Постанова № 26415094, 04.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/4042/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жернакова Михайла Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко А. В.,

представників позивача: Пашковського М. І., Пашковського Є. І.,

представника відповідача: Волощука В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокабель"

до: Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" (надалі - ТОВ "Електрокабель", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (надалі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі акту перевірки № 691/22/23107953 від 04.05.2012 р. Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000492350 від 22.05.2012 р., яким ТОВ "Електрокабель" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30681 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 2430 грн. З даним податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, вважає законодавчо необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства, оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване на підставі виявлених порушень, тому відсутні підстави для його скасування.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.

ТОВ "Електрокабель" як юридична особа зареєстровано 30.05.2001 р. виконавчим комітетом Вінницької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а. с. 39).

Як убачається з матеріалів справи, 3 19.04.2012 р. по 25.04.2012 р. Вінницькою ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Електрокабель" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Квік Дан" за період з 01.12.2012 р. по 30.09.2011 р. За результатами перевірки складено акт від 04.05.2012 р. № 691/22/23107953, в якому зафіксовано порушення:

- ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого ТОВ "Електрокабель" завищено податковий кредит в деклараціях за 2011 рік по взаєморозрахунках із ТОВ "Компанія Квік Дан" з податку на додану вартість на суму 30681 грн.;

- п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого ТОВ "Електрокабель" завищено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за 2011 рік по взаєморозрахунках із ТОВ "Компанія Квік Дан" на суму 30681 грн.;

- ст.ст. 202, 203, 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ТОВ "Електрокабель" при придбанні товарів у ТОВ "Компанії Квік Дан".

На підставі складеного акту перевірки Вінницькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000492350 від 22.05.2012 р. (а. с. 8), яким ТОВ "Електрокабель" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30681 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 2430 грн.

Як убачається з акту перевірки № 691/22/23107953 від 04.05.2012 р., у відповідача виник сумнів щодо проведення фактичних господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія Квік Дан", наслідком чого є протиправне завищення бюджетного відшкодування ПДВ. Відповідач стверджує, що правочини, укладені між ТОВ "Електрокабель" та ТОВ "Компанія Квік Дан" не спричинили реального настання юридичних наслідків, посилаючись на акт перевірки ТОВ "Компанія Квік Дан", що надійшов від Алчевської ОДПІ. Згідно з вказаним актом перевіркою встановлено, що господарські операції між ТОВ "Компанія Квік Дан" та конртагентами не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Таким чином, як зазначено в акті перевірки ТОВ "Компанія Квік Дан", податковим органом виявлено порушення ТОВ "Компанія Квік Дан" ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а тому є нікчемним.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно визначеному статтею 228 ЦК України переліку правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, до таких правочинів відносяться: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене в постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, станом на день розгляду даної справи до суду не надано доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Компанія Квік Дан". Тому доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з зазначеним контрагентом, є необґрунтованими.

В судовому засіданні представники позивача, доказуючи реальність здійснення господарських операцій, послалися на підтвердження їх податковими, видатковими накладними, рахунками-фактурами, що містяться в матеріалах справи (а. с. 20-38).

В акті перевірки відповідач неодноразово вказує на порушення контрагентом позивача податкового законодавства, неподання відповідної звітності, тощо та позбавляє позивача права на отримання податкового кредиту у зв'язку з тим, що його контрагент порушив вимоги законодавства. Суд не погоджується з даною позицією з огляду на наступне.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства та не передбачено відповідальність платника податків за дії свого контрагента.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України 31.01.2011р. у справі № 21-47а10 чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

У постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року та у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, вказані рішення узгоджуються з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейський Суд з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем використано право на віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за наслідками здійснення операцій, передбачених зазначеними нормами законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що господарські операції позивача з ТОВ "Компанія Квік Дан" є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами та не мають фактичного та правового обґрунтування, тому є хибними.

Отже, рішення відповідача про збільшення позивачу податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Електрокабель" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000492350 від 22.05.2012 р., прийняте Вінницькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жернаков Михайло Володимирович