Постанова № 26414593, 01.10.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

01 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0270/3870/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Тараса Дмитровича

представника позивача: Сопілко А.І.

представника відповідача 1: Герасименко Д.А.

без участі відповідача 2:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ПФ "Айсберг"

до: Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС, Державної податкової служби України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Приватна фірма «Айсберг» (далі - ПФ «Айсберг») звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці), Державної податкової служби України у Вінницькій області (далі - ДПС України у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у м. Вінниці прийняте податкове повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання. ДПС у Вінницькій області дане рішення залишила без змін, а відповідь від ДПС України не надійшла до позивача до дня звернення до суду.

Позивач зазначає, що відповідачі, здійснюючи донарахування податку на прибуток, посилаються на те, що до складу другого кварталу 2011 року повинно включатися виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане за результатами здійснення господарської діяльності за 1 квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу 1 кварталу 2011 року з 2010 року. На думку позивача, такий висновок суперечить чинному законодавству, а тому спірне рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 28 серпня 2012 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив задовольнити їх повністю.

Представник ДПІ у м. Вінниці у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на заперечення, які додані до матеріалів справи. Крім того, зазначив, що приймаючи дані рішення, податковий орган виходив зі змісту пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого зазначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Тобто, на думку відповідача, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Крім того, у судовому засіданні, судом допущено заміну відповідача по справі, а саме - ДПІ у м. Вінниці на Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області Державної податкової служби.

Представник ДПС у Вінницькій області у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся завчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що відповідач є суб'єктом владних повноважень, суд з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази дають змогу вирішити цей публічно-правовий спір та з метою розгляду справи протягом розумного строку, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представника відповідача 2 - ДПС України у Вінницькій області.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані у справу докази, заслухавши представників позивача та відповідача 1, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач до податкового органу - ДПІ у м. Вінниці подав декларацію з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року, в якій у рядку 06.6 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) відобразила від'ємне значення в сумі 80710,00 грн.

Позивач в декларації з податку на прибуток за 1 квартал в рядку 8 «Об'єкт оподаткування» відображено від'ємне значення в розмірі 80710,00 грн., в рядку 04.9 (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) задекларовано 86844,00 грн. Тобто, від'ємне значення по рядку 08 декларації виникло за рахунок збитку 2010 року, відображеного по рядку 04.9 Декларації в сумі 86844,00 грн.

Працівниками Вінницької ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за звітний податковий період 2-3 квартали 2011 року приватної фірми «Айсберг», за результатами якої складено Акт перевірки №1414/252/15-1/13309302 від 22 грудня 2011 року.

Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення в прийнятому податковим органом податковому повідомленні-рішенні №0000211520 від 05 січня 2012р., яким позивачу збільшено грошове зобов"язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 18563,00 грн. (а.с.6).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач, оскаржив його до ДПС у Вінницькій області, однак рішенням останньої №528/10/10-009 від 06.02.2012 р. залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а первинну скаргу - без задоволення.

Зазначене стало підставою для звернення до суду з вимогами:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000211520 від 05.01.2012 року;

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України у Вінницькій області №528/10/10-009 від 06.02.2012 року про результати розгляду первинної скарги.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача 1 та доказів, наданих у справу, суд виходить із наступного.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на сьогоднішній день визначаються правовими нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. №2755-VI (ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втратив чинність з 1 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій звітності за І та ІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 ПК України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Проте, суд не може погодитися із таким твердженням податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, однак діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відтак, товариство здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від"ємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.

Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно із пунктом 22.4 ст.22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що відємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

Так, позивачем у рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року (а.с.44-46) зазначено від'ємне значення в сумі - 80710,00 грн. При цьому, у вказану суму увійшли як збитки минулих періодів, так і збитки І кварталу 2011 року.

Судом встановлено, що при його розрахунку позивачем, згідно ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду (а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з п. 6.1 ст.6 і п. 22.4 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", було від'ємне значення (збитки) минулих років) і на суму амортизаційних відрахувань.

Тобто, вказаний у рядку 06.6 показник не «розщеплюється» в декларації на «від'ємне значення (збитки) минулих років» і «від'ємне значення (збитки) І кварталу 2011 року», а є закономірним і логічним продовженням справляння підприємством податку на прибуток з урахуванням даних минулого звітного періоду.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, позивач в рядок 06.6 декларації з податку на прибуток, що складалася за II квартал 2011 року, в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, цілком правомірно переніс показник, відображений в рядку 04.9 декларації, складеної за І квартал 2011 року, а саме: від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року в сумі - 86844,00 грн. (а.с.40).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ПФ «Айсберг» правомірно склало декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, відтак, підстав для збільшення зобов"язань з податку на прибуток підприємств не було.

Крім того, відповідач, вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення створене в першому кварталі, в той же час не зазначає куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Разом з тим, судом встановлено, що не заперечується і представником відповідача 1, що за наслідками камеральної перевірки позивачу донараховано податкове зобов"язання лише у зв'язку із відображенням товариством в податковій звітності за І та ІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Вінниці, приймаючи оскаржуване рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання нечинним та скасування рішення ДПС у Вінницькій області №528/10/10-009 від 06.02.2012 р. про результати розгляду первинної скарги, суд прийшов до висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 56.1 - 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 Податкового кодексу України вказано, що скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, округах.

Згідно з п. 56.8 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Порядок розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-які інші рішення органів державної податкової служби щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, крім мита, акцизного податку, податку на додану вартість та інших податків, зборів, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або з території спеціальної митної зони врегульований нормами Податкового кодексу України та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 23.12.2010 року №1001 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.01.2011 року за №10/18748 (далі -Положення № 1001).

В процесі розгляду справи судом встановлено, що не погоджуючись із рішенням, яке є предметом розгляду в даній справі, позивач оскаржив його до ДПС у Вінницькій області, однак рішенням останньої залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а первинну скаргу - без задоволення.

Згідно з пунктами 13 - 15 Положення №1001 орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник органу державної податкової служби (заступник керівника) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад строк, визначений у абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту.

Орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу. У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції). Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі. У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.

У рішенні також зазначається, що в разі незгоди особи, яка подала скаргу, з прийнятим рішенням, таке рішення може бути оскаржене до органу державної податкової служби вищого рівня у строки, визначені в цьому Положенні, або в судовому порядку.

Рішення за результатами розгляду скарги платника податків приймає керівник органу державної податкової служби (заступник керівника). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (надається) платнику податків.

Таким чином, розглядаючи дану позовну вимогу позивача, суд приходить до висновку, що рішення ДПС у Вінницькій області №528/10/10-009 від 06.02.2012 р. про результати розгляду первинної скарги було прийняте у відповідності до зазначених вище норм законодавства (Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року), а процесуальні дії, що вчинялися Державною податковою службою під час прийняття чи скерування зазначеного рішення про результати розгляду скарги - позивачем не оскаржувались. В свою чергу ДПС України у Вінницькій області, як суб'єкт владних повноважень, наділений правом для прийняття рішення про результати розгляду скарги №528/10/10-009 від 06.02.2012 р.

При цьому, суд вважає вірними доводи позивача про необґрунтованість висновків ДПС України у Вінницькій області, невірне застосування положень законодавства, однак в даному випадку вірність суджень посадових чи службових осіб органу державної податкової служби, зроблених ними на основі фактичних даних, на думку суду не можуть бути єдиною і достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений права оскаржити в судовому порядку визначені йому податковим повідомленням-рішенням податкові зобов'язання.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2012 року №0000211520 підлягають задоволенню. В іншій частині суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в зв"язку з їх необгрунтованістю.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 року №0000211520 щодо збільшення грошового зобов"язання ПФ "Айсберг", а саме - донарахування податку на прибуток у сумі 18 563грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПФ "Айсберг" судовий збір у розмірі 92,82 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби з розрахункових рахунків Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна