Постанова № 26414645, 06.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2012 р.

Справа №2а-6764/12/0170/6

(11 г. 25 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захаровій М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»

до Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Сутність спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002731502 від 01.09.2012р. на суму 37162,65 грн. за затримку більше 30 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Представник позивача до суду не прибув, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.09.2012 року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У раніше наданих заперечення позовні вимоги не визнав, посилаючись на акт камеральної перевірки з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ за липень 2009 року та на положення п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

18.08.2011р. відповідачем була проведена камеральна перевірка КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань декларації з ПДВ.

За результатами перевірки складено акт №214/15-2/19195199 від 18.08.2011р., в якому встановлено порушення позивачем п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов’язання з податку на додану вартість. За липень 2009 року у сумі 199012 грн. по терміну сплати 31.08.2009 року, фактично сплачено частково у сумі 185813,24 грн. у період з 19.07.2011 року по 10.08.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 01.09.2011 року прийнято податкове повідомлення – рішення №0002731502, в якому позивач, на підставі абз. 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку більше 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 185813,24 грн., зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 37162,65 грн.

Вирішуючи позові вимоги, суд виходить з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем в порядку, передбаченому чинним законодавством України, були узгоджені суми податкових зобов’язань з ПДВ за липень 2009р. шляхом подання податкових декларацій № 29640 від 18.08.2009р.

Позивачем надана копія платіжного доручення № 1526 від 21.08.2009р. на суму 50000,00 грн., в графі «призначення платежу» якого вказано: «передплата ПДВ за липень 2009р.» перерахований повністю по строку 20.06.2009р. На зазначеному платіжному дорученні, копія якого залучена до матеріалів справи, є відмітка банку про проведення платежів в день його оформлення.

Отже суд дійшов висновку про сплату податкових зобов’язань позивачем з ПДВ у строки, встановлені діючим законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при визначенні суми штрафних санкцій виходив з того, що розмір заборгованості зі сплати самостійно узгодженого податкового зобов’язання зі сплати ПДВ за листопад 2008р., грудень 2008р. та січень 2009р. складає 17358,37грн., а розмір нарахованих штрафних санкцій складає 50% від простроченої суми податкових зобов’язань.

Таким чином, відповідач вважає, що узгоджена сума по декларації за липень 2009р. була погашена фактично з затримкою в строки та розмірах, встановлені в акті камеральної перевірки з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» від 18.08.2011р. за №214/15-2/19195199.

З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем по справі порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законом.

В той же час, дослідивши надані позивачем платіжні доручення, в яких містяться відповідні призначення платежів на оплату поточних зобов’язань протягом перевірених періодів, суд встановив, що висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі.

Таким чином, незалежно від того, що КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» вказувало призначення платежу як поточні нарахуванні, сплачені суми погашали податковий борг попередніх періодів, узгоджене податкове зобов’язання за липень 2009р.

Суд не може погодитися з позицією відповідача по справі з наступних підстав.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України “Про платіжні системи і переклад грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” немає права на самостійне без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду визначення призначення платежу або зарахування платежу не за призначенням, зазначеним у платіжному документі. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженнями по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування абз. 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України є безпідставним.

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.

Суд вважає, що такі дії та висновки відповідача суперечать положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”(який діяв на час спірних правовідносин) визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обов’язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов’язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначення платежу, є недопустимим.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, діючої на час спірних правовідносин, немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Таким чином, суд не приймає посилань відповідача при застосуванні штрафних санкцій на п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у зв’язку із тим, що спірні правовідносини мали місце у період дії Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000р., а тому відповідач не мав право на самостійних перерозподіл коштів.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов’язань.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що наданий відповідачем в акті перевірки за №214/15-2/19195199 від 18.08.2011р. розрахунок затримки сплати позивачем узгодженого ним податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2009р. не можна визнати обґрунтованим, зробленим з додержанням зазначених вище положень чинного законодавства.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення ДПІ в м. Керч АР Крим №0002731502 від 01.09.2011р., прийнятого за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за липень 2009р.

Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки та при зміні призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем суду не надано.

Таким чином, вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому вищевказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Крім того, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду, де відповідачем є суб’єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 371,62 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб’єкта владних повноважень – Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.09.2012 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 10.09.2012 року.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим №0002731502 від 01.09.2011року.

3. Стягнути з Державного бюджету України 371,62 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунків суб’єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Керч АР Крим на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі».

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.