Постанова № 26414784, 04.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/8176/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. при секретаріМаксименко Е.М. за участю: представника позивача Круглик А.В. представника відповідача Федорової А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський машинобудівний завод» до Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" з позовними вимогами:

скасувати податкове-повідомлення рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 0103392301 від 14.02.2012 року та податкове повідомлення-рішення № 0103772301 від 24.04.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в результаті перевірки встановлено порушення п. 5.1., п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,., а також порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого прийняті податкові повідомлення-рішення № 0103392301 від 14.02.2012 року та № 0103772301 від 24.04.2012 р. згідно із яким донараховано позивачу зобов'язання за ПДВ та податку на прибуток підприємств. Проте, дані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки відповідачем помилково були зроблені висновки, щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та ПДВ по нікчемному правочину з його контрагентом. Отриманий товар призначався саме для використання його позивачем в своїй господарській діяльності, а тому позивач мав право відносити до складу валових витрат суми з цієї операції та до податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, письмово виклавши свої заперечення, та зазначив, що відповідачем обґрунтовано встановлено порушення позивачем податкового законодавства при віднесення до податкового кредиту та складу валових витрат по операції з придбання товарів у постачальника ТОВ «Маджестік», яка здійснена на підставі нікчемного правочину. Правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою ст. 203, частиною другою ст. 215 ЦКУ є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Заслухавши, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Лівобережною МДПІ м.Дніпропетровська була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ „Дніпропетровський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Маджестік» за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р., складений старшим державним податковим ревізором в результаті чого складено акт перевірки № 451/252/36442278 від 01 лютого 2012 р.

За результатами перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. внаслідок чого встановлено заниження валового доходу у розмірі 164 129,20 грн. за 1 квартал 2010р., за рахунок не включення до його складу вартості безоплатно отриманих товарів з урахуванням визнання правочинів (угод) позивача з ТОВ «Маджестік» нікчемними, у зв'язку з чим спростовано правові підстави та документальне підтвердження господарських операцій та завищення валових витрат у розмірі 136 774,33 грн. за 1 квартал 2010р. за рахунок включення до їх складу сум витрат не підтверджених відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 75226 грн., за 1 квартал 2010р.;

порушення п.п7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту за березень 2010р. на суму 27 354,87 грн. за рахунок віднесення до його складу сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а саме: підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до податкових накладних за правочином з ТОВ «Маджестік», який є нікчемним, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 27355 грн. за березень 2010 р.;

ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах здійснених у березні 2010р. ТОВ „Дніпропетровський машинобудівний завод» із ТОВ «Маджестік».

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0103402301 від 14.02.2012р., яким донараховано податок на додану вартість в сумі 34194,00 грн. (основний платіж-27355 грн., штрафна санкція 6839 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0103392301 від 14.02.2012р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 94033 грн. (основний платіж -75226 грн., штрафна санкція 18807 грн.).

Позивачем до ДПС у Дніпропетровській області 24.02.2012 р. було подано скаргу на податкове повідомлення рішення №0103402301 від 14.02.2012 р. та податкове повідомлення рішення №0103392301 від 14.02.2012р.

Згідно рішення ДПС у Дніпропетровській області від 20.04.2012р. №7912/10/10-014 податкове повідомлення рішення №0103392301 від 14.02.2012 р. було скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 51290,28 грн. (у т.ч. штрафні санкції 10258,08 грн.) , а в іншій частині зазначене повідомлення-рішення залишено без змін. Податкове повідомлення рішення №0103402301 від 14.02.2012р. залишено без змін.

За результатами розгляду скарги винесено податкове повідомлення-рішення №0103772301 від 20.04.2012р. яким донараховано податок на прибуток в сумі 42742,72 грн. (основний платіж-34193,8 грн., штрафна санкція 8548,92 грн.)

Законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обґрунтовано висновками зробленими за результатами перевірки контрагента позивача викладеними в акті перевірки № 451/252/36442278 від 01.02.2012р. з урахуванням акту № 6525/23-3/36493888 від 31.12.2010р., отриманого Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровськ від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про результати невиїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Маджестік» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства, яка мала правові відносини з ТОВ «Укрроспідшипник» та ТОВ «Горстройкомп» за період січень-вересень 2010 р.

Даним актом перевірки встановлено, що ТОВ «Маджестік» за наслідками фінансово господарської діяльності з вищенаведеними контрагентами у вказаному періоді порушило приписи п.1,2 ст.215, п.1,5 ст.ст. 203 ЦК України в частині нікчемності укладених правочинів.

Зазначені висновки зроблені на підставі того, що станом на момент перевірки, тобто на 31.12.2010 р., ТОВ «Маджестік» визнано банкрутом. В процесі перевірки встановлено, що за юридичною адресою підприємства, тобто ТОВ «Маджестік», відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, тощо. Отримати відомості про господарські операції ТОВ «Маджестік» у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, не є можливим.

Окрім того, в рамках в рамках розслідування кримінальної справи № 051101 за ознаками злочину передбаченого ст. 205 КК України у відношенні директора ТОВ «Маджестік» ОСОБА_5 в ході досудового слідства працівниками ВПМ ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська встановлено, що ОСОБА_5 директором та засновником ТОВ «Маджестік» ніколи не була, оскільки почеркознавчою експертизою встановлено, що підписи податкових деклараціях належать не ОСОБА_5

Вищевказані обставини вказують про те, що ТОВ „Маджестік" створено невідомими особами для здійснення діяльністі, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді що перевірявся ТОВ „Маджестік" фінансово - господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди.

Отже, здійснені контрагентом позивача ТОВ «Маджестік» правочини відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ет.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За таких обставин документи видані ТОВ «Маджестік» позивачу не можуть вважатись достовірними та такими, що відповідають вимогам первинних документів та бути підтвердженням здійснення фінансово-господарської діяльності між суб'єктами господарювання. У зв'язку з цим неможливо встановити факт отримання ТМЦ позивачем від невстановленої особи через, що позивач не має підстав для включення до складу валових витрат вартості даного товару, а також до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ.

Суд вважає, що висновки відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" 25.06.1991р. № 1251, (в редакції що діяла на час виникнення спірних відносин), ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час здійснення господарських операцій) валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 даного Закону , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону визначає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат та визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (який діяв на час здійснення господарських операцій) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Пунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 7.5 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У пп. 7.4.5 Закону зазначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи та наданих позивачем пояснень вбачається, що між ТОВ «Дніпропетровський машинобудівний завод» та ТОВ «Маджестік» було укладено договір № 0301\ДМ31 від 01.03.2010 р., предметом якого є постачання товарів в асортименті, що визначений в специфікації № 1 від 01.03.2010 р. Товар, визначений в специфікації №1 від 01.03.2010 р., був переданий у власність покупця (позивача), що підтверджується накладною № 0301\05 від 01.03.2010 р. Передача товару відбувалася на складі позивача за адресою: вул. Байкальська 9а, м.Дніпропетровськ. Місцезнаходення складу позивача за вищезазначеною адресою підтверджується відповідним договором оренди. Товар від ТОВ «Маджестік» приймав безпосередньо директор ТОВ «Дніпропетровський машинобудівний завод» Васильченко В.В., який передав товар на склад, що підтверджується прибутковим ордером № 0103 від 01.03.2010 р. Придбаний товар було повністю оплачено позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 312 від 09.06.2010 р. на суму 40000,00 грн., № 311 від 09.06.2010 р. на суму 40 000,00 грн., № 313 від 10.06.2010 р. на суму 50 000,00 грн., № 329 від 16.06.2010 р. на суму 34129,20 грн. Товар доставлено на склад позивача транспортом ТОВ «Маджестік», згідно умов договору.

В подальшому частина товару, придбаного в ТОВ «Маджестік» була реалізована позивачем ТОВ «Мегарей компані» за договором поставки № 0103 від 01.03.2012 p., що підтверджується безпосередньо цим договором, специфікацією № 1 до нього, рахунком-фактурою № СФ-0000169 від 29.03.2012 р. на суму 121 656,00 грн. та видатковими накладними № РН-0000129 від 29.03.2012 р. на суму 51 600,00 грн., № РН-0000170 від 30.03.2012 р. на суму 47 256,00 грн., № РН-0000171 від 31.03.2012 р. на суму 22 800,00 грн. Проданий товар було оплачено з боку ТОВ «Мегарей компані» повністю на суму 121 656,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 474 від 10.04.2012 р.

Станом на 31.08.2012 р. на складі позивача, перебуває 12 позицій товару, придбаного в ТОВ «Маджестік» на загальну суму 30 393,50 грн., що підтверджується інвентаризаційним описом № 31\08 від 31.08.2012 р. (№№ п\п 87,113,156,157,158, 186, 187, 188, 192, 196, 198) та актом контрольної перевірки цінностей на складі від 31.08.2012 р. (№№ п\п 89, 116, 159, 160, 161, 189, 190, 191, 195, 199, 201, 323).

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Фактичність виконання договору поставки підтверджується наступними первинними документами: договорами, специфікаціями, податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками тощо.

Вказані документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку та отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого постачальникам послуг, а також суму валових витрат за отриманий товар.

Посилання відповідача на обставини, стосовно визнання банкрутом ТОВ «Маджестік», не мають правових наслідків для позивача, оскільки зазначені обставини виникли після здійснення господарських операцій та розрахунків за них.

В судовому засіданні було доведено обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та віднесених сум до складу валових витрат, які не визнала податкова інспекція, оскільки на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Маджестік» знаходилось в Єдиному державному реєстрі та було платником ПДВ. За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків постачальником, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З акту перевірки вбачається, що угоди, які укладались між позивачем та ТОВ «Маджестік» були виконані сторонами повністю.

Якщо контрагент позивача не дотримувався у своїй діяльності вимог закону це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Законом України «Про податок на додану вартість» визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Таким чином, відповідачем необгрунтовано зроблено висновок про порушення ТОВ "Дніпропетровський машинобудівний завод" п. 5.2.1., п.5,2, пп.5.3.9 п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.3,7.2.6. п.7.2, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим протиправно нараховано ТОВ "Дніпропетровський машинобудівний завод" грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове-повідомлення рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 0103392301 від 14.02.2012 р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська № 0103772301 від 24.04.2012 р.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський машинобудівний завод" 769,38 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Текст постанови у повному обсязі складено 14 вересня 2012 року.

Суддя О.В. Врона