Згідно з приписами ст. 12 «Про господарські товариства» та ст. 115 Цивільного кодексу України товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Статтею 133 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства зобов'язані додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства.

З огляду на зазначене, при винесені спірного наказу, відповідач повинен був керуватися вказаним порядком щодо виходу учасника зі складу учасників та повернення майна у натуральній формі.

Всупереч наведеним вимогам, пунктом 3 спірного наказу відповідачем скасований наказ № 336 від 10.07.2008 року «Про участь у господарському товаристві».

Як зазначалось вище, наказ № 336 від 10.07.2008 року «Про участь у господарському товаристві» був виконаний та майно на суму 144315396,00 грн. передано ВАТ «Шахтоуправління «Донбас» до статутного капіталу ТОВ «Шахта «Донбас», тобто власником майна, на час прийняття Мінвуглепромом спірного наказу, було ТОВ «Шахта «Донбас».

Таким чином, відповідачем при прийнятті спірного наказу не враховані наведені норми та порушене право власності ТОВ «Шахта «Донбас» і, відповідно, порушені права інших учасників ТОВ «Шахта «Донбас», зокрема позивача по даній справі.

З матеріалів справи вбачається та є доведеним, що відповідач не є учасником ТОВ «Шахта «Донбас», тому цей спір не може вважатися корпоративним.

Господарським кодексом України визначено поняття корпоративних прав. Так, відповідно до ст. 167 ГКУ корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Статтею 1 Закону України від 21 вересня 2006 № 185-V «Про управління об'єктами державної власності» надане поняття управлінню об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

З наведеного вбачається, що відносини з володіння, користування і розпорядження не стосуються відносин з управління, враховуючи управлінські відносини як організаційні. Тому, здійснення корпоративних прав держави не є організаційними та господарськими відносинами у цій сфері. Такі відносини не пов'язані з наявністю права уповноваженого органу управління застосовувати примусові заходи, та/або забороняти певні дії.

Враховуючи наведене суд погоджується з доводами позивача, що спірний наказ відповідача від 06.02.2009 року № 37 «Про скасування наказу від 10.07.2008 року № 336» відносно повернення майна порушує порядок, встановлений Законом України «Про господарські товариства» та іншими нормативними актами, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання протиправним вказаного наказу.

Разом з цим суд вважає за необхідне відмітити, що фактично спірний наказ від 06.02.2009 року № 37 «Про скасування наказу від 10.07.2008 року № 336» не порушує майнових прав позивача, оскільки останній на час розгляду цієї справи не є учасником ТОВ «Шахта «Донбас», проте за даних спірних правовідносин порушене право позивача на прийняття справедливого та законного рішення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, що також визначено Донецьким апеляційним адміністративним судом (ухвала від 01.06.2010 року у справі № 2а-2434/10/0570; т. 1, а.с. 231-232) та Вищим адміністративним судом України (ухвала від 21.06.2012 року; т. 2, а.с. 96-98).

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Згідно ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідач суду не надав, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 3,40 грн..

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, за участю прокуратури Донецької області, третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», та товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» про визнання протиправним та недійсним наказу Міністерства вугільної промисловості України від 06.02.2009 року № 37 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним наказ Міністерства вугільної промисловості України від 06.02.2009 року № 37 «Про скасування наказу Мінвуглепрому від 10.07.08 № 336».

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (ідентифікаційний код 30939178, місцезнаходження - ідентифікаційний код 30939178, місцезнаходження - 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, буд. 122) 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 3 жовтня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 8 жовтня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Чучко В.М.

Судді Кірієнко В.О. Голуб В.А.